Постанова № 39407718, 16.06.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3245/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шембелян В.С.,

при секретарі Стройній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області до державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт» про стягнення відсотків нарахованих на суму непогашеної заборгованості, але не сплачені в сумі 59 230 грн. 51 коп.,

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області до державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт» про стягнення відсотків нарахованих на суму непогашеної заборгованості, але не сплачені в сумі 59 230 грн. 51 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі Закону України «Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 18.06.2013 № 332 був укладений договір №7/14 від 31 січня 2014 року про розстрочення заборгованості на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що утворилася до 01 січня 2011 року та не погашена на день набрання чинності Законом, під відсотки, розраховані за період, що починається з дня укладення цього договору та закінчується днем погашення розстроченої суми, строком на 60 календарних місяців з 01.02.2014 по 01.02.2019 року.

Заборгованість підприємства перед Фондом на дату підписання цього договору складала 5940625,57 грн., з яких 4285422,64 грн. заборгованість зі сплати страхових внесків та 1655202,93 грн. - штрафні санкції (пеня). Щомісячний платіж складав 99010,43 грн.

З початку дії Договору підприємством було внесено 2000,00 грн. з суми розстроченої заборгованості.

В зв'язку невиконанням умов договору про розстрочення заборгованості відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Первомайську 17.03.2014 було вручене повідомлення про розірвання цього договору.

ВП Шахта «Карбоніта» ДП «Первомайськвугілля» відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» нарахувало відсотки на розстрочену суму заборгованості в сумі 59230,51 грн., що підтверджується розрахунком відсотків та актом звірки розрахунків станом на 27.03.2014.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з ДП «Первомайськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу Шахта «Карбоніт» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області відсотки нараховані, але не сплачені в сумі 59230,51 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надіслав відзив на відзив відповідача, в якому позовні вимоги підтримав та просив справу розглянути без участі представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання подав відзив на позовну заяву від 19 травня 2014 року №372/6 (арк. справи 23-24). У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що в Законі «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105, не було встановлено конкретних розмірів та порядку застосування фінансових санкцій за прострочення сплати страхових внесків, але в ч.2 ст.52 Закону №1105 було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законодавством.

З 01 січня 2011 року, - з дня набрання чинності Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», виключено пункт 2 частини 2 статті 45 та частину 2 статті 52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якими і встановлювалася відповідальність за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника. Тобто, норми, покладені в основу застосування санкцій у вигляді нарахування пені, діяли в період до 01 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу вони визначали склад правопорушення, вид та розмір санкції, а відтак і саме поняття правопорушення та відповідальність за нього.

Пунктом 2.1 Постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 листопада 2010 року № 31 «Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2010 року за № 1286/18581, регламентовано, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134.

На думку відповідача, з 01 січня 2011 року позивач не мав права нараховувати нові фінансові санкції - пеню, оскільки вже скасовано законодавчу норму (частину 2 статті 52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV), якою було передбачено нарахування пені, а постанова Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 листопада 2010 року № 31, в тій частині, що дозволяє керуватися при нарахуванні пені Постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36, протиречить закону і тому не може бути вважатися дійсною та застосовуватися до спірних правовідносин. На підставі викладеного просить відмовити у повному обсязі та справу розглянути за відсутністю представника.

Відповідно до частини 6 статті 71, частин 2 та 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Щодо наявності/відсутності у Фонду соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України після 1 січня 2011 року права здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011 року, та права, у випадку виявлення порушень, застосовувати штрафні санкції, визначені законом, чинними на момент вчинення таких порушень, суд зазначає таке.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

З аналізу вищенаведених норм суд приходить до висновку, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України і після 1 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень - право застосувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

На реалізацію вищенаведених положень Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України прийняло постанову від 30 листопада 2010 року № 31 «Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2010 року за № 1286/18581. Пунктом 1 вказаної постанови визнано такою, що втратила чинність, постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 «Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134. Водночас, пунктом 2 цієї постанови установлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134, яка втратила чинність.

Таким чином правління Фонду підтримало конструкцію, запропоновану законодавцем, згідно якої акт за загальним правилом хоч і втратив чинність, проте зберігає свою дію щодо регулювання певного кола правовідносин, диференційованих за часом їх виникнення.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача - державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт», в обґрунтування заперечень на позовну заяву щодо відсутності складу правопорушення та відповідальності за нього та відсутності у Фонду права на застосування санкції, а відтак відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області за порушення відповідачем строку сплати страхових внесків на виконання вимог діючого законодавства правомірно нараховувало пеню.

Про наявність у фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування права здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати свідчить правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 19 лютого 2013 року у справі № 21-432а12 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29791293) та від 23 квітня 2013 року у справі № 21-116а13 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31072994) за наслідками розгляду справ за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що ДП «Первомайськвугілля» зареєстроване як юридична особа відповідно до чинного законодавства.

Відповідач має свої відокремлені підрозділи, одним із яких є Відокремлений підрозділ «Шахта «Карбоніт», що не є юридичною особою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхнім посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Таким чином, відповідачем по справі є юридична особа - Державне підприємство «Первомайськвугілля».

31 січня 2014 року між Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Первомайську Луганської області та ДП «Первомайськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу Шахта «Карбоніт» складено акт взаємних розрахунків, відповідно до якого наявна заборгованість зі сплати страхових коштів станом на 01.01.2014 становить 5940625,57 грн. з яких: 4285422,64 грн. - недоїмка зі сплати страхових внесків та 1655202,93 грн. - пеня (а.с.13).

31 січня 2014 року відділенням Фонду підписано договір з ДП «Первомайськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу Шахта «Карбоніт» №13/14 про розстрочення заборгованості на загальну суму 5940625,57 грн. з яких: 4285422,64 грн. - заборгованість зі сплати страхових внесків та 1655202,93 грн. - штрафні санкції (пеня) з щомісячним погашенням заборгованості у розмірі 99010,43 грн. з яких: 71423,71 грн. - недоїмка зі сплати страхових внесків та 27586,72 грн. - пеня (а.с.6-11).

Проте, у зв'язку з не виконанням умов договору про розстрочення заборгованості, а саме не перерахуванням сум передбачених вищевказаним договором щомісячних платежів у розмірі 99010,43 грн., відділення Фонду 17.03.2014 звернулося до ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» з повідомленням про розірванням договору про розстрочення заборгованості (а.с.12).

У зв'язку з чим відділенням Фонду нараховані відсотки згідно з розрахунком відсотків за фактичний термін користування розстроченням заборгованості із сплати страхових внесків ДП «Первомайськвугілля» в особі ВП шахта «Карбоніт» станом на 27.03.2014 складають 59230,51 грн. (а.с.14-15).

Проте, станом на час подання позовної заяви ДП «Первомайськвугілля» в особі ВП шахта «Карбоніт» не сплачено заборгованість зі сплати відсотків за фактичний термін користування розстроченням заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 59230,51 грн.

Статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІУ від 23.09.1999р. (в редакції, яка діяла до 01.01.2011 р.) (далі - Закон № 1105-ХІУ) передбачено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

17 жовтня 2013 року набрав чинності Закон України «Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 18 червня 2013 року №332-УП (далі - Закон №332-VII) який поширюється на вугледобувні, шахтовугледобувні підприємства, шахти, відокремлені підрозділи зазначених підприємств (шахт), що мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами та належать до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України або є господарськими товариствами, щодо яких Міністерство енергетики та вугільної промисловості України здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави, які є страхувальниками відповідно до Закон № 1105-ХІУ та до 1 січня 2011 року перебували на обліку Фонду як платники страхових внесків та перебувають на обліку.

Частиною 1 статті 2 Закон №332-УІІ передбачено, що «Погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду, у тому числі встановленої судовими рішеннями, здійснюється шляхом розстрочення. Розстроченню підлягає сума заборгованості державного підприємства вугільної галузі із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що утворилася до 1 січня 2011 року, та із сплати штрафних санкцій (пені), нарахованих на суму цієї заборгованості, які не погашені на день набрання чинності цим Законом».

Відповідно до п. З Порядку укладання договору про розстрочення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та затвердженого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2014 року за №21/24798 (далі -Порядок) розстрочення заборгованості здійснюється за заявою державного підприємства вугільної галузі на строк не більш як 60 календарних місяців з дати укладання з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України договору про розстрочення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону №332-VII договір про розстрочення заборгованості підлягає розірванню у разі, якщо державне підприємство вугільної галузі не виконує умов договору про розстрочення заборгованості. А також відповідно до п. 22 договору про розстрочення заборгованості, Договір вважається розірваним з дати отримання Підприємством повідомлення про його розірвання або починаючи з 10-го календарного дня від дати відправлення Підприємству за місцезнаходженням, вказаним у Договорі, поштового листа з оголошеною цінністю та описом вкладення повідомлення з повідомленням про розірвання Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №332-VII розірвання договору про розстрочення заборгованості тягне за собою обов'язок державного підприємства вугільної галузі сплатити непогашену суму розстроченої заборгованості та відсотки, нараховані, але не сплачені на погашену суму заборгованості відповідно до частини четвертої статті 2 цього Закону.

Також, згідно ч. 4 ст. 2 Закон №332-VII розстрочення заборгованості надається під відсотки, розраховані за період, що починається з дня укладення договору про розстрочення суми заборгованості та закінчується днем погашення розстроченої суми, виходячи з облікової ставки Національного банку України, що діє на час сплати чергового місячного платежу. Зазначені відсотки нараховуються державним підприємством вугільної галузі, але не сплачуються, крім випадків, коли договір про розстрочення суми заборгованості підлягає розірванню.

Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134 (яка була чинною до 01 січня 2011 року), регламентовано, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк. Пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно (пункт 5.1 та пункт 5.2 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

Відповідно до пункту 8.6 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України суми донарахованих страхових внесків, пені та штрафів сплачуються до Фонду страхувальниками в десятиденний термін з дня складання акта перевірки окремим платіжним дорученням, у рядку призначення платежу вказуються дата перевірки, номер акта і період.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку нараховану пеню за порушення строку сплати страхових внесків за період з 31 січня 2014 року по 27 березня 2014 року в сумі 59230,51 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області до державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт» про стягнення стягнення відсотків нарахованих на суму непогашеної заборгованості, але не сплачених в сумі 59230,51 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта Карбоніта» (код 26402983) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області відсотки нараховані на суму непогашеної заборгованості, але не сплачені в сумі 59230,51 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті тридцять гривень 51 копійку), перерахувавши на р/р 37177412001259, МФО 804013, в ГУ ДКСУ Луганської області, код ЄДРПОУ 25926780.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 20 червня 2014 року.

Суддя В.С. Шембелян