Постанова № 39413871, 17.06.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року справа № 823/1424/14

м. Черкаси

12 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

за участю секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.,

представника позивача - Бовкуна П.Д. - за посадою,

представника позивача - Потапенка С.В. - за договором,

представника відповідача - Павленко М.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Брелок» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів в Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

19 травня 2014 року до суду з позовною заявою звернулося приватне підприємство «Брелок», в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0004732301 від 26.12.2013 та №0004742301 від 26.12.2013.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті планової документальної виїзної перевірки від 13.12.2013 № 148/23-01-22-01/14202842 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012. Позивач вважає, що висновки акту відповідача є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

В період з 18.11.2013 по 29.11.2013 уповноваженими представниками відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Брелок» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 13.12.2013 № 148/23-01-22-01/14202842, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5, пп. 8.2.2 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94- ВР, пп. 14.1.36 п. 14.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.10.2 п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 170660 грн;

пп.7.4.1 п.7.4., пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97 «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п.198,3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 79334 грн.

На підставі акту перевірки від 13.12.2013 № 148/23-01-22-01/14202842 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 26.12.2013 року:

- № 0004732301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток на загальну суму 206941 грн,

- № 0004742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 112751 грн.

Cудом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Онікс», ТОВ «Фасадрем-Сервіс», ТОВ «Біловіта сервіс», ТОВ «Басмер ЛТД», ПП «Черкаситоргсфера».

На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Біловіта Сервіс» по придбанню будівельних матеріалів представником позивача надано копії наступних документів: платіжне доручення № 19 від 02.02.2012 на суму 55136 грн (а.с.142), видаткова накладна №БС-682 від 30.01.2012 (а.с.143), видаткова накладна №БС-678 від 31.01.2012 (а.с.144), податкова накладна №141 від 30.01.2012 (а.с.145-146), платіжне доручення № 25 від 17.02.2014 (а.с.147).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Онікс» укладено договір №02-11Т від 02.11.2011, за умовами якого продавець (ТОВ «Онікс») зобов'язується передати покупцеві (ПП «Брелок») у власність, а покупець зобв'язується прийняти і оплатити товар в кількості і по цінах, вказаних у Додаткових угодах, рахунках та накладних в межах графіку поставок товару, які являються невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору представником позивача надано копії наступних документів: видаткова накладна №ОН-0000069 від 10.11.2011 (а.с.149), податкова накладна №276 від 10.11.2011 (а.с.150), квитанція до прибуткового касового ордеру №14 від 18.11.2011 (а.с.151), квитанція до прибуткового касового ордеру №20 від 24.11.2011 (а.с.152), квитанція до прибуткового касового ордеру №18 від 23.11.2011 (а.с.152), квитанція до прибуткового касового ордеру №16 від 22.11.2011 (а.с.152), квитанція до прибуткового касового ордеру №15 від 21.11.2011 (а.с.152), квитанція до прибуткового касового ордеру №13 від 17.11.2011 (а.с.153), квитанція до прибуткового касового ордеру №12 від 16.11.2011 (а.с.153), квитанція до прибуткового касового ордеру №10 від 14.11.2011 (а.с.153), квитанція до прибуткового касового ордеру №11 від 15.11.2011 (а.с.153), квитанція до прибуткового касового ордеру №9 від 11.11.2011 (а.с.154), квитанція до прибуткового касового ордеру №8 від 10.11.2011 (а.с.154), квитанція до прибуткового касового ордеру №23 від 28.11.2011 (а.с.154), квитанція до прибуткового касового ордеру №21 від 25.11.2011 (а.с.154).

Між позивачем та ТОВ «Фасадрем-сервіс» укладено договір підряду №39 від 02.12.2011 (а.с.157). За умовами якого Замовник (ПП «Брелок») доручає, а Підрядник (ТОВ «Фасадрем-сервіс») зобов'язується на власний ризик виконати роботи по ремонту магазину «Ельдорадо» в м. Ялта. Замовник проводить оплату за виконані роботи згідно акту виконаних робіт КБ-2в.

На підтвердження виконання даного договору представником позивача надано копії наступних документів: довідка про вартість виконаних будівельних робіт*/та витрати**/ за січень 2012 року (а.с.158), акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року (а.с.159-160), довідка про вартість виконаних будівельних робіт*/та витрати**/ за грудень 2011 року (а.с.161), акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (а.с.162-163), довідка про вартість виконаних будівельних робіт*/та витрати**/ за грудень 2011 року (а.с.164), акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (а.с.165-166), довідка про вартість виконаних будівельних робіт*/та витрати**/ за грудень 2011 року (а.с.167), акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (а.с.168-169), платіжне доручення №20 від 02.02.2012 (а.с.155 зворотній бік), платіжне доручення №21 від 02.02.2012 (а.с.156), платіжне доручення №22 від 02.02.2012 (а.с.155).

Між позивачем та ТОВ «Басмер ЛТД» укладено договір на виконання робіт №21 від 01.12.2012 (а.с.170), за умовами якого Замовник (ПП «Брелок») доручає, а Виконавець (ТОВ «Басмер ЛТД») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по муруванню стін із силікатної цегли на зведенні 10-ти поверхового 129-ти кв. житлового будинку, розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Котовського, 97/3.

На підтвердження виконання умов даного договору на виконання робіт № 21 представником позивача надано копії наступних документів: податкова накладна №835 від 27.12.2012 (а.с.171), рахунок-фактура №СФ-0000669 від 27.12.2012 (а.с.173).

Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача зазначила, що контрагенти позивача проводили свою діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь таких осіб без реального здійснення господарських операцій.

Зокрема, в своїх запереченнях відповідач зазначає, що перевірка позивача проведена з використанням акта від 27.12.2012 №1158/22-11/33018638 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Черкаситоргсфера» за період 01.12.2009 по 31.05.2012 (в даному акті зазначено, що господарські операції між ПП «Черкаситоргсфера» та контрагентами не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій), акту від 26.07.2012 № 5120/22-7/19121137 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Онікс» (перевіркою встановлено неможливість здійснення підприємством господарських операцій), акт від 12.10.2012 № 842/22-10/31663124 документальної виїзної перевірки ТОВ «Фасадрем -сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011 по 30.09.2012 (актом встановлено, що в ТОВ «Фасадрем-сервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності), акта від 30.05.2012 №1594/2208 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біловіта Сервіс» щодо підтвердження господарських операцій з ПП «Руслан»; акта від 16.04.2013 №1379/22/8/38290555 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Басмер Лтд» щодо підтвердження господарських операцій з платниками податків за період діяльності з 01.10.2012 по 31.03.2013.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні визначаються Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що проведення будь-якої господарської операції товариства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень. Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У рішенні Верховного суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47-а10 зазначено, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1904 №334/94-ВР (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, із змінами та доповненнями), чинного на момент виникнення правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких втрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній і господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом вказаних приписів, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення витрат за господарською операцією до складу валових витрат за господарською операцією до складу валових витрат та право на податковий кредит наступають за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6,1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодекс України у встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодекс) ) чи не підтвердженні митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом також враховано правову позицію, викладену в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 р. № 742/11/13-11, згідно з якою з метою встановлення факту здійснення господарській операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належать з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної, податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів, послуг, спорудженням основних фондів, імпортом товарів, послуг, понесених інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

Суд зазначає, що вищеперелічені первинні документи мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменування, дат.

Доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи вищенаведене, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту. Адже, чинне законодавство не передбачає обов'язку й не надає права вимагати від іншого платника податків будь-яких інших відомостей з метою формування податкового кредиту, в тому числі щодо сплати податків до бюджету іншими платниками і т. ін., окрім належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник податкового органу не надала суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0004732301, №0004742301 від 26.12.2013, прийняті державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0004732301 від 26.12.2013.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0004742301 від 26.12.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Брелок» (ідентифікаційний код 14202842) судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) грн 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення №279 від 16.05.2014 та 168 (сто шістдесят вісім) грн 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення №292 від 27.05.2014.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 18 червня 2014 року