Рішення № 39407469, 16.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9723/14 16.06.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 185714 грн 23 коп.Представники: від позивача: Гутій І. В. - представник за довіреністю № 80-Д від 25.12.2013від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" з вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 185714 грн 23 коп. заборгованості за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 421 від 02.04.2007 та за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100 від 28.12.2012, в тому числі: 176115 грн 16 коп. основного боргу, 1225 грн 65 коп. інфляційних втрат та 8373 грн 41 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладених договорів про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 421 від 02.04.2007 та про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100 від 28.12.2012 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 421 від 02.04.2007 у розмірі 118322 грн 33 коп. та заборгованість за спожиті послуги за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100 від 28.12.2012 у розмірі 58893 грн 71 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договорами відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 7521 грн 58 коп. та інфляційних втрат у розмірі 976 грн 61 коп. за прострочення виконання зобов'язання за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 421 від 02.04.2007, за період прострочення з 18.10.2010 по 31.03.2014, а також 3 % річних у розмірі 851 грн 83 коп. та інфляційних втрат у розмірі 249 грн 04 коп. - за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100 від 28.12.2012 нарахованих за період прострочення з 28.03.2013 по 31.03.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2014 порушено провадження у справі № 910/9723/14 та справу призначено до розгляду на 16.06.2014.

Представник відповідача у судове засідання 16.06.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18757700, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з офіційного веб сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku про відстеження рекомендованого поштового відправлення за № 0103017331665 та списком згрупованих поштових рекомендованих з повідомленням відправлень від 27.05.2014.

У судове засідання 16.06.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 16.06.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2007 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (довіритель) та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Лук'янівка" Шевченківської районної у місті Києві ради (повірений) було укладено договір доручення № 7, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання вчинити за рахунок та на користь довірителя наступні юридичні дії: укласти з власниками, наймачами, орендарями жилих приміщень договори на надання комунальних послуг; укласти з власниками, наймачами, орендарями жилих приміщень договори на транзитний збір платежів за надані комунальні послуги на користь виробників таких послуг; здійснювати облік, нарахування та збір платежів на користь виробників комунальних послуг.

30.03.2007 директором Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради Шоколовим І.Д. видано довіреність за № 7, відповідно до якої уповноважено директора Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Лук'янівка" Шевченківської районної у місті Києві ради Макаренко Любов Володимирівну від імені та на користь попереднього укладати відповідні договори.

02.04.2007 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної ради у місті Києві (сторона-1 за договором) в особі директора Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Лук'янівка" Шевченківської районної у місті Києві ради Макаренко Любов Володимирівни, що діє на підставі статуту, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сторона-2 за договором) укладено договір № 421 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників (далі - договір № 421), за умовами якого сторона-1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті строною-2 послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в наданих обсягах у приміщенні приміщення загальною площею 339,80 кв.м за адресою АДРЕСА_2, яким користується сторона-2.

Відповідно до пункту 1.2. статуту Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської адміністрації) № 610 від 12.04.2012, Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради.

Згідно з положеннями розділу 5 договору № 421 даний договір діє з моменту цього укладення по 01.04.2009. У разі закінчення дії договору і відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

У відповідності до пунктів 2.1.1. та 2.1.2 договору № 421 сторона-1 зобов'язується, на підставі розрахунків виробників послуг по першій вимозі сторони-2, інформувати його про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг. В 3-х денний термін, з моменту надходження від виробників послуг розрахунків, надати власнику або орендарю платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих комунальних послуг.

Відповідно до пункту 3.1.1. договору № 421 сторона-2 зобов'язується в 3-денний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа кожного місяця наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це сторону-1 в зазначений термін.

Умовами пунктів 2.1.3 та 3.1.2 договору № 421 передбачено, що у разі відмови повністю або частково сплатити кошти за спожиті комунальні послуги, відповідач має повідомити про це позивача, додавши документальне обґрунтування відмови на протязі трьох днів, а позивач, у свою чергу, у випадку несплати коштів відповідачем, має право стягнути прострочену заборгованість у відповідності із чинним законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, нормами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

28.12.2012 між Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (виконавець за договором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач за договором) укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100, відповідно до якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно з пунктом 9.1. договору № Л-100 даний договір укладається на 1 рік і набирає чинності з моменту його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідності перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони погодили, що умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли до моменту його укладення, з 01 листопада 2012 року (пункт 1.2. договору № Л-100).

У відповідності до пункт 1.2. договору № Л-100 споживач є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 339,8 кв.м (перший поверх - 194,9 кв.м, підвал 144,9 кв.м) на підставі Свідоцтва про право власності від 04.02.2003.

Положеннями розділу 2 договору № Л-100 визначено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-14 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а у разі його відсутності або несправності за нормативами (нормами) споживання. Нарахування за спожиті послуги поводиться згідно з табуляграмами ВАТ АК «Київводоканал» і АК «Київенерго» за тарифами, які затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору № Л-100 розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Положеннями статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Як встановлено судом, 15.01.2013 між Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості № РСТ-106, відповідно до умов якого боржник визнає свої зобов'язання перед кредитором, що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті комунальні послуги за період з 01.09.2010 по 15.01.2013, відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 15.01.2013, а також відповідно до умов договору № 421 та договору № Л-100, які станом на 15.01.2013 становить суму у розмірі 125450 грн 40 коп.

Згідно з пунктом 1.2. договору № РСТ-106 боржник зобов'язується сплатити кредитору суму, зазначену в пункті 1.1. цього договору шляхом розстрочення платежів за графіком сплати платежів у розмірах і строки, встановлені в розділі 3 цього договору.

Положеннями розділу 3 договору № РСТ-106 встановлено, що сторони розподіляють загальну сум заборгованості у розмірі узгодженому сторонами, яка відповідно до п. 1.1. даного договору становить 128450 грн 40 коп., на частки з розподілом на 36 місяців, які починаючи з лютого 2013 року беззаперечно щомісячно до 25 числа відповідного місяця перераховується боржником на розрахунковий рахунок кредитора.

У відповідності до пункту 2.2.4. договору кредитор має право приймати рішення про дострокове розірвання договору про реструктуризацію у разі не виконання графіку погашення заборгованості, передбаченого розділом 3 цього договору.

03.04.2014 позивачем було направлено відповідачу повідомлення № 02/1728 від 02.04.2014 про розірвання з 02.04.2014 договору про реструктуризацію заборгованості № РСТ-106 від 15.01.2013, у зв'язку з порушенням умов договору, а саме відсутністю оплат за графіком реструктуризації за період з лютого 2013 року по квітень 2014 року.

Суду також не надано доказів в підтвердження здійснення щомісячних платежів згідно з графіком реструктуризації заборгованості.

Таким чином, з огляду на вищевикладене укладений між сторонами договір про реструктуризацію заборгованості № РСТ-106 від 15.01.2013 є розірваним з 02.04.2014, а тому зобов'язання сторін за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 421 від 02.04.2007 та за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100 від 28.12.2012 не припинились.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 421 від 02.04.2007, здійснював нарахування плати за спожиті відповідачем комунальні послуги за період з 18.09.2010 по 31.01.2013 на загальну суму 143536 грн 66 коп., а саме за постачання холодної води, гарячої води та централізованого опалення, та направляв відповідні рахунки на адресу відповідача. Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток та розшифровок рахунків абонента за період з вересня 2010 року по січень 2013 року.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг за період з 18.09.2010 по 31.01.2013, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 118322 грн. 33 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати спожитих в період з 18.09.2010 по 31.01.2013 послуг на суму 118322 грн. 33 коп. Крім того, факт порушення умов договору № 421 визнано відповідачем, в підтвердження чого надано підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.09.2010 - 15.01.2013 між Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на суму 128450 грн 40 коп.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100 від 28.12.2012 було надано відповідачу послуги з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення за період з 28.02.2013 по 28.02.2014 на загальну суму 58635 грн. 84 коп. Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток та розшифровок рахунків абонента за період з лютого 2013 року по лютий 2014 року. Судом встановлено, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по спожитих комунальних послуг за період з 28.02.2013 по 28.02.2014, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиті комунальні послуги за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100 від 28.12.2012 у розмірі 57792 грн. 83 коп., що не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати спожитих в період з 28.02.2013 по 28.02.2014 послуг на суму 57792 грн. 83 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Перевіривши наданий позивачем, арифметичний розрахунок заборгованості за надані послуги згідно з договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 421 від 02.04.2007 у розмірі 118322 грн 33 коп. за період з 18.09.2010 по 31.01.2013 та за надані послуги згідно з договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100 від 28.12.2012 у розмірі 57792 грн 83 коп., суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 421 від 02.04.2007 у розмірі 118322 грн 33 коп. та заборгованості за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100 від 28.12.2012 за період з 28.02.2013 по 28.02.2014 у розмірі 57792 грн 83 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договорами, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 7521 грн 58 коп. та інфляційні втрати у розмірі 976 грн 61 коп. за прострочення виконання зобов'язання за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 421 від 02.04.2007 за період з 18.10.2010 по 31.03.2014, та 3 % річних у розмірі 851 грн 83 коп. та інфляційні втрати у розмірі 249 грн 04 коп. - за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100 від 28.12.2012 за період з 28.03.2013 по 31.03.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних та інфляційних втрати. Перевіривши надані позивачем арифметичні розрахунки 3 % річних у розмірі 7521 грн 58 коп. та інфляційних втрат у розмірі 976 грн 61 коп. за прострочення виконання зобов'язання за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 421 від 02.04.2007, нарахованих за період з 18.10.2010 по 31.03.2014, а також 3 % річних у розмірі 851 грн 83 коп. та інфляційних втрат у розмірі 249 грн 04 коп. - договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100 від 28.12.2012 нарахованих за період з 28.03.2013 по 31.03.2014, суд вважає їх обґрунтованими, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03055, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) заборгованість за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 421 від 02.04.2007 у розмірі 118322 (сто вісімнадцять тисяч триста двадцять два) грн 33 коп., 3 % річних у розмірі 7521 (сім тисяч п'ятсот двадцять одна) грн 58 коп. та інфляційні втрати у розмірі 976 (дев'ятсот сімдесят шість) грн 61 коп., заборгованість за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Л-100 від 28.12.2012 у розмірі 57792 (п'ятдесят сім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн 83 коп., 3 % річних у розмірі 851 (вісімсот п'ятдесят одна) грн 83 коп. та інфляційні втрати у розмірі 249 (двісті сорок дев'ять) грн 04 коп. та 3714 (три тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 28 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.06.2014

Суддя І.М. Отрош