Ухвала суду № 39417172, 25.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/350/14-к Головуючий у І інстанції Рудюк О.Д.Провадження № 11-кп/780/488/14 Доповідач у 2 інстанції ШрольКатегорія 27 25.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

19 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді В.Р.Шроля,

суддів - А.І.Орла, О.М.Рудніченко,

при секретарях К.Б.Журавель, С.В.Іщенко,

з участю прокурора А.В.Молованюка,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26 лютого 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець і мешканець АДРЕСА_1 (зі слів в даний час проживає в с.Ровжі

Вишгородського рйону Київської області АДРЕСА_2 раніше неодноразово судимий ,останній раз

11.01.2008 року Дарницьким районним судом м.Києва

за ч.2 ст.186,71 КК України до 4 років 2-х місяців

позбавлення волі, 14.12.2010 року звільнений умовно-

достроково на 10 місяців 27 днів,

засуджений за ч.2 ст.249 КК України до одного року обмеження волі з конфіскацією знарядь лову та всього добутого, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням на один рік з покладенням на нього обов'язків повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтися до зазначених органів для реєстрації, а також не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу таких органів. Вироком стягнуто із обвинуваченого на користь держави 7 123 грн. у рахунок заподіяної шкоди та вирішена доля речових доказів,

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 15.05.2012 року близько 3 години разом з особою, матеріали щодо якого виділені у окреме провадження, в порушення вимог ст.68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.63 ЗУ «Про тваринний світ», п.3.15 «правил любительського і спортивного рибальства», затв. Наказом Держкомітету рибного господарства України від 15.02.1999р., на річці Дніпро Київського водосховища неподалік від с.Ровжі Вишгородського району Київської області в заборонений час у період нересту із застосуванням електроструму здійснив незаконний вилов цінних порід риби, а саме: плітки-114шт., плоскирки-68 шт., верховодки - 132 шт., завдавши істотної шкоди державним інтересам на загальну суму 14 246 грн.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій, просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання у виді 3 років обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.2,3,4 ст.76 КК України, із зазначенням у вироку такої обтяжуючої покарання обставини як рецидив злочину та інформації щодо засудження обвинуваченого 11.01.2008 року Дарницьким районним судом м.Києва за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 2-х місяців позбавлення волі. В обґрунтуванні апеляційної скарги вказується на те, що суд безпідставно не визнав обставиною, що обтяжує покарання, рецидив злочинів, не врахувавши, що ОСОБА_1 має непогашену судимість за ч.2 ст.186 КК України, суспільно-корисною працею не займався, не намагався відшкодувати заподіяну шкоду, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання.

Правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.249 КК України сторонами кримінального провадження у апеляційному порядку не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, що підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого, що не заперечив проти задоволення апеляційної скарги, заслухавши виступи сторін у судових дебатах та останнє слово обвинуваченого,колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як випливає із матеріалів кримінального провадження, по закінченню виконання дій, передбачених ст.ст.342-348 КПК України, на підставі ч.3 ст.249 КПК України за згодою учасників процесу судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорювалися.

Обвинувачений в судовому засіданні визнав себе винуватим у висунутому обвинуваченні за ч.2 ст.249 КК України, яке було сформульоване у обвинувальному акті.

Як випливає із змісту обвинувального акту, у ньому не зазначалось про наявність у ОСОБА_1 судимостей і вказувалось про відсутність обставин, які обтяжують його покарання. Вказані в обвинувальному акті обставини не оспорювалися сторонами, у тому числі і прокурором, під час судового розгляду.

Так як судове рішення суду першої інстанції не може бути оскарженим в апеляційному порядку з підстав розгляду обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, то апеляційні вимоги в частині належного встановлення обставин, що обтяжують покарання і відомостей про судимості обвинуваченого, не можуть бути задоволеними.

Покарання обвинуваченому визначено з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особи винного і є домірним вчиненому.

Доводи апеляційної скарги про м'якість призначеного покарання ОСОБА_1 внаслідок неналежного врахування судом даних про його особу на матеріалах справи не ґрунтуються, оскільки з вироку випливає, що при обранні покарання судом враховані ті обставини, що обвинувачений раніше судимий, вчинив злочин, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а факт його непрацевлаштування не може бути визнаний відомостями, що негативно характеризують особу.

Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин вирок є законним.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 26 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Суддя: Суддя: Суддя: