Ухвала суду № 39407465, 23.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

23.06.14 № 910/12182/14. Суддя Цюкало Ю.В., розглянувши позовні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тітано" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №02/06 від 02.06.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тітано" стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Подана Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" позовна заява №02/06 від 02.06.2014 не відповідає вимогам норм чинного законодавства та підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

В силу Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

З доданих до позовної заяви документів вбачається, що в якості доказу направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами позивачем додано фіскальний чек №4707 від 12.06.2014 та опис вкладення у цінний лист від 12.06.2014.

Згідно наведеного опису вкладення у цінний лист вбачається, що відповідачу було направлено «Позовну заяву про стягнення заборговнаості та штрафних санкцій №02/06 від 02.06.2014 з додатками», втім вичерпного переліку документів, які були направлені відповідачу заявником не зазначено, що позбавляє суд можливості перевірити факт дотримання заявником вимог ст. 56 ГПК України та достовірно встановити факт направлення відповідачу саме доданих до позовної заяви документів, а не іншої кореспонденції.

Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

Крім того, суд звертає увагу позивача на наступному.

Пунктом 4 частини 1 статті 65 Господарського процесуального кодексу України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.

Документи, що підтверджують надсилання відповідачу копії позовної заяви з усіма додатками безпосередньо не пов'язані з розглядом спору та забезпеченням його правильного і своєчасного вирішення.

Як зазначено у ст.38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому, суд у разі порушення позивачем ст.57 Господарського процесуального кодексу України не має права скористатися приписами ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки, є зобов'язаним виконати вимоги ст.63 зазначеного Кодексу України.

Як вбачається з позовних матеріалів, копію позовної заяви з додатками було направлено за наступною адресою відповідача: 02105, м. Київ, пр-кт Миру, 12, кв. 54.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Як визначено ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відомості про місцезнаходження юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно абз. 6 п.п. 3.1 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

В той же час, позивачем не вказано на жодне з джерел (відповідні довідки з ЄДРПОУ, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців тощо), з яких він отримав дані про належність відповідачу саме вказаної у позовній заяві адреси.

На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У відповідності до листа Головного управління Державного казначейства України у місті Києві, згідно з Бюджетним кодексом України, Законом України "Про судовий збір", банківські реквізити для сплати судового збору до господарського суду міста Києва наступні: одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКCУ) у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКCУ) у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), господарський суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа) код 05379487.

Позивачем, в якості доказу сплати судового збору до позовних матеріалів долучено платіжне доручення №1668 від 04.06.2014 на суму 1 827,00 грн.

Втім, у вказаному платіжному дорученні відсутній код платежу: 22030001, як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно додатку 2, 8 зазначеної Інструкції для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 41 (підписи платника) ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які повноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 51 (дата виконання) зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Проте, у наданому разом з позовною заявою платіжному дорученні №1668 від 04.06.2014 відсутні підписи відповідальних осіб платника, печатка позивача, тобто вказані реквізити не заповнені як того вимагає вищезазначена Інструкція.

Таким чином, платіжне доручення №1668 від 04.06.2014 не є належним доказом сплати судового збору відповідно до норм чинного законодавства України.

При цьому, згідно п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідно реквізитів «призначення платежу» платіжного доручення №1668 від 04.06.2014 дана позовна заява жодним чином не ідентифікована, тобто не визначені реквізити позовної заяви (дата, номер), оскільки в «Призначенні платежу» не зазначено, що судовий збір сплачений саме за подання позовної заяви №02/06 від 02.06.2014, а не будь-якої іншої.

У відповідності до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що копії всіх документів, що додані до позовної заяви мають бути завірені належним чином відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затверджена наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. №55), яким визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "згідно з оригіналом", назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, документи додані до позовної заяви не завірені належним чином як того вимагає вищезазначена інструкція.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущених порушень, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ч. 1, п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву і додані до неї документи заявникові без розгляду.

Суддя Ю.В. Цюкало