Постанова № 39408919, 29.05.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 р. Житомир справа № 806/1803/14

категорія 12.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Костарчука О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Фастівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України Київської області про визнання дій протиправними та скасування наказів від 04.11.2011 року № 906, від 10.01.2012 року № 14 о/с, від 06.09.2011 року № 198, зобов'язання поновити на посаді,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області щодо його звільнення із займаної посади заступника начальника-начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області за порушення службової дисципліни протиправними, скасувати наказ від 04.11.2011 року № 906, зобов'язати поновити його на вказаній посаді з 04.11.2011 року; визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області щодо пониження його в посаді протиправними та скасувати наказ № 14 о/с/ від 10.01.2012 року в частині призначення оперуповноваженим сектора карного розшуку Фастівського МВ з звільненням з посади заступника начальника-начальника кримінальної міліції цього ж відділу з 09.01.2012 року.

Заявою від 05.05.2014 року ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги до Фастівського МВ ГУМВС в Київській області щодо скасування наказу № 198 від 06.09.2011 року в частині припинення нарахування премії та стягнення заборгованості по заробітній платі та коштів при затримці у виплаті заробітної плати при звільненні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі і зазначив, що з 2011 року ОСОБА_1 працював у Фастівському МВ ГУМВС в Київській області на посаді начальника кримінальної міліції з відповідним посадовим окладом та щомісячними преміями в розмірі 100% до посадового окладу. На думку представника позивача, відповідно до оскаржуваного наказу № 198 від 06.09.2011 року позивачу безпідставно призупено нарахування такої премії.

Як зазначив представник позивача, Фастівським міським відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України Київської області із порушеннями вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України була призначена службова перевірка, за наслідками якої був прийнятий оскаржуваний наказ від 04.11.2011 року № 906 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника-начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС в Київській області. Вказаний наказ та наказ № 14 о/с від 10.01.2012 року в частині призначення оперуповноваженим сектору карного розшуку Фастівського МВ із звільненням з посади заступника начальника-начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС в Київській області були винесені під час перебування на лікарняному. Безпідставно невиплачені кошти у вигляді премій та за затримку при виплаті заробітної плати при звільненні підлягають стягненню з відповідачів.

Представники відповідачів проти позову заперечили і пояснили, що дійсно на підставі постанови Генеральної прокуратури України від 24.10.2011 року було проведено службове розслідування відносно працівників Фастівського та Києво-Святошинського міськрайвідділів міліції щодо неналежного стану роботи по розкриттю умисних вбивств, зґвалтувань, поєднаних із вбивством ряду потерпілих, в тому числі неповнолітніх. За результатами такої службової перевірки був зроблений висновок про недоліки в роботі, порушення службової дисципліни та положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в роботі цілого ряду працівників міліції, що стало підставою для їх притягнення до дисциплінарної відповідальності, в тому числі і позивача.

На думку представників відповідачів, оскаржуваний наказ від 04.11.2011 року № 906 винесений в повній відповідності до вимог чинного законодавства, в тому числі в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника-начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС в Київській області. Одночасно позивача із врахуванням його ділових якостей, стану здоров"я, досвіду роботи було призначено на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Фастівського МВ із звільнення з посади заступника начальника-начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС в Київській області. Як зазначили представники відповідачів, перебування позивача на лікарняному не є перешкодами для винесення оскаржуваних наказів.

Припинення нарахування позивачу з 01.08.2011 року премії було зумовлено виключно невиходом його на службу та невиконанням функціональних обов'язків. Несвоєчасне винесення оскаржуваного наказу № 198 від 06.09.2011 року в частині припинення нарахування ОСОБА_1 премії, як зазначили представники, було визвано неналежним виконанням службових обв"язків колишнім заступником начальника Фастівського МВ ГУМВС в Київській області з кадрового забезпечення ОСОБА_2

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо службової дисципліни осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, її дотримання, видів та порядку їх дисциплінарної відповідальності регулюються правовими нормами Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний Статут), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Під час розгляду справи встановлено та не заперечувалося сторонами, що за результатами перевірки стану розкриття умисних вбивств, зґвалтувань, поєднаних із вбивствами потерпілих, в тому числі неповнолітніх, 24.10.2011 року Заступником Генерального прокурора України було винесено постанову про порушення дисциплінарного провадження відносно цілого ряду працівників Фастівського та Києво-Святошинського міськрайвідділів міліції.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні визначається правовими нормами Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 р. за № 541/23073 ( надалі - Інструкція).

За приписами підпункту 2.2.19 пункту 2.2. Інструкції, службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником органу внутрішніх справ у разі надходження акта прокурорського реагування.

Тобто, постанова від 24.10.2011 року Заступника Генерального прокурора України про порушення дисциплінарного провадження відносно цілого ряду працівників Фастівського та Києво-Святошинського міськрайвідділів міліції є самостійною та обов'язковою підставою для проведення службового розслідування.

Зазначене свідчить про правомірність проведення службового розслідування відносно працівників Фастівського та Києво-Святошинського міськрайвідділів міліції щодо неналежного стану роботи по розкриттю умисних вбивств, зґвалтувань, поєднаних із вбивством ряду потерпілих, в тому числі неповнолітніх.

Доводи позивача в цій частині не узгоджуються із вимогами чинного законодавства, а тому є безпідставними.

За результатами вказаного службового розслідування 02.11.2011 року був складений висновок службового розслідування, що відповідає вимогам п.8.1 Інструкції.

Неможливість отримання пояснень у позивача під час проведення службового розслідування була зумовлена його відсутністю на роботі в період з 30.08.2011 року по весь час проведення розслідування, про що відображено у самому висновку на сторінці 3 (а.с.66), що узгоджується із положеннями розділу 6 Інструкції.

Доводи ОСОБА_1 в цій частині щодо порушення його прав при проведенні вказаного службового розслідування також не узгоджуються із вимогами чинного законодавства, а тому є безпідставними.

Як відображено у висновку службового розслідування, дослідженому в судовому засіданні, в діях цілого ряду працівників Фастівського та Києво-Святошинського міськрайвідділів міліції, в тому числі позивача як заступника начальника-начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС в Київській області, були виявлені порушення службової дисципліни та вимог чинного законодавства в роботі по розкриттю умисних вбивств, зґвалтувань, поєднаних із вбивством ряду потерпілих, в тому числі неповнолітніх.

Відповідно до висновку службового розслідування оскаржуваним наказом № 906 від 04.11.2011року позивач був притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади за порушення службової дисципліни, вимог ст. 8 Дисциплінарного статуту, вимог ст. 10 Закону України "Про міліцію", ст.ст. 7,8,9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", що виразилися в неналежному контролі за роботою підпорядкованого відділу з розшуку зниклих громадян.

У розумінні вимог ст. 2 Дисциплінарного статуту, підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього .

Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

У судовому засіданні встановлено та не заперечувалося самим позивачем, що до функціональних обов'язків заступника начальника-начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС в Київській області відноситься організація роботи блоку кримінальної міліції, проведення оперативно-розшукових та профілактичних заходів по розкриттю скоєних злочинів, контроль за роботою підпорядкованих працівників, дотримання вимог Закону України "Про міліцію", Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", нормативних актів МВС України.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про міліцію", міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:

- виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

- приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

- брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.

Правовими нормами ст.ст. 7,8,9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", позивач як заступник начальника-начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС зобов'язаний був вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень та наділявся для цього відповідними правами.

Із змісту оскаржуваного наказу видно що, дисциплінарний проступок ОСОБА_1 полягає у неналежному контролі за роботою підпорядкованого відділу з розшуку зниклих громадян.

Тобто, з оскаржуваного наказу видно, що позивачем допущені недоліки в роботі при виконанні ним своїх службових обов'язків, що свідчать про загальне ставлення його до служби. У наказі та висновку зазначено сутність дисциплінарного проступку вчиненого позивачем, що став підставою його звільнення, та наслідки такого проступку, що виразилися в неналежному контролі за роботою підпорядкованого відділу з розшуку зниклих громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які були зґвалтовані та вбиті.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку та його чіткого визначення в оскаржуваному наказі та висновку.

За приписами ст.16 Дисциплінарного статуту, в редакції на день виникнення спірних відносин, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

При цьому слід зазначити, що в розумінні вимог ст.18 Дисциплінарного статуту таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з посади вважається виконаними після видання наказу по особовому складу.

Зазначене свідчить про безпідставність доводів позивача щодо порушення строків притягнення його до зазначеної дисциплінарної відповідальності та не врахування факту його перебування в зазначений період на лікарняному.

Відповідно до оскаржуваного наказу № 14о/с від 10.01.2012 року позивач був призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Фастівського МВ із звільнення з посади заступника начальника-начальника кримінальної міліції Фастівського МВ ГУМВС в Київській області.

Вказаний наказ було видано на підставі висновку про призначення позивача на вказану посаду та відповідно до вимог пунктів 21, 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, в редакції на день виникнення спірних відносин.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України визначено, що завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У контексті з положеннями частини 1 статті 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Між тим, ні в позовній заяві, ні в поясненнях в судовому засіданні ОСОБА_1 не зазначив жодних підстав щодо неправомірності оскаржуваного наказу та не навів жодних обґрунтувань порушених його прав. Не надав суду доказів того, що діями відповідачів порушені його права, свободи чи інтереси в публічно-правових відносинах, та не довів їх.

При цьому суд враховуючи, що відповідно до судового рішення (постанова Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року в адміністративній справі №2а-3935/12/1070) між тими ж сторонами підтверджено правомірність перебування позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Фастівського МВ ГУМВС в Київській області. Вказане судове рішення набрало законної сили відповідно до Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року (а.с.174-187).

За приписами ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні також доводи позивача щодо протиправності припинення виплати щомісячних премій в розмірі 100% до посадового окладу, з огляду на таке.

Відповідно до наказу Фастівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України Київської області № 198 від 06.09.2011 року позивачу з 01.08.2011 року було припинено нарахування зазначеної премії у зв'язку із невиходом на службу та невиконанням функціональних обов'язків.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в тому числі премій, визначені правовими нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 р. № 499.

Як зазначено в п. 2.15 вказаної Інструкції, преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби та з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів, у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Виплата таких премій здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.

Судом встановлено та не заперечувалося самим позивачем його відсутність на службі та невиконання функціональних обов'язків з 30.08.2011 року. Також встановлено відсутність мотивованого рапорту щодо визначення ОСОБА_1 розміру такої премії з 01.08.2011 року.

Несвоєчасне винесення оскаржуваного наказу № 198 від 06.09.2011 року в частині припинення нарахування позивачу премії, було визвано неналежним виконанням службових обв"язків колишнім заступником начальника Фастівського МВ ГУМВС в Київській області з кадрового забезпечення ОСОБА_2, що підтверджується поясненнями представників відповідачів та дослідженими в судовому засіданні матеріалами службової перевірки з цього приводу. Зазначений недолік не може слугувати підставою для нарахування та виплати позивачу премії в розмірі 100% до посадового окладу за спірний період.

Безспірно, відповідно до вимог п. 4.1 Інструкції та ст.116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Разом з тим, позивач ні в позовній заяві, ні в своїх пояснення в судовому засіданні не навів жодних доказів несвоєчасності проведення розрахунку при його звільнені із займаної посади.

У відповідності із ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час розгляду справи відповідачами повністю доведено правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваних наказів.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не відповідають обставинам справи, а тому є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 04 червня 2014 р.