Рішення № 39407418, 16.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9967/14 16.06.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"доТовариства з обмеженою відповідальністю "МЕСКОН"простягнення 1550 грн. 13 коп.Представники: від позивача:Ромащенко К.В. - представник за довіреністю № 250/2-340 від 16.12.2013від відповідача:не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.05.2014 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕСКОН" про стягнення 1550 грн. 13 коп. неустойки за несвоєчасну поставку товару за договором № KV 242-12 від 20.06.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору № KV 242-12 від 20.06.2012. належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з поставки товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано 1550 грн 13 коп. неустойки.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2014 порушено провадження у справі № 910/9967/14 та справу призначено до розгляду на 16.06.2014.

Представник відповідача у судове засідання 16.06.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 27331746.

У судове засідання 16.06.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 16.06.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕСКОН" (постачальник) укладено договір № KV 242-12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю продукцію, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити товар на передбачених даним договором умовах.

Номентклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання являються невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару, при поставці залізничним транспортом відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не визначено специфікацією.

У відповідності до додаткової угоди № 4 від 10.06.2013 до договору № KV 242-12 від 20.06.2012 встановлено, що постачальник продає, а покупець купує перетворювач тиску МЕТРАН-150 CD2 (0…63 кПа) 2-2-1-1-L3-F-M5-IU-D5-2-B1-SC-PA на суму 12110 грн 40 коп. Оплата товару, що поставлються по даному договору, здійснюється покупцем на умовах: 50% - попередньої оплати, 50 % - по факту готовності до відвантаження. Умови поставки: СРТ склад Перевізник в місті Дніпропетровськ (відповідно до Інкотермс-2000). Строк поставки: на протязі 45 календарних днів з моменту 50 % попередньої оплати, серпень 2013.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору № KV 242-12 від 20.06.2012 позивачем 01.07.2013 проведено попередню оплату товару у розмірі 6055 грн 20 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за № 26001020004566, відкритого у філії Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» у м. Києві.

У зв'язку з отримання позивачем повідомлення № 1119/Д від 21.08.2013 про факт готовності продукції до відвантаження, позивачем здійснено доплату вартості товару у розмірі 6005 грн 20 коп., що підтверджується банківською випискою від 27.08.2014 (обласне відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Дніпропетровськ).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по поставці оплаченого товару, а саме відповідач здійснив поставку товару з порушенням встановленого договором терміну поставки на 64 календарні дні, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 59998005121795 від 17.10.2013 (дата отримання товару 18.10.2013).

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором № KV 242-12 від 20.06.2012, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку у розмірі 1550 грн 13 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 8.2. договору у разі порушення строків поставки товару з вини постачальника, крім форс-мажорних обставин, постачальник сплачує на користь покупця неустойку в розмірі 0,2 % від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки. Сплата неустойки не звільняє постачальника від обов'язку з поставки товару.

Дії відповідача є порушенням умов договору та норм чинного законодавства України, що є підставою для господарсько-правової відповідальності відповідно до Господарського кодексу України.

З урахуванням норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойка, визначена сторонами у пункті 8.2. договору, за своєю правовою природою є пенею, яка нараховується за несвоєчасне виконання негрошового зобов'язання - зобов'язання з поставки товару.

Суд встановив, зазначений у позовній заяві арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки день фактичної виконання зобов'язання не включається в період часу, за який здійснюється пені.

У відповідності до положень пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням того, що попередня оплата була здійснена позивачем 01.07.2013 та положень додаткової угоди № 4 від 10.06.2013 до договору, відповідно до якої обов'язок з поставки повинен бути виконаним протягом 45 календарних дні з моменту здійснення попередньої оплати, тобто до 15.08.2013, та враховуючи дату фактичної поставки товару (18.10.2013), позивач має право на нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за період з 16.08.2013 по 17.10.2013.

Суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язання з поставки товару:

Вартість недопоставленого в строк товару (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення12110.4016.08.2013 - 17.10.2013630.2 %1525.91Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту несвоєчасності виконання зобов'язання за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1525 грн 91 коп.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мескон" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 15, ідентифікаційний код 37449060) на користь Публічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, буд. 3, ідентифікаційний код 05393056) пеню у розмірі 1525 (одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять) грн 91 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1798 (одна тисяча сімсот дев'яносто вісім) грн. 45 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.06.2014

Суддя І.М. Отрош