Вирок № 39412125, 25.06.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

справа 263/5287/14-к

В И Р О К провадження 1кп/263/327/2014

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя під головуванням судді Ікорської Є.С. при секретарі Корзініній О.О. за участю прокурора Кайдаш К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013050770004430 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт.Володарське Донецької області, громадянки України, маючої середню освіту, неодруженої, маючої на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.4 ст.358 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2013 року ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні Маріупольської РД ПАТ «Банк «Траст», розташованому за адресою: пр.Леніна, 82 в Жовтневому районі м.Маріуполя, з метою отримання кредиту в сумі 22000 гривень умисно, з корисливих мотивів, у співучасті з невстановленою особою, яка надала завідомо підроблений документ, відомості в якому не відповідали дійсності, а саме - довідку про середню зарплату (дохід) за вих.№6482 від 26.09.2013 р. на її ім'я за період роботи з березня 2013 р. по серпень 2013 р., видану від імені ПАТ «Азовелектросталь» (ОКПО 25605170), в якому фактично ОСОБА_1 ніколи не працювала, доходи не отримувала і податків не сплачувала, отримала кредит на зазначену суму, використавши завідомо підроблений документ.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала себе винуватою, щиро розкаялася у скоєному та підтвердила, що разом із малознайомим чоловіком на ім'я ОСОБА_2 прибула до відділення ПАТ «Банк «Траст», де ОСОБА_2 передав своїй знайомій - кредитному інспектору на ім'я ОСОБА_4 пакет документів, серед яких була довідка з місця роботи, де вона не працювала і доходів не отримувала. Після цього ОСОБА_2 привіз їй 8000 гривень та пластикову картку, на якій було 2000 грн., оскільки раніше вони домовилися узяти кредит на двох і удвох його погашати. Згодом ОСОБА_2 перестав відповідати на телефонні дзвінки і зник. кредит вона погашає самостійно.

На підставі ст. 349 ч.3 КПК України зі згоди прокурора, обвинуваченої суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що її характеризують.

При цьому суд з'ясував правильність розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, з'ясував, чи немає сумнівів в добровільності її позиції, а також роз'яснив обвинуваченій, що вона буде позбавлена права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними і приходить до висновку, що їх сукупність, з точки зору достатності та взаємозв'язку свідчать про винність обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч. 4 ст. 358 КК України і її дії правильно кваліфіковані як використання завідомо підробленого документа у співучасті з невстановленою особою.

Обговорюючи питання про вид та розмір покарання, яке слід призначити обвинуваченій, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових

злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Обвинувачена ОСОБА_1 неодружена, за місцем мешкання характеризується посередньо, не працює, на обліку в психіатричному та наркологічному диспансері не знаходиться, раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягається вперше, щиро розкаялася у скоєному, що суд розцінює як пом'якшуючу її провину обставину.

З урахуванням суспільної небезпечності вчиненого, характеру і ступеню тяжкості злочину, особи обвинувачуваної, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд по стійкому внутрішньому переконанню відповідно до ст.65 КК України вважає за необхідне призначити для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів покарання у вигляді штрафу в межах санкції статті.

Обвинуваченою заявлено клопотання про застосування до неї положень Закону України «Про амністію у 2014 році», а саме звільнити її від покарання на підставі п. «в» ст.1 вказаного Закону, оскільки вона має неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо якого батьківських прав не позбавлена.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 вчинила злочин невеликої тяжкості, має неповнолітню дитину, відсутні обставини, які за ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» та ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» унеможливлюють застосування амністії, суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Є.С. Ікорська