Ухвала суду № 39405087, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/800/56094/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Усенко Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» (далі - Товариство) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ),

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0002132211 від 3.10.2012 року про нарахування податку на додану вартість, у розмірі 68 521,25 грн., та № 0002142211 від 3.10.2012 року про нарахування податку на прибуток, у розмірі 85 651,25 грн.

На обґрунтування позову зазначило, що у період який перевірявся, Товариство перебувало у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Абсолют АМ», 29.06.2010 року з ним укладено договір № 265, згідно якого ТОВ «Абсолют АМ» було зобов'язане виконати прибирання у нежитлових приміщеннях, які розташовані на вул. Грязнова, 6 та вул. Новокузнецька, 12-в у м. Запоріжжя і належать Товариству на підставі свідоцтва про право власності від 20.03.2006 року, а також від 25.09.2008 року.

На виконання умов даного договору Товариство виплатило 328 902 грн.

При виконанні умов договору ТОВ «Абсолют АМ» відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 3.04.1997 року «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями (далі-Закон №168/97-ВР) мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної.

26 грудня 2012 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, позов задоволений.

ППР № 0002132211 та № 0002142211 від 3.10.2012 року скасовані; стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства судові витрати, у розмірі 1 541,72 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про порушення Товариством вимог податкового законодавства, які ґрунтуються лише на вироку суду, яким встановлений факт створення фіктивного підприємства - ТОВ «Абсолют АМ», зазначеним вироком не були встановлені обставини, які б свідчили про фіктивність господарських операцій між Товариством та ТОВ «Абсолют АМ».

25 квітня 2013 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за період з 1.01.2010 року до 1.07.2012 року ДПІ була здійснена позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Абсолют АМ», за результатами якої 5.09.2012 року був складений акт.

3 жовтня 2012 року ДПІ на підставі зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0002132211 про нарахування податку на додану вартість, у розмірі 68 521,25 грн., та № 0002142211 про нарахування податку на прибуток, у розмірі 85 651,25 грн.

Зазначеною перевіркою ДПІ встановлені порушення Товариством п. 5.1, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97 від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим був занижений податок на прибуток, у розмірі 68 521 грн., за 3 квартал 2010 року та п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижений податок на додану вартість, у розмірі 54 817 грн.: за липень 2010 року - 13175 грн., серпень 2010 року -28872 грн., вересень 2010 року - 12770 грн.

Висновок ДПІ зроблений на підставі того, що згідно вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2012 року фінансово - господарську діяльність ТОВ «Абсолют АМ» визнано фіктивною діяльністю.

Крім того у висновку зазначено, що господарські операції контрагента не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, акти виконаних робіт за зазначеними взаємовідносинами з ТОВ «Абсолют АМ» не є такими, що підтверджують витрати та відповідають діючому законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.06.2010 року між Товариством та ТОВ «Абсолют АМ» був укладений договір № 265, відповідно до якого ТОВ «Абсолют АМ» було зобов'язане виконати прибирання у належних на праві приватної власності Товариству приміщеннях, розташованих на вул. Грязнова, 6 та на вул. Новокузнецька, 12-в у м. Запоріжжя.

На виконання умов даного договору товариством були виплачені ТОВ «Абсолют АМ», відповідно до рахунків-фактури № 265 від 30.07.2010 року, № 394 від 30.08.2010 року та № 489 від 29.09.2010 року, 328 902 грн.

При виконанні умов договору ТОВ «Абсолют АМ» відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 3.04.1997 року «Про податок на додану вартість» мало право нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної.

Оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Абсолют АМ» було зареєстроване як платник податку на додану вартість то воно мало право надати Товариству податкові накладні.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Абсолют АМ» правомірно видало податкові накладні Товариству, а Товариство отримало право на податковий кредит за одержаними податковими накладними.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом першої інстанції встановлено, що контрагент - ТОВ «Абсолют АМ», як платник податку, при надані податкових накладних вже нарахував для сплати податок, зазначений в податковій накладній, а Товариство на законних підставах скористувалось правом на податковий кредит.

Крім того, судом обґрунтовано враховано, що вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя був постановлений 13.03.2012 року, а господарські операції у Товариства та контрагента виникли у 2010 році.

Суд першої інстанцій правильно не прийняв до уваги доводи податкового органу про нікчемність спірних договорів з підстав прийняття Ленінським районним судом м. Запоріжжя вироку в кримінальній справі №151109, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства у кримінальній справі №151109 не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи.

ДПІ безпідставно дійшла до висновку щодо порушення Товариством п. 5.1, абзацу 4 п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97 від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відповідно до п.п. 2.1.1 цього Закону платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

ТОВ «Абсолют АМ» у встановленому законодавством порядку було зареєстроване як платник податку.

Між тим, суми фінансово - господарських операцій між Товариством та ТОВ «Абсолют АМ» за період з липня 2010 року до вересня 2010 року не були включені до складу валових витрат та не відображались в Декларації з податку на прибуток за третій квартал 2010 року.

Між Товариством та ТОВ «Абсолют АМ» був укладений правочин, який відповідав вимогам Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а діяльність Товариства, як однієї із сторін правочину, повністю спрямована на набуття цивільних прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Товариством були повністю виконані умови договору, яким закріплено правочин. Даний правочин знайшов своє підтвердження у первинній та звітній документації.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ДПІ неправомірно дійшло до висновку про порушення Товариством п. 5.1, абзацу 4 п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, у розмірі 68 521 грн. за 3 квартал 2010 року та п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, у розмірі 54 817 грн.: за липень 2010 року -13 175 грн., серпень 2010 року -28 872 грн., вересень 2010 року - 12 770 грн., а тому необґрунтовано прийняла ППР № 0002142211 та № 0002132211від 3.10.2012 року.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, а тому, вона підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без зміни, як така, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.,ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року скасувати, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Блажівська Н.Є.

Усенко Н.Є.