Постанова № 39408543, 18.06.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2014 р. Справа № 907/130/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддів Марко Р.І.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Клуб", м. Ужгород, вул. Гранітна, 17 (вих. № б/н від 01.05.2014 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2014 року

у справі № 907/130/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Клуб", м. Ужгород

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Ужгород

про стягнення 50 763,21 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Петрушко Р.В. - представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

Стороні роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

22.04.2014 року Господарським судом Закарпатської області винесено рішення у справі № 907/130/14 (суддя Мокан В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Клуб" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 50 763,21 грн., відповідно до якого у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати покладено на позивача.

Не погодившись з рішенням господарського суду Закарпатської області Товариство з обмеженою відповідальністю "МП Клуб" звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до свого провадження, рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2014 року у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь скаржника заборгованість у сумі 50 763,21 грн., у тому числі 16 820,80 грн. основного боргу, 28 259,07 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 5 046,24 грн. штрафу у розмірі 30%, 311,53 грн. пені, 71,89 грн. - 3% річних та 253,68 грн. інфляційних нарахувань.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не надано належної оцінки тому факту, що відповідач не спростовує факт укладення договору, факт поставки товару, оскільки здійснена часткова оплата за договором, як до винесення рішення суду першої інстанції, так і після. Окрім того вважає, що висновки суду першої інстанції здійснені на підставі усних пояснень представника позивача не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки підписи на накладних та актах взаємо звірки по договору купівлі-продажу є підписами відповідача, які ним не спростовуються. А відтак, мало місце здійснення господарської операції між сторонами, що підтверджується первинними документами, які є підставою для здійснення розрахунків.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 08.05.2014 року справу за № 907/130/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року у склад колегії для розгляду справи № 907/130/14 введено суддів Костів Т.С. та Марка Р.І.

28.05.2014 року та 17.06.2014 року розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду вносилися зміни до складу колегії суддів для розгляду даної справи. Відтак, розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желіка М.Б., суддів Марка Р.І., Орищин Г.В.

Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

12.05.2014 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, розгляд справи призначено на 28.05.2014 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав викладених y ній.

У судовому засіданні 18.06.2014 року скаржник участь уповноваженого представника у судове засідання забезпечив, який надав пояснення по суті спору та просив врахувати їх при винесенні постанови.

Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Iз врахуванням положень ст. 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, колегія суддів зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги апеляційної скарги слід частково задоволити, рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/130/14 від 22.04.2014 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким задоволити суму основної заборгованості, пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, та штраф.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МП Клуб" та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 укладено договір № 007/13 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця через АЗС, паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується приймати у власність паливно-мастильні матеріали та оплачувати їх вартість на умовах, що визначені цим договором.

Згідно п. 3.1. договору продавець постачає покупцю паливно-мастильні матеріали частинами на умовах Інкотермс 2000, франко-термінали АЗС, шляхом вибірки покупцем (довіреною особою покупця) паливно-мастильних матеріалів з АЗС. Датою поставки вважається дата, що вказана у відомості.

Підтвердженням фактичного отримання покупцем паливно-мастильних матеріалів на АЗС в асортименті, кількості та ціні є відомість, що видається покупцю, або акт прийому-передачі паливно-мастильних матеріалів (п. 3.6. договору).

Сторони у п. 3.8. договору погодили, що враховуючи періодичність та ритмічність поставок паливно-мастильних матеріалів протягом дії даного договору, накладна на відпуск паливно-мастильних матеріалів формується продавцем один раз на місяць - останнім днем місяця. При цьому, по факту відпуску паливно-мастильних матеріалів подавцем за відповідний період надається покупцю для підписання акт прийому-передачі та видаткова накладна. Акт прийому-передачі підтверджує факт передачі паливно-мастильних матеріалів у власність покупця за відповідний період. Вищевказані документи надаються покупцеві для підписання після 7-го робочого числа наступного за звітним.

У випадку необхідності на вимогу однієї із сторін проводити звірку взаєморозрахунків, в результаті чого підписувати акт звірки взаєморозрахунків. Відмова від підписання акту звірки не допускається, за виключенням виникнення розбіжностей даних продавця з даними покупця. В даному випадку підписання акту відкладається до моменту вияснення причин невідповідності даних, але не більше трьох робочих днів з дати вказаної в акті. Сторони погоджуються, що у разі невиконання покупцем умов, викладених у цьому абзаці (не підписання та не повернення у визначений термін підписаного акту звірки взаєморозрахунків, або не надання обґрунтованих письмових заперечень) вважається, що покупець прийняв акт звірки взаєморозрахунків та погодився з даними, що наведенні в акті в повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставою для звернення позивача до суду була заборгованість відповідача по сплаті вибраних паливно-мастильних матеріалів згідно договору купівлі-продажу від 13.08.2013 року.

В підтвердження своїх вимог до відповідача позивачем додано до матеріалів справи видаткові накладні № РН-0000053 від 17.10.2013 року на суму 4455,60 грн., № РН-0000062 від 18.11.2013 року на суму 2914,00 грн., № РН-0000060 від 18.11.2013 року на суму 7520,00 грн.; № РН-0000068 від 29.11.2013 року на суму 6984,20 грн. та № РН-0000078 від 16.12.2013 року на суму 4847,00 грн., на загальну суму 26 820,8 грн. Із вказаних податкових накладних вбачається, що паливно-мастильні матеріали згідно кількості та асортименту отримані відповідачем про що свідчить її підпис та печатка.

До моменту звернення позивача до суду позивачем була здійснена часткова оплата вказаної заборгованості у сумі 10 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача ПАТ "Терра Банк", зокрема 5000,00 грн. сплачено 17.10.2013 року, та 5000,00 грн. 03.02.2014 року. Решта суми заборгованості залишилася не погашеною.

Згідно п. 9.3. договору сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків по договору № 007/13 від 13.08.2013 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи, та який підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 21 820,80 грн. станом на 31.12.2013 року (із врахуванням часткової сплати 5000,00 грн. заборгованості станом на вказану дату).

Статтею 34 ГПК України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів, відтак твердження суду першої інстанції, що здійсненні ним на підставі усних пояснень представника позивача, щодо підписання видаткових накладних та акту звірки взаєморозрахунків між сторонами іншою особою, а не відповідачем колегія суддів вважає передвчасними та здійсненими без належного з'ясування усіх обставин справи. Окрім того, зазначає, що факт підписання вказаних документів сторонами не оспорюються, в тому числі відповідачем, який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про підставність задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача сплатити основну суму заборгованості за договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № 007/13 від 13.08.2013 року у сумі 16 820,00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Із поданого позивачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що останній просить стягнути з відповідача додатково до основної суми заборгованості 311,53 грн. пені, 28 259,07 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 5 046,24 грн. одноразового штрафу у розмірі 30 % від суми простроченого платежу, 71,89 грн. 3 % річних від суми боргу за весь час прострочення, та 253,68 грн. інфляційних витрат (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 09.047.2014 року).

У пункті 7.2. договору сторони у випадку порушення термінів оплати за замовлення паливно-мастильних матеріалів встановили наступний порядок нарахування штрафних санкцій:

- з першого дня по сьомий неправомірної затримки платежу - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу;

- з восьмого дня по двадцять восьмого неправомірної затримки платежу - відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 8 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення;

- понад двадцять дев'ять днів неправомірної затримки платежу - одноразовий штраф у розмірі 30 % від суми простроченого платежу.

Згідно п. .4.4. договору розрахунок за паливно мастильні матеріали покупець здійснює періодично на умовах відтер мінування оплати вартості паливно мастильних матеріалів на 14 календарних днів з дати придбання. Однак, з матеріалів справи не можливо встановити дату, кількість та ціну паливно-мастильних матеріалів, позивач додаткових доказів суду апеляційної інстанції не надав. Натомість кількість і ціна паливно-мастильних матеріалів отриманих відповідачем підтверджується видатковими накладними.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами договору купівлі-продажу від 13.08.2013 року, зокрема, п. 7.2. передбачено, що у випадку прострочення платежу винна в прострочені сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Статтею ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням зазначеного та у відповідності до здійсненого позивачем розрахунку розмір пені, що підлягає до стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь позивача становить 311,53 грн. за період з 30.12.2013 року по 19.02.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З поданого позивачем уточненого розрахунку ціни позову станом на 09.04.2014 року (арк. справи 66) він просить стягнути суму інфляційних витрат у розмірі 253,68 грн. з врахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем та періоду заборгованості, які на думку колегії суддів підлягають до задоволення. Окрім того, до стягнення підлягає 71,89 грн. суми 3 % річних нарахованих за період з 30.12.2013 року по 19.02.2014 року.

Щодо стягнення штрафу колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п. 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку неправомірної затримки платежу понад 29 днів стягується одноразовий штраф у розмірі 30 % від суми простроченого платежу.

Згідно п. 4.4. договору розрахунок за паливно-мастильні матеріали покупець здійснює періодично на умовах відтермінування оплати вартості на 14 календарних дні з дати придбання паливно-мастильних матеріалів, однак встановити дату придбання з матеріалів справи не можливо, скаржник додаткових доказів не надає.

Законом передбачена можливість обов'язку негайного виконання, зокрема згідно ч.1. ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно наданих до матеріалів справи видаткових накладних остання із них виписана 16.12.2013 року, відтак до дати звернення позивача до суду - 19.02.2014 року минуло 29 календарних дні. У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про підставність задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 5 046,24 грн.

Щодо заявлених позивачем 8 % за користування чужими грошовими коштами у сумі 28 259,07 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Так, із поданого позивачем розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 8 % від суми простроченого платежу вбачається, що кількість днів прострочення визначена позивачем - 21 календарний день, однак термінів нарахування вказаних відсотків не вбачається, на вимогу суду представник позивача уточненого розрахунку не надав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пеня розрахована позивачем за період з 30.12.2013 року по 19.02.2014 року, тобто за період в який позивач вважає, що зобов'язання є простроченим. Вказана пеня розрахована позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а не за сім днів як передбачено п. 7.2. договору.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що стягнення з відповідача пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 8 % від суми простроченого платежу не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин стягнення з відповідача 28 259,07 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є безпідставним.

Аналогічно позиції дотримується Верховний суд України викладеній у своїх постанові від 24.12.2013 року у справі № 3-37гс13.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням зазначеного, діючи в межах повноважень передбачених ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги слід частково задоволити, рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/130/14 від 22.04.2014 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким задоволити суму основної заборгованості, пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, та штраф.

Окрім того, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність здійснення перерозподілу судових витрат.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Клуб", м. Ужгород, вул. Гранітна, 17 (вих. № б/н від 01.05.2014 року) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2014 року у справі № 907/130/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Клуб" (м. Ужгород, вул. Гранітна, 17, ідентифікаційний код 38581200) 16 820,80 грн. основної заборгованості по договору купівлі-продажу, 311,53 грн. пені, 253,68 грн. інфляційних нарахувань, 71,89 грн. 3% річних та 5 046,24 грн. штрафу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Клуб" (м. Ужгород, вул. Гранітна, 17, ідентифікаційний код 38581200) 809,9 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 404,95 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. На виконання вказаної постанови господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 23.06.2014 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Марко Р.І.

суддя Орищин Г.В.