Постанова № 39407932, 19.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 876/6659/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представника Смоленського Д.П.

відповідача по справі: представника Приходько М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» та Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 року № 0001732201, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сальве» (далі ТзОВ - «Сальве») звернулось з адміністративним позовом у Волинський окружний адміністративний суд до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 року № 0001732201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Сальве» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року. За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 10.09.2012 року № 4351/22-1/20148147. На підставі даного акту винесене податкове повідомлення - рішення від 01.10.2012 року № 0001732201 за порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України (далі - ПК України), в зв'язку з чим нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 508 718,00 грн. за основним платежем та 63 963,00 грн. - за штрафними санкціями. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на віднесення до валових витрат підтверджується усіма необхідними первинними документами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Щодо помилкового висновку податкового органу про використання кредитних коштів не в господарській діяльності, а саме розміщення їх на депозит, то позивач зазначає, що таке припущення спростовується хронологією укладення кредитних договорів та нормативною і документальною обґрунтованістю понесених витрат. З приводу амортизаційних витрат товариства як валових витрат, позивач зазначає, що податковим органом не враховано відмінності правової та економічної суті вартості амортизації основних засобів та вартості оренди приміщень.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 01.10.2012 року № 0001732201 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 96 830 ( дев'яносто шість тисяч вісімсот тридцять) грн. 43 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТзОВ «Сальве» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року в справі № 803/484/13-а та задовольнити позовні вимоги.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року в справі № 803/484/13-а та в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт ТзОВ «Сальве» виходить з тих же мотивів, що наведені в адміністративному позові.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт Луцька об'єднана державна податкова інспекція посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» необхідно задовольнити, апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що амортизаційні нарахування ТзОВ «Сальве» на загальну суму 467 842,00 грн. щодо переданих в оренду об'єктів нерухомості є необгрунтовано заявленими на зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, оскільки, фактично, свідчать про суму отриманого збитку по вказаних операціях, що своєю чергою суперечить меті здійснення господарської діяльності.

В той же ж час, вартість амортизації основних засобів та вартість оренди приміщень є протилежними й не пов'язаними правовими й економічними категоріями. Товариство нараховує амортизацію основних засобів прямолінійним методом відповідно до норм податкового законодавства. У якості доказів позивачем подано картки рахунків 131 за відповідними об'єктами нерухомості, що перебувають в оренді. Вартість оренди приміщення залежить від попиту та кон'юнктури відповідного ринку.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції неправильними і такими, що не відповідають вимогам законодавства України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі, оскільки податкове законодавство не містить окремої норми, яка б обмежувала суму амортизаційних відрахувань з переданих в оренду основних засобів, сумою доходу (орендної плати), отриманого від такої оренди. Більше того, у відповідності до підпунктів 14.1.27 та 14.1.36 ПК України, витрати повинні бути здійснені в цілях господарської діяльності підприємства, тобто діяльності спрямованої на отримання доходу. ПК України вказує саме на таку категорію як «дохід», а не на «прибуток». В зв'язку з цим, допускається визнання зв'язку з господарською діяльністю щодо операцій, які фактично є «неприбутковими» (збитковими), однак все ж забезпечують одержання доходу для підприємства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги суд першої інстанції виходив із того, що скаржник використовував кредитні кошти не в господарській діяльності і, як наслідок, не мав права на віднесення до податкових витрат нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

Колегія суддів вважає, що в акті документальної перевірки відсутні докази того, що отримані кредитні кошти були використані не у господарській діяльності, тому Постанова суду першої інстанції винесена за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими є та такими, що не відповідають законодавству України, оскільки ПК України спеціально не обмежує розмір податкових витрат по відсотках за користування кредитними коштами в зв'язку з наданням підприємством безвідсоткових позик або ж розміщенням частини коштів на депозитних рахунках.

Як зазначає скаржник, загальний кредитний портфель підприємства становить 7 500 000,00 грн. (сім мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 коп.). Загальна сума відсотків сплачених ТзОВ «Сальве» за користування кредитними коштами становить 999 146, 00 грн.

Судом не взято до уваги та проігноровано те, що:

31 серпня 2010 року ТзОВ «Сальве» укладено договір про овердрафтне обслуговування № KU004598.

Ліміт розрахункових коштів за договором від 31 серпня 2010 року № KU004598, становив 2 000 000,00 грн.

24 лютого 2011 року, відповідно до додаткової угоди № 1 до договору від 31 серпня 2010 року № KU004598 ліміт овердрафту було збільшено на 1 000 000,00 грн., тобто до 3 000 000,00 грн.

02 червня 2011 року, відповідно до додаткової угоди № 2 до договору від 31 серпня 2010 року № KU004598 ліміт овердрафту було збільшено на 2 500 000,00 грн., тобто до 5 500 000,00 грн.

Як прослідковується з хронології, укладення договору овердрафту та підписання додаткових угод до нього в період з 31 серпня 2010 року по 02 червня 2011 року не дає жодних підстав вважати, що кошти з овердрафту були розміщені на депозитному рахунку згідно Заяви № 21610.6.1.1 від 22.12.2011 року на суму 2 800 000,00 грн., оскільки банківський вклад було розміщено через 6 місяців після підписання останньої додаткової угоди про збільшення ліміту овердрафту.

Відповідно до кредитного договору № KU016179 укладеного з ПАТ «Фольксбанк» від 28 листопада 2011 року ТзОВ «Сальве», відповідно до п 3.2., цього договору, 28.12.2011 року, отримано кредит в розмірі 2 000 000,00 грн.

Безпроцентні позики ТзОВ «Сальве» надавалися ТзОВ «Сальве-Львів» в наступні періоди:

06.10.2010 року - на суму 40 000,00 грн.;

15.10.2010 року - на суму 50 000,00 грн.;

25.02.2011 року - на суму 500 000,00 грн.;

12.04.2011 року - на суму 500 000,00 грн.;

26.05.2011 року - на суму 50 000,00 грн.;

02.06.2011 року - на суму 1 000 000,00 грн.;

12.08.2011 року - на суму 100 000,00 грн.

Кошти ТзОВ «Сальве-Львів», було повернуто ТзОВ «Сальве» в повному обсязі у терміни, передбачені договорами, що підтверджується платіжними дорученнями:

За договором від 06.10.2010 року - на суму 40 000,00 грн. (платіжне доручення № 367472 від 21 грудня 2010 року - кошти повернуто достроково впродовж 2 місяців);

За договором від 15.10.2010 року - на суму 50 000,00 грн. (платіжне доручення № 367552 від 28 грудня 2010 року - кошти повернуто достроково впродовж 2 місяців);

За договором від 25.02.2011 року - на суму 500 000,00 грн.,. (платіжне доручення № 354 від 30 березня 2011 року на суму 50 000,00грн. та платіжне доручення № 2819 від 21 грудня 2011 року на суму 450 000,00 грн. - кошти повернуто достроково впродовж 10 місяців);

За договором від 12.04.2011 року - на суму 500 000 грн., (платіжне доручення №2821 від 22 грудня 2011 року на суму 185000 грн., та платіжне доручення № 2926 від 28 грудня 2011 року на суму 315000 грн., - кошти повернуто достроково впродовж 10 місяців);

За договором від 26.05.2011 року - на суму 50 000,00 грн. (платіжне доручення № 2927 від 28 грудня 2011 року на суму 50000,00 грн. - кошти повернуто достроково протягом 7 місяців);

За договором від 02.06.2011 року - на суму 1 000 000,00 грн. (платіжне доручення № 2936 від 29 грудня 2011 року на суму 345 000,00 грн., платіжне доручення № 3057 від 11 січня 2012 року на суму 100 000,00 грн., платіжне доручення № 3681 від 12 березня 2012 року на суму 300 000,00 грн., платіжне доручення № 300 від 05 червня 2012 року на суму 255 000,00 грн. - кошти повернуто достроково протягом 11 місяців);

За договором 12.08.2011 року - на суму 100 000,00 грн. (платіжне доручення № 301 від 05 червня 2012 року на суму 50 000,00 грн., та платіжне доручення № 314 від 06 червня 2012 року на суму 50 000,00 грн., - кошти повернуто достроково впродовж 10 місяців)

Отже, кредитні кошти, згідно договору № KU016179 укладеного з ПАТ «Фольксбанк» в сумі 2 000 000,00 грн., були отримані ТзОВ «Сальве» - 28 листопада 2011 року, а остання позика ТзОВ «Сальве-Львів» надавалась 12.08.2011 року, тобто за 4 місяці до підписання кредитного договору.

Судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи щодо можливого зарахування кредитних коштів згідно договору № KU016179 укладеного з ПАТ «Фольксбанк» в сумі 2 000 000,00 грн. на депозитний рахунок, що також спростовуються хронологією їх укладення. Так, зокрема, кредитні кошти були отримані 12.08.2011 року, а депозитний вклад розміщено 22.12.2011 року, тобто через 4 місяці.

Крім того, ТзОВ «Сальве», в судовому засіданні надані письмові докази, що підтверджують наявність власних коштів, як виручки отриманої внаслідок господарської діяльності, для надання позик ТзОВ «Сальве-Львів», зокрема:

Згідно договору безпроцентної поворотної позики від 25.02.2011 року - на суму 500 000,00 грн. ( виписка з рахунку від 23.02.2011 року на суму виручки 212 600,00 грн., від 24.02.2011 року на суму виручки 136 550,00 грн., від 25.02.2011 року на суму виручки 191 000,00 грн. - всього 540 150,00 грн. 3 дні);

Згідно договору безпроцентної поворотної позики від 12.04.2011 року - на суму 500 000,00 грн. ( виписка з рахунку від 12.04.2011 року на суму виручки 502 850,00 грн., 1 день);

Згідно договору безпроцентної поворотної позики від 02.06.2011 року - на суму 1 000 000,00 грн. ( виписка з рахунку від 30.05.2011 року на суму виручки 338990,00 грн., від 31.05.2011 року на суму виручки 401 800,00 грн., від 01.06.2011 року на суму виручки 124 324,00 грн. від 02.06.2011 року на суму виручки 220 250,00 грн. - всього 1 085 364,00 грн. 4 дні).

Крім того, відповідно до умов договору про овердрафтне обслуговування № KU004598, Розділу 1, розрахунковий кредит (РК) овердрафт - вид короткострокового банківського кредиту, який надається для покриття дозволеного (тобто попередньо узгодженого з банком) овердрафту на поточному рахунку Позичальника банку.

Відповідно до п.2.1 Договору, банк здійснює овердрафтне обслуговування поточного рахунку Позичальника шляхом надання останньому РК на термін та на умовах обумовлених даним договором, з метою поповнення обігових коштів Позичальника, та фінансування поточних платіжних витрат, які виникають в процесі фінансово-господарської діяльності останнього.

Відповідно до п.6.9 Договору Позичальник зобов'язується забезпечити щомісячні надходження на поточний рахунок банку в розмірі не менше 2 500 000,00 грн., або в розмірі не менше 70% від суми обороту.

Відповідно до п.6.17 Дотримуватися цільового використання РК за цілями, визначеним цим Договором.

Відповідно до кредитного договору № KU016179 укладеного з ПАТ «Фольксбанк» від 28 листопада 2011 року ТзОВ «Сальве», відповідно до п 3.2. цього договору, 28.12.2011 року, отримано кредит в розмірі 2 000 000,00 грн.

Відповідно до п.1.5. Договору кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів.

Пунктом 5.2.4 Договору визначено зобов'язання Позичальника щодо цільового використання отриманого кредиту.

З огляду на п.5.2.13 Договору Позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобов'язання за цим договором у наступних випадках:

- використання наданого кредиту не за цільовим призначенням.

Згідно довідки №06-1/7817 від 01 квітня 2013 року виданої ПАТ «Фольксбанк», вказано, що позичальником ТзОВ «Сальве», впродовж дії кредитного договору, договірні зобов'язання виконуються в повному обсязі.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 розділу IV ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПК України.

Згідно з пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ ПК України до складу витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати в межах норм, встановлених ПК України, пов'язані із запозиченням.

При цьому пп. 139.1.4 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що до складу витрат не включаються витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до пп. 135.5.6 п. 135.5 ст. 135 ПК України).

Відповідно до статті 141 ПК України «Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями», п. 141.1. до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

У випадку, якщо товариство, маючи тимчасово вільні кошти, які по своїй суті важко достовірно ідентифікувати як кредитні кошти, розміщує їх на своєму вкладному (депозитному) рахунку, то це можна розцінювати як прагнення товариства до отримання додаткового доходу від банку за розміщення коштів на депозиті, що свідчить про зв'язок такої операції з господарською діяльністю товариства.

Щодо надання безпроцентних поворотних позик ТзОВ «Сальве-Львів», кошти передані як поворотна безпроцентна позика пов'язаній особі є власними, а не кредитними коштами товариства.

На думку суду першої інстанції при порівнянні даних бухгалтерського та синтетичного обліку з наявними у ТзОВ «Сальве» первинними документами встановлено розбіжність по рядку 04.13 Декларацій з податку на прибуток «інші доходи» за 4 квартал 2010 року всього на суму 580 946,66 грн., оскільки згідно з даними декларації даний рядок становить 2 076 692,00 грн., а згідно з даними перевірки - 1 495 745,34 грн. Суд першої інстанції констатує, що товариство за період, який перевірявся, неправомірно віднесло до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку всього на суму 580 946,66 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 580 946,66 грн.

В матеріалах справи є копії первинних документів, а саме акти здачі - приймання робіт (виконаних послуг) на загальну суму 590 000,00 грн., копія оборотно-сальдової відомості за 4 квартал 2010 року, що відповідає сумі витрат підтверджених копіями Актів здачі приймання робіт (виконаних послуг) на загальну суму 590 000,00 грн., письмові пояснення, в тому числі, щодо наявності первинних документів, з копіями цих первинних документів (всього 107 аркушів), що обгрунтовують валові витрати та містять інформацію про проведені заходи щодо надання послуг чи придбання товарів на суму 580 946,66 грн., (том справи 2 а.с.1-107).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки в матеріалах справи, в акті перевірки не зазначено конкретних контрагентів товариства, за якими нібито відсутні первинні документи і за якими товариство відобразило валові витрати.

Матеріали справи свідчать, що під час проведення перевірки на запит податкового органу від 09.08.2012р. ТзОВ «Сальве» надало фотокопії всіх первинних документів, включаючи підтверджуючі документи щодо надання послуг чи придбання товарів на суму 580 946,66 грн. (в тому числі за 4 квартал 2010 року), які у акті перевірки зазначені, як відсутні. При цьому, відміткою штампу податкового органу, датованою 31.08.2012, підтверджується факт отримання від ТзОВ «Сальве» вказаних фотокопій документів. Також дані первинні документи були додані до справи в суді першої інстанції.

Але в оскаржуваному рішенні констатовано, що з дослідженої ТзОВ «Сальве» відповіді на запит податкового органу, неможливо зробити висновок про надання позивачем підтверджуючих документів, що містять інформацію про проведені заходи щодо надання послуг чи придбання товарів в сумі 580 946,66 грн. в тому числі за 4 квартал 2010 року, що свідчить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача викладених в позовній заяві, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, так як доводи відповідача, якими від мотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не є переконливими.

Відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга ТзОВ «Сальве» підлягає до задоволення, а апеляційна скарга Луцької ОДПІ залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, п.1,3 ч.1 ст.204, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» - задовольнити. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року по справі № 803/484/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 01.10.2012 року № 0001732201.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

Р.В. Клюба