Рішення № 39410294, 24.06.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 червня 2014 р.

Справа № 903/538/14

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні системи", м. Луцьк

про стягнення 6551,34грн.

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Коваль О.М.

Представники сторін:

від позивача: н/з.

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач – Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", м. Львів звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні системи", м. Луцьк, в якій просить стягнути 6551,34грн., з яких: 5793,32грн. основного боргу, 58,78грн. – 3% річних, 452,10грн. – інфляції, 247,14грн. - пені.

До початку розгляду справи по сутті від представника позивача надійшло клопотання № 39-1942 від 19.06.2014р. про розгляд справи без присутності представника позивача.

Відповідач, письмових пояснень не подав, суми позову не оспорив, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не навів.

Ухвала суду від 11.06.2014р. направлена ТзОВ "Українські торгівельні системи" за адресою вказаною в позовній заяві (вул. Єршова 11, м. Луцьк) повернулась без вручення адресату з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Повернення кореспонденції органами зв’язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, суд вважає за можливе розглянути даний спір за наявними у справі матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

01.05.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" (надалі - споживач) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (теплопостачальна організація) укладено договір № 1390/А про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Згідно з п. 3.2.2 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (п.6.3. договору).

Згідно із п.10.1. договору, він набирає чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2013р.

Відповідно до п. 10.4. договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

У зв'язку з несплатою відповідачем спожитої теплової енергії в гарячій воді, у нього наявна заборгованість в сумі 5793,32грн. за період з 01.05.2013р. по 31.05.2014р. Відтак, основний борг, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача за спожиту теплову енергію становить 5793,32грн.

Відповідно до п.7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. В силу цього положення позивач за неналежне виконання взятих на себе договірних зобов'язань здійснив нарахування пені відповідачу в сумі 247,14грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 58,78грн. та 452,10грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір № 1390/А про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2012р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив поставку відповідачу теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 6.3 договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

В порушення вищенаведених положень договору та закону, відповідач не здійснив оплати за спожиту теплову енергію, таким чином, у сукупності заборгованість відповідача станом на день розгляду справи судом становить 5793,32грн. за період з 01.05.2013р. по 31.05.2014р.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження погашення ним основного боргу в сумі 5793,32грн. за договором № 1390/А про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2012р.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію у виді гарячої води в сумі 5793,32грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 452,10грн. інфляційних втрат та 58,78грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

В силу вищенаведених положень, нарахована позивачем пеня у сумі 247,14грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обґрунтованим, який слід задоволити повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору в розмірі 1827,00грн. покладається на відповідача.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок останнього.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст.ст. 11, 509, 525, 526, 546, 549, 611, 627, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні системи", (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова 11, офіс 807, код 34310279) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд.1; код ЄДРПОУ 05506460) 5793,32грн. основного боргу, 58,78грн. – 3% річних, 452,10грн. – інфляції, 247,14грн. - пені, 1827,00грн. судового збору.

Суддя П. Р. Слободян