Ухвала суду № 39413896, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1544/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Сервісний центр вентиляції та кондиціонування повітря» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року закрите акціонерне товариство «Сервісний центр вентиляції та кондиціонування повітря» (далі - Позивач, ЗАТ «СЦВКП») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач, ДПІ у м. Славутичі) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2013 року №0000162200 та №0000152200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності та безтоварності укладених Позивачем з ТОВ «НВП «Дніпромашбуд» договорів, на підставі яких ЗАТ «СЦВКП» було зменшено об'єкт оподаткування ПДВ та збільшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у травні 2013 року працівниками ДПІ у м. Славутичі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «СЦВКП» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Дніпромашбуд» за період з 01.12.2011 року по 31.03.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 25 700,10 грн.; п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на суму 4 135,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті 04.06.2013 року №143/22/30813123. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 18.06.2013 року: форми «Р» №0000162200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 32 125,13 грн., у тому числі за основним платежем - 25 700,10 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 6 425,03 грн.; форми «В4» №0000152200, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 135,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» договорів та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ЗАТ «СЦВКП» (Замовник) та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» (Виконавець) укладено договір від 20.12.2011 року №62, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання у повному обсязі і на умовах, передбачених цим договором, робіт по капітальному ремонту та введення в експлуатацію витяжної вентиляційної системи приміщень лабораторії «Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології».

Виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: договірної ціни (т. 1 а.с. 82-85), локального кошторису (т. 1 а.с. 86-92), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 93, 99), актів приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 94-98, 100-102), податкової накладної (т. 1 а.с. 103), платіжного доручення (т. 1 а.с. 104), банківських виписок (т. 1 а.с. 105-106).

Крім того, між ЗАТ «СЦВКП» (Замовник) та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» (Виконавець) укладено договір від 10.11.2011 року №51, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання у повному обсязі і на умовах, передбачених цим договором, будівельно-монтажних робіт на об'єкті: ВП «АРС» Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, 7.

Факт реальності договору підтверджується, на думку суду першої інстанції, наявними у матеріалах справи копіями: договірної ціни (т. 1 а.с. 131-132), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 133), актів приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 134-140), податкової накладної (т. 1 а.с. 141), платіжного доручення (т. 1 а.с. 142).

Також, між ЗАТ «СЦВКП» (Замовник) та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» (Виконавець) укладено договір від 02.12.2011 року №57, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати за замовленням Замовника будівельно-монтажні роботи (монтаж повітропроводів для системи аспірації) згідно специфікації №1, здати виконані роботи Замовнику, ліквідувати недоробки і дефекти, що виявлені в ході приймання робіт або в період гарантійної експлуатації на об'єкті: Тютюновий цех ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т. Прилуки».

Виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: акту здачі-приймання виконаних робіт (т. 1 а.с. 154), податкової накладної (т. 1 а.с. 155), платіжного доручення (т. 1 а.с. 156).

Крім іншого, між ЗАТ «СЦВКП» (Замовник) та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» (Виконавець) укладено договір від 10.01.2012 року №4-12, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання у повному обсязі і на умовах, ряд передбачених договором робіт.

Факт виконання договору, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: кошторису (т. 1 а.с. 165), акту приймання-передачі виконаних робіт (т. 1 а.с. 166), податкової накладної (т. 1 а.с. 167), платіжного доручення (т. 1 а.с. 168), банківської виписки (т. 1 а.с. 169).

Судом поряд з іншим встановлено, що між ЗАТ «СЦВКП» (Замовник) та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» (Виконавець) укладено договір від 12.01.2012 року №6-12, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання у повному обсязі і на умовах, передбачених цим договором, будівельно-монтажних робіт по косметичному ремонту офісного приміщення ПрАТ «Макет», що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Славутич, Московський кв-л, 12.

Виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: договірної ціни (т. 1 а.с. 181-182), локального кошторису (т. 1 а.с. 183-184), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 185-186), акту приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 187-189), податкової накладної (т. 1 а.с. 190), платіжних доручень (т. 1 а.с. 191-192), банківських виписок (т. 1 а.с. 193-195).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними укладених Позивачем з ТОВ НВП «Дніпромашбуд» договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Крім того, судовою колегією враховується, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак доказів існування такого, що набрав законної сили вироку суду по кримінальній справі щодо посадових осіб Позивача, податковим органом надано не було.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ НВК «Дніпромашбуд» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ЗАТ «СЦВКП», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання Апелянта на використання у ході перевірки Позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НВК «Дніпромашбуд» колегія суддів оцінює критично, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

При цьому, судом враховується, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 року у справі №2а/0470/12814/12 було визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки ТОВ НВК «Дніпромашбуд».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Сервісний центр вентиляції та кондиціонування повітря» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.