Рішення № 39407434, 18.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10608/14 18.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр

"Сервіт"

про стягнення 10 791,68 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Кучкова Ю.В. (дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 18.06.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Сервіт" про стягнення 10791,68 грн., з яких: 10227,91 грн. - заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №521722 від 18.12.2013 року, 327,85 грн. - пеня, 95,23 грн. - 3% річних, 140,69 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. порушено провадження у справі № 910/10608/14, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2014р.

16.06.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшли документи по справі .

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в судовому засіданні 18.06.2014р. надав суду документи по справі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Сервіт" в судове засідання 18.06.2014р. не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження суду документів не подав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 29891765.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 18.06.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Сервіт" (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №521722 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до вимог викладених в Договорі.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, положенням про Держенергонагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору, постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору.

Згідно з 2.3.1 пунктом Договору, абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2 Додатку №4 до Договору визначено, що абонент, до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

У разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у разі якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п. 3 Додатка № 4 до Договору).

Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 4 Додатка № 4 до Договору).

Відповідно до п. 5 Додатку №4 до Договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: РТМ "Печерськ" за адресою: вул. Курганівська, буд, № 4, розрахункова група, тех 254-27-75: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РТМ); акт виконаних робіт; податкову накладну.

Пунктом 7 Додатка №4 до Договору передбачено, що на суму боргу на початок розрахункового періоду енергопостачальною організацією нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.1. Договору, даний Договір, набуває чинності з дня його підписання та діє до 18.02.2014р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором №521722 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.12.2013р., тоді як відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок станом на 01.04.2014р. у відповідача утворилась заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 10 227,91 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши положення Договору №521722 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.12.2013р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно наданого позивачем розрахунку, що проведений відповідно до умов договору на підставі даних облікових карток (табуляграм) підтверджується факт поставки теплової енергії позивачем відповідачу протягом спірного періоду з грудень 2013р. по квітень 2014р. за Договором №521722 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.12.2013р., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач, взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором та Додатками до нього, строк, оплату за спожиту теплову енергію в повному обсязі не здійснив.

Частинами 1 і 2 статті 528 Цивільного кодексу України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

З позовної заяви та доданих до неї документів, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №521722 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.12.2013р. станом на 01.04.2014р. складала 10 227,91 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 10 227,91 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а відповідачем в установленому законом порядку обставини, викладені у позові, не спростовані та не доведено суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, а тому, вимога позивача про стягнення основної заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 10 227,91 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 327,85 грн., 3% річних в розмірі 95,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 140,69 грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7 Додатка №4 до Договору передбачено, що на суму боргу на початок розрахункового періоду позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Суд перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, встановив, що даний розрахунок відповідає вимогам законодавства та є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 327,85 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За розрахунком позивача, розмір 3% річних складає 95,23 грн., розмір інфляційних втрат - 140,69 грн. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 95,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 140,69 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Сервіт" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, будинок 52, код ЄДРПОУ 21627140) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 10227 (десять тисяч двісті двадцять сім) грн. 91 коп. - основного боргу, 327 (триста двадцять сім) грн. 85 коп. - пені, 95 (дев'яносто п'ять) грн. 23 коп. - 3% річних, 140 (сто сорок) грн. 69 коп. - інфляційних втрат, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.06.2014р.

Суддя О.В. Гулевець