Ухвала суду № 39408770, 18.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 р.Справа № 554/5804/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С. Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтави ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій управління праці щодо відмови в призначенні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

У травні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом (з урахуванням заяви від 09.09.2013 року про уточнення позовних вимог) про визнання незаконними дій відповідача до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтави ради (далі - відповідач, УПСЗН відповідно) щодо відмови в призначені державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї (далі - державна соціальна допомога) відповідально до Закону України від 01.06.2000 року № 1768-III «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон № 1768-III) з лютого 2009 року по червень 2009 року та про зобов'язання відповідача призначити їй зазначену державну соціальну допомогу в розмірі, що передбачений Законом № 1768-III.

Одночасно ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропуску нею строку звернення до адміністративного суду. Заява вмотивована тим, що рішення відповідача від 19.03.2009 року вона отримала на свою вимогу лише 13.11.2012 року після звернення до УПСЗН. Крім того, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначила про те, що у зв'язку з вагітністю і пологами вона не могла звернутися до суду у 2009 році. Вважала що це питання можливо було врегулювати шляхом листування. Звертала увагу на те, що в подальшому, протягом 2010 - 2014 років, при тих же обставинах, відповідач безспірно призначав і виплачував їй зазначену допомогу.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2014 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2014 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПСЗН та отримувала державну соціальну допомогу відповідно до умов, визначених Законом № 1768-III у періоди: з 01.03.2005 року по 31.08.2007 року та з 01.10.2011 року по 31.05.2013 року.

29.02.2009 року ОСОБА_1 зверталась до УПСЗН із заявою про призначення їй державної соціальної допомоги.

Рішенням комісії управління з питань призначення допомог та компенсацій від 19.03.2009 року в призначенні державної соціальної допомоги позивачці відмовлено. Про прийняте рішення ОСОБА_1 повідомлена листом УПСЗН від 31.03.2009 року за № Н-01-04/122-01-06/2.

Приходячи до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та приймаючи рішення про відмову в їх задоволенні, суд першої інстанції виходив із правомірності рішення УПСЗН від 19.03.2009 року про відмову в призначенні останній державної соціальної допомоги і факту пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів вважає зазначене рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах, здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішенню справи.

Частинами 1 та 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України від 07.07.2010 року N 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» було внесено зміни до ст. 99 КАС України, які набули чинності з 30.07.2010 року.

Згідно із зазначеними змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений ч. 2 ст. 99 КАС України, зменшено з одного року до шести місяців.

Статтею 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини, що виникли між сторонами, стосуються наявності в період лютого-червня 2009 року у позивачки ОСОБА_1 права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до поданої заяви від 29.02.2009 року.

Судом встановлено, що така державна соціальна допомога ОСОБА_1 у 2009 році не призначалась, про що позивачу було достеменно відомо. Так, по-перше, позивач таку допомогу не отримувала, по-друге, УПСЗН двічі (листами від 31.03.2009 року та від 25.05.2009 року) повідомляло ОСОБА_1 про прийняте рішення про відмову в призначені їй допомоги у зв'язку із неможливістю обрахувати розмір такої допомоги.

У період з березня 2009 року по травень 2013 року позивач ОСОБА_1 до суду за захистом свого, як вона вважає, порушеного права на отримання зазначеної допомоги не зверталась.

Колегія суддів зазначає, що особливість адміністративного судочинства полягає в тому, що обставини в адміністративній справі суд може встановлювати на підставі не лише доказів, які зібрали сторони або за їхньою ініціативою витребував суд, а й доказів, які зібрав суд з власної ініціативи.

Таким чином, у випадку розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 стосовно поновлення порушених прав на отримання державної соціальної допомоги, суд, на виконання принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, мав можливість із власної ініціативи витребувати рішення суб'єкта владних повноважень, яке, на думку позивача, перешкоджає реалізації її прав, та надати цьому рішенню відповідну правову оцінку.

Колегія суддів вважає, що звернення позивача ОСОБА_1 у 2012 році, тобто через три роки, до відповідача з приводу отримання рішення УПСЗН від 31.03.2009 року, не є безумовним свідченням того, що про порушення своїх прав позивач дізналась та повинна була дізнатися лише у листопаді 2012 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для визнання поважними тих причин, що наведені позивачем ОСОБА_1, в обґрунтування причин пропуску нею строку звернення до адміністративного суду.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухваленого нового рішення є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків колегії суду не спростовують.

Апеляційний розгляд справи відповідно до положень ч. 4 ст. 196 КАС України відбувся за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні з адміністративним позовом до Октябрського районного суду м. Полтави було сплачено судовий збір в розмірі 36 грн. на рахунок УДКСУ у м. Полтава (код за ЄРПОУ отримувача 38019510, банк отримувача ГУДКСУ в Полтавській області, код банку отримувача (МФО) 831019, рахунок отримувача 31216206700005, код класифікації доходів бюджету 22030001), що підтверджується квитанцією № 21Р08509 від 08.05.2013 року Відділення № 11 ПАТ «Полтава-банк» в м. Полтава (а.с. 1).

При поданні апеляційної скарги на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2014 року ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 20 грн. на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області (код за ЄДРПОУ отримувача 37999628, банк отримувача ГУ ДКCУ в Харківській області, код банку отримувача (МФО) 851011, рахунок отримувача 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001), що підтверджується квитанцією № 21Р19105 від 19.03.2014 року Відділення № 11 ПАТ «Полтава-банк» в м. Полтава (а.с. 130).

Колегія суддів зазначає, що згідно приписів ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заяви чи скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 року становить 1147 грн.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. При цьому, ставка судового збору за подання позову немайнового характеру (в редакції чинній на момент звернення позивача до адміністративного суду) встановлена у розмірі 0,03% розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, виходячи з наведених положень, розмір судового збору, що мав би бути сплачений позивачкою при зверненні до адміністративного суду становить 34 грн. 41 коп., при поданні апеляційної скарги 17 грн. 20 коп.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 206 КАС України ухвала суду складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

Частиною 6 ст. 94 КАС України визначено, - якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому приписами п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», визначено, що залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням) є підставою для повернення сплаченої суми судового збору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що судові витрати: судовий збір у розмірі 17 грн. 20 коп., сплачений позивачем при поданні апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, підлягає зарахуванню в дохід Державного бюджету України, а судовий збір у розмірі 34 грн. 41 коп., сплачений ОСОБА_1 при поданні адміністративного позову, має бути їй повернутий.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що сума надміру сплаченого судового збору може бут повернута ОСОБА_1 у разі звернення нею з відповідним клопотанням, відповідно до положень ч. 1 ст. 97 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 167, 195, 196, 197, 198 ч. 1 п. 4, 202 ч. 1 п. 4, 205 ч. 1 п. 4, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2014 року - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтави ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій управління праці щодо відмови в призначенні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Судові витрати, у вигляді судового збору, що понесені ОСОБА_1 у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 20 (двадцять) коп. зарахувати до рахунку Державного бюджету України.

Зобов'язати УДКСУ у м. Полтава повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 34 (тридцять чотири) гривні 41 (сорок одна) коп., що сплачений нею 08.05.2013 року, згідно квитанції № 21Р08509 Відділення № 11 ПАТ «Полтава-банк» в м. Полтава, на рахунок УДКСУ у м. Полтава (код за ЄРПОУ отримувача 38019510, банк отримувача ГУДКСУ в Полтавській області, код банку отримувача (МФО) 831019, рахунок отримувача 31216206700005, код класифікації доходів бюджету 22030001).

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23 червня 2014 року.