Постанова № 39417420, 18.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 р. Справа № 820/2936/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаптій О.Ю.,

представника позивача Сімакова С.Г.,

представника відповідача Черніченко В.А.,

представника відповідача Тимошенко В.А.,

представника відповідача Ковальчука Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2014р. по справі № 820/2936/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком", звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізовоної державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000325100 від 15.10.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представників відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком" (код ЄДРПОУ 30511780) зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.08.1999 року, перебуває на податковому обліку в СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів з 26.08.1999 року за № 293 та зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №30009674 від 18.01.2005 року.

Фахівцем СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів з 18.09.2013 по 20.09.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" (код ЄДРПОУ 30511780) з питання дотримання вимог податкового законодавства при виплаті ТОВ "Техноком" доходів у вигляді дивідендів нерезиденту Company "DIVICATCH LIMITED", Республіка Кіпр за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів складено акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" (код ЄДРПОУ 30511780) з питання дотримання вимог податкового законодавства при виплаті ТОВ "Техноком" доходів у вигляді дивідендів нерезиденту Company "DIVICATCH LIMITED", Республіка Кіпр за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року" №110/51-00-13/30511780 від 27.09.2013 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки, ТОВ "Техноком" порушено: п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, під час виплати у грудні 2010 року нерезиденту компанії "DIVICATCH LIMITED", Республіка Кіпр, доходу з джерелом походження з України у вигляді дивідендів у сумі 8154653,29 дол. США (64920010,31 грн.) не утримало та не сплатило до бюджету податок за ставкою 15 % згідно з Законодавством України у сумі 9738002 грн.

На підставі висновків Акту перевірки СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів винесене податкове повідомлення - рішення № 0000325100 від 15.10.2013 року, яким ТОВ "Техноком" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 12 172 502,50 грн. в тому числі за основним платежем 9 738 002,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2 434 500,50 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000325100 від 15.10.2013 року залишено без змін, а скарги ТОВ "Техноком" залишені без задоволення.

Позивач, не погодившись із податковим повідомленням - рішенням № 0000325100 від 15.10.2013 року, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не надано документального підтвердження оподаткування доходів нерезидента компанії "DIVICATCH LIMITED", у зв'язку з чим порушено вимоги податкового законодавства в сфері податку на прибуток.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегією суддів встановлено, що СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів направлено ТОВ "Техноком" запит про надання пояснення та документального підтвердження стосовно оподаткування або не оподаткування в країні резиденції Company "DIVICATCH LIMITED" отриманих доходів у вигляді дивідендів у 2010 році у сумі 12154653,3 дол. США (96942445,31 грн.) та у 2012 році у сумі 13968344,09 дол. США (111579229,35 грн.) за вих. № 1151/10/51-00-23 від 06.08.2013 року. Запит отриманий ТОВ "Техноком" 07.08.2013 року.

У відповідь на зазначений запит, позивачем надано копії платіжних доручень в іноземній валюті щодо перерахування дивідендів на користь компанії "DIVICATCH LIMITED", республіка Кіпр за 2010 та 2012 роки, копію свідоцтва про статус податкового резидента від 25.06.2010 року, копію свідоцтва про статус податкового резидента від 12.01.2012 року, копію довідки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №17995/10/42-025 від 24.12.2010р.

Обґрунтовуючи порушення ТОВ "Техноком" вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, контролюючий орган посилається на те, під час виплати у грудні 2010 року нерезиденту компанії "DIVICATCH LIMITED", Республіка Кіпр, доходу з джерелом походження з України у вигляді дивідендів у сумі 8154653,29 дол. США (64920010,31 грн.) не утримало та не сплатило до бюджету податок за ставкою 15 % згідно з законодавством України у сумі 9738002 грн. СДПІ з ОВП у м. Харкові зазначає, що позивачем під час проведення перевірки не надано документів, що підтверджують оподаткування доходів нерезидента компанії "DIVICATCH LIMITED" та правомірність застосування до виплати дивідендів на користь компанії нерезидента звільнення від оподаткування таких дивідендів в Україні.

Між тим, колегія суддів не погоджується з викладеними висновками податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, та зазначає про наступне.

Відповідно до п. 13.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1. цієї статті, за ставкою у розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок.

Згідно з п. 16.13. ст. 16 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідальність за утримання та перерахування ю бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, означених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Разом із тим, за приписами п. 18.1 ст. 18 "Спеціальні правила" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр, підтверджуючи своє прагнення відповідно до заключного акту Наради про безпеку та співробітництво в Європі, підписаним у Гельсінки 01.08.1975 року, до розвитку та поглибленню економічного, промислового, наукового, технічного та культурного співробітництва та з метою запобігання подвійного оподаткування підписано 29.10.1982 Угоду між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, яка вступила в дію з 26.08.1983р.

Відповідно до ст.7 Закону України від 12.09.1991 № 1543-ХІ «Про правонаступництво» Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами.

Відповідно статті 2 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982р. дана Угода поширюється на податки, що стягуються у відповідності із законодавством кожної Договірної Держави як загальнодержавного так і місцевого характеру, незалежно від методу їхнього стягнення, і, зокрема, податки з доходів, що стягують із загальної суми доходів або з окремих їхніх елементів, податки з доходів від відчуження рухомого або нерухомого майна, з доходів від приросту вартості майна та податки з майна».

Статтею 16 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна визначено умови застосування Угоди, а саме: дана Угода застосовується до оподатковування доходів, що виникають винятково від тієї діяльності, яка здійснюється в Договірній Державі відповідно до законів і прав, що діють у цій Державі.

За правилами ч. 1 ст. 7 Угоди дивіденди, сплачені особою з постійним місцеперебуванням в одній з Договірних Держав особі з постійним місцеперебуванням в іншій Договірній Державі, не підлягають оподаткування в першій Державі.

Таким чином, в разі виплати резидентом України доходів з джерелом походження з України у вигляді дивідендів компанії-нерезиденту, яка є стороною Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр, обов'язок по сплаті податку покладається на компанію-нерезидента, якій виплачено такі доходи.

В свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р.№470 «Про затвердження порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» (чинного на момент існування спірних правовідносин) визначено процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку (далі - міжнародні договори), та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України.

За змістом п. 2 вказаного Порядку дія цього Порядку поширюється на резидентів інших ніж Україна країн, з якими укладено міжнародні договори, що набрали чинності в установленому порядку (далі - нерезиденти), та осіб, які виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України.

Відповідно до п. 4 Порядку підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що для застосування норм міжнародних договорів в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки, платник податку повинен отримати від нерезидента лише документ, про який йдеться у п. 4 вищезазначеного Порядку.

Тобто, при наявності довідки, про яку йдеться у пункті п. 4 Порядку, платник податку має право застосовувати міжнародний договір в частині звільнення від оподаткування або зменшення ставки оподаткування такого нерезидента.

З письмових доказів вбачається, що під час перевірки позивач надав контролюючому органу копію свідоцтва про статус податкового резидента компанії «DIVICATCH LIMITED» (Лімасол, Кіпр), ідентифікаційний номер 12258184D, за 2010 рік (25.06.2010 № б/н), згідно якого Міністерство Фінансів Республіки Кіпр, Департамент внутрішніх податків, засвідчує, що Компанія «DIVICATCH LIMITED» зареєстрована в Республіці Кіпр, має ідентифікаційний податковий код (TIC) 12258184D, є резидентом Кіпру відповідно до Конвенції між республікою Кіпр та СРСР про запобігання подвійного оподаткування на прибуток та власність, підписаною в м. Москві 29.10.1982р. яка діє у відносинах між Республікою Кіпр та Україною з дня її заснування.

Отже, ТОВ "Техноком" виконано обов'язок щодо підтвердження правомірності застосування позивачем до виплати дивідендів на користь компанії-нерезидента звільнення від оподаткування таких дивідендів в Україні на підставі Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр, що, в свою чергу, свідчить про неправомірне нарахування позивачу грошового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на прибуток за даними спірними правовідносинами.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що порушення контрагентами правил ведення господарської діяльності не впливає на результати діяльності позивача, як платника податків.

Так, відповідно до ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Згідно з п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Щодо висновків суду першої інстанції стосовно неврахування наданих до матеріалів справи документів, як належних доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, через те, що на час прийняття податкового повідомлення-рішення податковий орган урахував всі обставини, що мали значення для його прийняття, колегія суддів зазначає про наступне.

За змістом абз. 1 п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом першої інстанцій не були враховані приписи ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

На підтвердження своїх позовних вимог та правомірності застосування до виплати дивідендів на користь компанії нерезидента звільнення від оподаткування таких дивідендів в Україні, позивачем було надано копії платіжних доручень в іноземній валюті щодо перерахування дивідендів на користь компанії "DIVICATCH LIMITED", республіка Кіпр за 2010 та 2012 роки, копію свідоцтва про статус податкового резидента від 25.06.2010 року, копію свідоцтва про статус податкового резидента від 12.01.2012 року

Також позивачем було надано копію листа компанії "DIVICATCH LIMITED" від 03.04.2014року та довідки Податкового управління 1472 Нікосія Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 29.01.2014р., яким засвідчено подання компанією "DIVICATCH LIMITED" фінансової звітності за період 2010 року включно та відсутності за вказаний період жодного податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши надані позивачем до матеріалів справи докази, а також враховуючи, що надані позивачем документи є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що підприємством ТОВ "Техноком" доведено правомірність застосування позивачем до виплати дивідендів на користь компанії-нерезидента звільнення від оподаткування таких дивідендів в Україні на підставі Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції невірно були встановлені фактичні обставини та надана оцінка наявним у справі документам, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2014р. по справі № 820/2936/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізовоної державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000325100 від 15.10.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бегунц А.О.Судді Бенедик А.П. Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 23.06.2014 р.