Постанова № 39407768, 11.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 червня 2014 року 16 год. 29 хв. № 826/6201/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідачів, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Міністерства доходів і зборів України про скасування рішень відповідачів.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 11 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 08 травня 2014 року надійшов позов приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач-1) та Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач-2) про скасування рішення відповідача-1 від 27 березня 2014 року № 0000254320 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та рішення відповідача-2 від 28 квітня 2014 року № 7563/6/99-99-10-01-07-15 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято відповідачами всупереч положенням законодавства.

Ухвалою суду від 12 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду колегією суддів у судовому засіданні.

До суду 02 червня 2014 року через канцелярію від представника позивача надійшла письмова заява про збільшення позовних вимог, а саме, окрім скасування оскаржуваних рішень, також про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2014 року № Ю-0002, виданої відповідачем-1 (далі - оскаржувана вимога). Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, не прийнято до розгляду та повернуто у зв'язку з невідповідністю ст.ст.106, 137 КАС України.

У зв'язку з викладеним, 06 червня 2014 року до суду через канцелярію представником позивача подано заяву, аналогічну вище вказаній заяві, яку судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідачів не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 28 травня, 04 та 11 червня 2014 року.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-1 у період із 27 грудня 2013 року по 03 березня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 11 березня 2014 року складено акт № 246/28-10-43-20/30115243 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2012 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем порушено:

- п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), у зв'язку з чим донараховано єдиний внесок у загальному розмірі 66689,54 грн., у тому числі за: січень 2011 року - 5097,45 грн.; березень 2011 року - 7132,83 грн.; червень 2011 року - 8069,57 грн.; вересень 2011 року - 6531,98 грн.; грудень 2011 року - 8342,86 грн.; березень 2012 року - 9106,69 грн.; травень 2012 року - 173,70 грн.; червень 2012 року - 8451,01 грн.; вересень 2012 року - 7625,00 грн.; грудень 2012 року - 6158,45 грн.;

- ч. 7 ст. 8 Закону, у зв'язку з чим донараховано єдиний внесок у загальному розмірі 7075,39 грн., у тому числі за: січень 2012 року - 19,61 грн.; березень 2011 року - 1083,24 грн.; квітень 2011 року - 01,78 грн.; червень 2011 року - 859,55 грн.; вересень 2011 року - 709,12 грн.; жовтень 2011 року - 35,04 грн.; грудень 2011 року - 886,29 грн.; січень 2012 року - 07,06 грн.; березень 2012 року - 996,41 грн.; травень 2012 року - 33,98 грн.; червень 2012 року - 931,93 грн.; вересень 2012 року - 838,79 грн.; грудень 2012 року - 672,59 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки викладено у новій редакції, при цьому висновки в частині донарахування позивачу єдиного внеску залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 27 березня 2014 року відповідачем-1 прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 73764,93 грн. та до нього застосовано штрафні санкції у розмірі 36882,47 грн.

За результатами розгляду скарги позивача на вказане рішення, 28 квітня 2014 року відповідачем-2 прийнято оскаржуване рішення, яким рішення відповідача-1 залишено без змін.

У зв'язку з тим, що станом на 11 березня 2014 року за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску, 14 травня 2014 року відповідачем-1 складено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) у загальному розмірі 68080,99 грн.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Тривалість перевірок, визначених у ст. 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у ст. 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Як виявлено відповідачем-1 у ході перевірки та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 28 квітня 2005 року між позивачем, як страхувальником, та закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ТАС", як страховиком, укладено договір страхування життя за програмою "ТАС-Лайф" № 20050428/1, за умовами якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату вигодонабувачу на умовах, передбачених договором, а страхувальник зобов'язується сплачувати своєчасно і в повному обсязі страхові внески і виконувати інші умови договору. Предметом договору є страхування життя, здоров'я та додаткової пенсії працівників страхувальника.

Додатком 1 до договору № 20050428/1 є список застрахованих осіб, додатком 2 - список погодження застрахованих осіб.

У додатку 2 містяться підписи працівників страхувальника, які надали свою згоду бути застрахованими особами за договором № 20050428/1, а також на призначення страхувальника вигодонабувачем за вказаним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абзацу 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у п.п. 10, 12, 13 та 14 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно з пп. 2.3.4 п. 2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать: виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі: витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5) на користь працівників, пов'язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії; оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях; оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах; вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства (крім випадків, указаних у п. 3.2); вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування; інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством).

Відповідно до ч.ч. 1-3, п. 1 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути: страхування життя.

У ході судового розгляду справи представник відповідачів пояснив, що суми внесків, нарахованих за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування, які роботодавець сплачує за найманих працівників, є базою для нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Між тим, перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок (36,8%), та з яких він утримується (3,6%), виявлено заниження фонду оплати праці (далі - ФОП) на суму страхових внесків за договором № 20050428/1 та згідно з додатковими угодами до нього за період із січня 2011 року по грудень 2012 року у загальному розмірі 161704,49 грн.

Перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати працюючим інвалідам, на які нараховується єдиний внесок (8,41%), та з яких він утримується (3,6%), виявлено заниження ФОП на суму страхових внесків за договором № 20050428/1 та згідно з додатковими угодами до нього за період із січня 2011 року по грудень 2012 року у загальному розмірі 22725,00 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суму заробітної плати, на які він нараховується, виявлено заниження нарахування єдиного внеску за період із січня 2011 року по грудень 2012 року (36,8%) у загальному розмірі 59507,15 грн. та (8,41%) у загальному розмірі 1911,24 грн.

Перевіркою правильності утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, які нараховано особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), виявлено заниження утримання єдиного внеску за період із січня 2011 року по грудень 2012 року (3,6%) у загальному розмірі 6662,60 грн.

Перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами виявлено заниження у березні 2011 року нарахування єдиного внеску (34,7%) розмірі 4208,09 грн.

У звіті за вересень 2011 року бухгалтером позивача самостійно виправлено допущене порушення.

У січні 2011 року занижено утримання єдиного внеску (2,6%) у розмірі 19,61 грн., у березні 2011 року - 315,32 грн.

У звітах за вересень 2011 року у розмірі 315,32 грн. та у грудні 2012 року у розмірі 19,16 грн. бухгалтером позивача самостійно виправлено допущене порушення.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, допомоги або компенсації відповідно до законодавства (33,2%) виявлено порушення, а саме у травні 2012 року занижено нарахування єдиного внеску (33,2 %) у розмірі 173,70 грн.

У звіті за червень 2012 року бухгалтером позивача самостійно виправлено допущене порушення.

Перевіркою правильності утримання єдиного внеску із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, допомоги або компенсації відповідно до законодавства виявлено порушення, а саме у січні 2012 року не утримано єдиний внесок (2%) у розмірі 07,06 грн.

У звіті за лютий 2012 року бухгалтером позивача самостійно виправлено допущене порушення.

Згідно з ч. 7 ст. 8, п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у п.п. 2, 6 - 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 9 цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 7 ст. 8 Закону № 2464 ЄСВ для платників, зазначених у п.п. 2,6-8 ч. 1 ст. 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 9 цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування ЄСВ.

Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Розрахунок штрафних санкцій, застосованих до позивача, міститься у матеріалах справи.

Разом з тим, позивачем самостійно донараховано єдиний внесок у розмірі 5683,94 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 14 травня 2014 року відповідачем-1 складено оскаржувану вимогу на суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 68080,99 грн.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення, яким позивачу донараховано єдиний внесок у розмірі 73764,93 грн. (- 5 683,94 грн. = 68080,99 грн.), та застосовано штрафні санкції за несвоєчасне нарахування єдиного внеску у розмірі 36882,47 грн., а також оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) на суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 68080,99 грн., складені відповідачем-1 правомірно, отже, не підлягають скасуванню.

Оскаржуване рішення відповідача-2, за переконанням суду, також не підлягає скасуванню, оскільки таке рішення не порушує прав та не породжує обов'язків для позивача, тобто не має для відповідача, у тому числі негативних, юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається, що позов приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Міністерства доходів і зборів України про скасування рішень відповідачів є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".

2. Стягнути із приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (ідентифікаційний код 30115243) решту судового збору у розмірі 1496,08 грн. (Одна тисяча чотириста дев'яносто шість тисяч вісім копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда

Постанова у повному обсязі складена 17 червня 2014 року