Постанова № 39403383, 18.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року №810/3340/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Стрижак В.З. (за довіреністю) від відповідача: Громова О.С. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Автодеталь-Сервіс» Управління Укртрансінспекції у Київській області скасування постанови, - В С Т А Н О В И В:

Виробничо-комерційна фірма «Автодеталь-Сервіс» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Київській області (далі - відповідач) про скасування постанови Управління Укртрансінспекції у Київській області №026746 від 8 травня 2014 року про накладення штрафу на Виробничо-комерційну фірму «Автодеталь-Сервіс» у розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що жодних правопорушень при обставинах, викладених в акті перевірки , позивачем не вчинялось, а постанова, якою ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс» визначено суму штрафу у розмірі 1700,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив суд вимоги задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що посадові особи Управління Укртрансінспекції у Київській області при проведенні перевірки позивача, а також прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій діяли на підставі у порядку та у межах Законів України. У ході перевірки позивача було встановлено відсутність у водія ТОВ ВКФ «Автоделаль-Сервіс» тахокарт, необхідність складення яких обумовлено положеннями Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов,

оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Автодеталь-Сервіс» зареєстроване Виконавчим комітетом Березанської міської ради Київської області 16 лютого 1996 року, як суб'єкт господарювання, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №591760 (а.с. 26).

Судом встановлено, що 11 березня 2014 року року державними інспекторами управління Укртрансінспекції у Київській області на підставі завдання № 020591 від 7 березня 2014 року на ділянці дороги Київ-Знаменка 244 км проведено перевірку транспортного засобу MAN 19.372 номерний знак НОМЕР_1, який належить ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс», керував вантажним автомобілем водій ОСОБА_3.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Автодеталь-Сервіс» абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, що виразилось у відсутності у момент перевірки заповнених тахокарток у кількості, що передбачено ЄУТР.

За наслідками перевірки посадовими особами управління Укртрансінспекції складений акт №098955 від 11 березня 2014 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 22).

На підставі акта перевірки відповідачем 8 травня 2014 року винесено постанову № 026746, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 гривень (а.с. 23).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку №1567 - органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як вбачається з вказаної норми законодавства зазначений в ній перелік документів не є вичерпним.

Зокрема до інших документів, що передбачені законодавством та є необхідними для автомобільних перевізників, водії зобов'язані пред'являти та належним чином вести облік тахокарт, які у свою чергу є підтвердженням дотримання водієм часу роботи та відпочинку.

Так, статтею 20 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що на території України повинні виконуватися вимоги встановлення та використання на транспортних засобах, які призначаються для міжнародних перевезень, контрольних приладів (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, передбачені законодавством країн, на території яких виконуються перевезення.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи. Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Так, відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 червня 2010 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнанні діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)", Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", Про дорожній рух" - наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385).

Вказана Інструкція № 385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах, які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, та поширювалась на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з вимогами пункту 3 Інструкції № 385 - виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

При цьому, пунктом 3.6 Інструкції № 385 визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом, а також - наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до положень пунктів 1.4, 3.3 Інструкції, тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Таким чином, тахокарти є одними з документів, які мають бути наявними у водія транспортного засобу під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Позивач, стверджуючи про безпідставність висновку Укртрансінспеції щодо відсутності у водія ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс» у момент перевірки тахокарт зазначав, що у день та час проведення перевірки та складення відповідного акту, автотранспорт позивача не міг перебувати у місці його зупинки - 244 км автодороги Київ-Знаменка.

Як вбачається із акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11 березня 2014 року №098955 (далі - акт перевірки) ( а.с. 22), посадовими особами відповідача о 14 годині 30 хвилин було проведено перевірку транспортного засобу MAN 19.372, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У ході перевірки у водія ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс» відібрано для перевірки документи, що супроводжували вантаж - товарно-транспорту накладну, а також посвідчення про реєстрацію транспортного засобу і посвідчення водія (а.с. 24).

Згідно товарно-транспортних накладних від 7 березня 2014 року №6251164334 та №6251164334, що були предметом перевірки, позивачем здійснювалось перевезення миючих засобів із міста Новомосковськ, Тульської області, Російська Федерація (вантажовідправник ТОВ «Проктер енд Гембл-Новомосковськ») до міста Орджонікідзе, АР Крим, Україна (вантажоодержувач - ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» (а.с. 24).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що керування автотранспортом здійснював водій ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс» ОСОБА_3, який у ході розгляду справи був допитаний у якості свідка.

Свідок пояснив, що службовими особами Укртрансінспекції дійсно було зупинено автомобіль MAN, яким він здійснював перевезення вантажу до міста Орджонікідзе, АР Крим на ділянці автодороги Київ-Знаменка 244 км, та витребувано у нього документи на вантаж та транспортний засіб. Водночас, свідок зауважував, що перевірка відбулась 9 березня 2014 року, а не 11 березня 2014 року, як про це зазначено в акті. Крім того, зазначав, що перевіряючими не встановлювалось наявність у нього тахографа та не досліджувались відповідні тахокарти.

З приводу фактичного місцезнаходження у автотранспорту у момент здійснення перевірки, свідок зазначив, що 11 березня 2014 року він разом із вантажем, що прийнятий у місті Орджонікідзе, АР Крим, прямував до міста Нікополь, Дніпропетровська область.

Як вбачається із змісту тахокарт, у період із 9 по 10 березня, ОСОБА_3 прямував із міста Зруб Чернігівської області до міста Орджонікідзе, АР Крим (а.с. 40). Свідок та позивач не заперечували, що у вказаний період маршрут автотранспорту пролягав через автодорогу Київ-Знаменка. Ця ж тахокартка свідчить про те, що до міста Орджонікідзе, АР Крим ОСОБА_3 прибув 10 березня 2014 року о 13 годині (а.с. 40).

У період з 10 березня 2014 року по 11 березня 2014 року ОСОБА_3 перевезень на здійснював, а автотранспорт перебував на парковці ТОВ «Проктер енд Гембл Україна», що знаходиться у місті Орджонікідзе, і підтверджується даними тахокарти за відповідний період, умовні позначення якої узгоджуються із твердженнями позивача та свідка про здійснення у вказаний період приймання на завантаження нового вантажу (а.с. 41).

Дані обставини також підтверджуються відомостями пакувального аркушу, що складений 11 березня 2014 року та свідчить про те, що у день проведення перевірки та складення акту, автомобіль позивача перебував у місті Орджонікідзе, АР Крим, та здійснював завантаження товарів, що у подальшому були експортовані на користь ТОВ «Ітела» м. Пушкіно, Московська область, Російська Федерація. (а.с.. 30).

Із тахокарти за 11 - 12 березня 2014 року вбачається, що 11 березня 2014 року о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_3 залишив місто Орджонікідзе та о 14 годині 30 хвилин цього ж дня прибув до міста Нікополь Дніпропетровської області (а.с. 42), де він знаходився по 10 годину 15 хвилин 13 березня 2014 року (а.с. 47)

Отже, у момент перевірки, а саме 11 березня 2014 року о 14 годині 30 хвилин автомобіль MAN 19.372 номерний знак НОМЕР_1 знаходився у місті Нікополь Дніпропетровської області, що становить близько 250 км від місця зупинки, яке зазначене в акті перевірки.

За таких обставин, твердження відповідача про не надання водієм ТОВ ВКФ "Автодеталь-Сервіс" посадовим особам Укртрансінспекції тахокарт для перевірки є безпідставним.

При цьому, додані до матеріалів тахокарти містять усі необхідні реквізити щодо пункту відбуття та призначення, періоду, реєстраційного номеру транспортного засобу, пройденої відстані а також прізвища та ініціалів водія. За даних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем своєчасно встановлювались, змінювались і заповнювались тахокарти та забезпечувалось їх належне зберігання. Отже, висновок відповідача про відсутність на момент перевірки у водія ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс» належним чином заповнених тахокарт спростовується наданими позивачем доказами.

Суд критично ставиться до зауважень представника відповідача щодо неможливості співставлення наданих позивачем тахокарт та зазначених у них відомостей, відносно певного періоду та щодо конкретного транспортного засобу з огляду на заповнення даних про реєстраційний номер та особу водія безпосередньо водієм.

Суд зауважує, що Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті не передбачено іншого порядку заповнення, зберігання та обліку тахокарт, а ніж власноручно водієм. Суд вважає за необхідне наголосити, що у випадку існування у відповідача обєктивних сумнівів щодо достовірності внесених до тахокарти відомостей, або її недоліків, він зобов'язаний надати відповідні докази на їх обґрунтування.

У випадку, що розглядається, судом не встановлено будь-яких розбіжностей у показаннях свідка та доводах позивача у сукупності із іншими доказами та відомостями, що містяться у тахокартах, а відповідачем не надано будь-яких логічних пояснень чи доказів щодо приналежності досліджених тахокарт іншому автомобілю або іншому періоду.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неповну кількість тахокарт, які надані позивачем, що є порушенням вимог ЄУТР.

Відповідно до пункту 4.1. Поправки № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), ратифікованої Законом України від 7 вересня 2005 року № 2819-IV, з дати набуття чинності змін до ЄУТР, тобто з 20 грудня 2009 року водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та ті, які використовувалися водієм за попередні 15 календарних днів, тобто (7+15 тахограм), та через три місяці після дати набуття чинності змін до ЄУТР, - за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто (1+28 тахограм).

Як вбачається із пояснень свідка - водія транспортного засобу ТОВ ВКФ «Автодеталь-Сервіс», перший виїзд ним здійснено 28 лютого 2014 року, що підтверджується відповідною тахокартою (а.с. 43). Таким чином, на момент перевірки водієм не було відпрацьовано 28 днів, отже не було і об'єктивних підстав вимагати наявності 28+1 тахокарти.

Враховуючи, що позивач при здійсненні перевезення вантажу мав необхідні документи, перелік яких встановлено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та невідповідність місця і часу проведення перевірки фактичним обставинам справи, суд приходить до висновку про безпідставність накладення шрафу.

За таких обставин, постанова Управління Укртрансінспекції у Київській області від 8 травня 2014 року №026746 є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Київській області від 8 травня 2014 року №026746.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Автодеталь-Сервіс» (ідентифікаційний код 20615979) судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 23 червня 2014 року.