Ухвала суду № 39404893, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/800/50040/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С. , Пасічник С.С. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області , Головного управління державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненської області (в подальшому замінено на належного відповідача - Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області) з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання судового рішення про стягнення на його користь з ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" суми авторської винагороди 38 639,57 грн., стягнути 36 634.00 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної інфляційними процесами в державі та 29 236,71 грн. невиплаченої суми боргу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2013р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013р. скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким визнано протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області по примусовому виконанню рішення Рівненського міського суду Рівненської області про стягнення з ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на користь ОСОБА_2 38 639,57 грн., на виконання якого видано виконавчий лист № 2-168 від 21.05.2004 року протиправною. Стягнуто з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_2 1264,05 грн. на відшкодування заподіяної шкоди.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013р. позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди за період з 23.12.2004р. по 24.01.2011р. залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

У касаційній скарзі Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15.10.2003р. стягнуто з ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на користь позивача 38 639,57 грн. авторської винагороди. Рішення звернуто до виконання, у справі виданий виконавчий лист №2-168 від 21.05.2004р. На виконанні у Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області (далі - ВДВС Рівненського міського управління юстиції) з жовтня 2004 року перебувало зведене виконавче провадження по виконанню 719 виконавчих документів на загальну суму 8 440 980 грн.

Зведене виконавче провадження на користь юридичних осіб зупинено відповідно до п. 8 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження" на підставі ухвали Господарського суду Рівненської області № 9/83 від 12.12.2003р., згідно якої порушено справу про банкрутство ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" .

На підставі заяви ОСОБА_2 від 04.06.2004р. державним виконавцем ВДВС Рівненського міського управління юстиції винесено постанову від 22.06.2004р., якою відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного виконавчого листа. В зв'язку з невиконанням боржником судового рішення в добровільному порядку, виконавче провадження №2-168 постановою державного виконавця приєднано до зведеного виконавчого провадження.

21.06.2012 р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-168 від 21.05.2004р. про стягнення із ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на користь ОСОБА_2 частину авторської винагороди в сумі 38 639,57 грн. закінчено у зв'язку з повним фактичним виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, виконання судового рішення щодо ОСОБА_2 здійснювалось протягом 7 років 11 місяців 29 днів, тобто в порушення строків, визначених законом. Виконання здійснювалось шляхом перерахування ОСОБА_2 сум заборгованих коштів частками, зокрема, протягом 2011 року ОСОБА_2 перераховано 6 260,84 грн., протягом 2012 року перераховано 28 851,66 грн.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) поняття «виконавче провадження» визначено як завершальна стадія судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.ст.50, 55 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) та п.п. 5.1.1,5.1.4,5.1.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, стягнення за виконавчими документами, в першу чергу, звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно.

Відповідно до приписів ст.44 Закону України " Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею, зокрема, вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами, задовольняються у третю чергу, після чого задовольняються вимоги, що належать автору за використання його твору, винаходу, відкриття, промислового зразка (авторська винагорода).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, листом Департамента ДВС Міністерства юстиції України від 18.02.2008р. повідомлено, що на дату відповіді заборгованість по заробітній платі боржником була погашена. Відтак, за принципом черговості повинні виконуватись судові рішення про стягнення авторської винагороди.

При цьому, з копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що у 2009 році було реалізовано рухоме майно, що належить боржнику - ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів". Однак, як вказував відповідач, з виручених від реалізації коштів, продовжувалось погашення заборгованості по заробітній платі, а виконання щодо стягнення за черговістю авторської винагороди відтерміновано.

З відповіді начальника Головного управління юстиції ОСОБА_2 від 23.12.2008р. вбачається, що внаслідок заборони арбітражного керуючого на відчуження активів ВАТ "РЗТА" реалізація арештованого майна зупинена на підставі Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Однак, відповідно до приписів п.9 ст.34 Закону № 606-XIV порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження, крім випадків за виконавчими документами про стягнення заробітної плати, аліментів, авторської винагороди, відшкодування шкоди.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що державним виконавцем накладено арешт на акції боржника лише в червні 2008 року (запит -18.04.2008р.), тобто, через три роки після виявлення таких акцій. Нереалізація акцій у встановленому порядку та строки - є фактом бездіяльності державного виконавця та надання боржнику можливості ухилитись від виконання рішення.

В листі від 10.08.2006р. №3942 відповідач вказав, що виконавчим листом "вилучення акцій на користь стягувача не передбачена". Така відповідь свідчить про безконтрольність за рухом справи та про бездіяльність державної виконавчої служби.

Отже, факт протиправної бездіяльності державного виконавця полягає і в тому, що відповідачем не оскаржувалось зупинення виконавчого провадження, звільнення майна з-під арешту тощо, причому дії державного виконавця постійно оскаржувались боржником.

Таким чином, наведені факти свідчать лише про посилання відповідача на ускладнення виконавчого провадження, проте доказів про вчинення в межах закону будь-яких дій примусового характеру, спрямованих на виконання судового рішення, у матеріалах справи відсутні.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про бездіяльність відповідача і щодо виконання вимог закону в частині встановлення наявності майна боржника. Судом встановлено, що запит в БТІ про наявність майна у боржника відповідачем зроблено лише 09.06.2008р., коли самим боржником було реалізовано приміщення адмінкорпусу. При цьому, державним виконавцем не з'ясовано, куди спрямовані від реалізації приміщення кошти і чи арештовані були рахунки, куди надійшли кошти від реалізації.

За таких обставин доводи відповідача про те, що ним у встановлений законом термін здійснено всі передбачені чинним законодавством заходи, використані всі можливості по примусовому виконання судового рішення про стягнення з ВАТ "РЗТА" на користь ОСОБА_2 авторської винагороди за рішенням Рівненського міського суду від 15.10.2003р., не ґрунтуються на матеріалах справи.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання рішення на користь ОСОБА_2 можливо було здійснити у розумні строки, з огляду навіть на обставини банкрутства боржника та наявності численних стягувачів, оскільки у боржника протягом всього терміну виконання даного судового рішення, було наявним майно, за рахунок якого можливо було виконати дане судове рішення і жодних перешкод у цьому не було.

Невиконання державним виконавцем всіх передбачених законом дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення є протиправною бездіяльністю, наслідком якої є заподіяння шкоди стягувачу.

Звідси, судом апеляційної інстанції правомірно, з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду, стягнуто з відповідача на користь позивача 1264,05 грн. заподіяної шкоди.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області відхилити, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Винокуров К.С.

Пасічник С.С.