Ухвала суду № 39403122, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/912/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2014 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів, за участю Прокуратури Шевченківського району м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Артем-Банк» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міністерства доходів і зборів про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006932250 та № 0006942250 від 31.08.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2014 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 позов ПАТ «Артем-Банк» до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006932250 та № 0006942250 від 31.08.2012 задоволено.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.03.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2014 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2014 скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013, а справу направлено на новий розгляд та вирішення до суду першої інстанції.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.01.2014 вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано у зв'язку з тим, що їх висновки є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено питання здійснення позивачем витрат від торгівлі та переоцінки іноземної валюти за період із ІІІ кварталу 2009 року по І квартал 2011 року по спірних операціях, а також дані бухгалтерського обліку позивача, хоча викладені обставини мають важливе значення для правильного вирішення спору.

Судом першої інстанції встановлено, що у період із 26 червня по 07 серпня 2012 року відповідачем проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01.10.2009 по 31.03.2012.

Під час перевірки відповідачем виявлено, зокрема:

- зменшення позивачем за період із 01.10.2009 по 31.03.2012 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 12945527,00 грн. та заниження ним податку на прибуток у загальному розмірі 357803220,00 грн., чим порушено підпункт 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, підпункт 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

- завищення позивачем від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами у загальному розмірі 44189600,00 грн. та заниження ним від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами у загальному розмірі 22190000,00 грн., чим порушено підпункти 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п. 7.6 ст. 7, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 153.8 ст. 153, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1108/2250/26253023 від 14.08.2012 (далі - акт перевірки), на підставі якого 31.08.2012 прийнято оскаржувані рішення: № 0006932250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 446925167,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 89121947,00 грн.; № 0006942250, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 12945527,00 грн.

07.09.2012 позивачем подано скаргу на оскаржувані рішення, за результатами розгляду якої відповідача зобов'язано провести документальну позапланову перевірку правомірності висновків акту перевірки, за результатами якої складено акт № 1766/2250/26253023 від 29.10.2012, яким залишено без змін висновки, викладені в акті перевірки.

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення залишені без змін.

Так, як вбачається з акту перевірки, відповідач, посилаючись на дані звітів форми № 748-Н (місячна) «Звіт про касові обороти», вважає, що позивачем занижено результат від операцій з іноземною валютою.

У відповідності до підпункту 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) судом першої інстанції вірно зазначено, що банки при здійсненні операцій з купівлі або продажу іноземної валюти до складу своїх валових доходів або валових витрат відносять кінцевий фінансовий результат обмінних (конверсійних) операцій за результатами звітного періоду, який складає різниця між валовими доходами, отриманими (нарахованими) банком внаслідок продажу іноземної валюти протягом відповідного звітного періоду, та валовими витратами, понесеними (нарахованими) у зв'язку із придбанням іноземної валюти протягом такого періоду.

Положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до п.п. 1.3, 1.6, 1.8 глави 1 розділу ІІІ Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України № 255 від 18 червня 2003 року доходи і витрати банку відображаються в бухгалтерському обліку за рахунками класів 6 та 7 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 року за № 918/9517 (зі змінами). Залишки за рахунками доходів і витрат відображаються наростаючим підсумком з початку року та в кінці звітного фінансового року закриваються: за умови перевищення доходів над витратами - на рахунок 5040 П «Прибуток звітного року, що очікує затвердження»; за умови перевищення витрат над доходами - на рахунок 5041 А «Збиток звітного року, що очікує затвердження».

Отримані доходи та здійснені витрати, що належать до майбутніх періодів, обліковуються відповідно за рахунками 3600 П «Доходи майбутніх періодів» та 3500 А «Витрати майбутніх періодів».

Банк щомісяця визнає суму доходів і витрат, що належать до звітного періоду, з відображенням за відповідними рахунками класів 6 та 7.

Доходи і витрати (нараховані, отримані, сплачені) в іноземній валюті відображаються за рахунками класів 6 і 7 у національній валюті за офіційними курсами гривні до іноземних валют на дату їх визнання. Під час відображення в бухгалтерському обліку цих доходів і витрат банки можуть використовувати технічні рахунки 3800 та 3801.

Нарахування процентних доходів (витрат), амортизація дисконту (премії) за фінансовими інструментами в іноземній валюті здійснюються в тій валюті, у якій обліковується пов'язаний з ними фінансовий інструмент.

Переоцінка залишків в іноземній валюті за рахунками з обліку заборгованості нарахованих доходів і витрат у зв'язку із зміною офіційних курсів гривні до іноземних валют здійснюється згідно з правилами, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п. 2.1 глави 2 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті, банківських металах у банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2004 року № 555, для відображення в бухгалтерському обліку операцій банків в іноземній валюті та банківських металах використовуються такі балансові та позабалансові рахунки, зокрема, « 6204» АП «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

Тобто, з викладених положень вбачається, що податкова звітність має ґрунтуватись на даних бухгалтерської звітності, що є відмінним явищем від статистичної звітності.

Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2003 року № 124, у якості однієї з форм статистичної звітності передбачено форму № 748-Н (місячна) «Звіт про касові обороти».

У вказаній формі звітності підлягають відображенню не результати від операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а вартісна характеристика гривневого еквіваленту касових оборотів.

Отже, форма № 748-Н (місячна) «Звіт про касові обороти» є формою статистичної звітності, у якій підлягає відображенню, зокрема, вартісна характеристика гривневого еквіваленту касових оборотів, а не бухгалтерської звітності.

Згідно з підпунктом 3.1.1.6 п. 3.1 ст. 3 акту перевірки, визначення кінцевого результату обмінних (конверсійних) операцій позивача здійснено відповідачем виключно на підставі даних, зазначених у формі № 748 «Звіт про касові обороти банку».

Отже, з огляду на те, що податкова звітність має ґрунтуватись на даних бухгалтерської звітності, та те, що п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачено особливого порядку обчислення фінансових результатів обмінних (конверсійних) операцій з урахуванням даних статистичної звітності, у той час, як звіт за формою № 748-Н є статистичною звітністю, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що дані вказаного звіту не можуть бути підставою для визначення валових доходів та валових витрат за результатами обмінних (конверсійних) операцій.

Така позиція викладена у листі Національного банку України № 13-311/1494-8982 від 18.09.2012.

У ході нового судового розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надано копії наступних первинних документів: договорів (угод) купівлі-продажу готівкової валюти; меморіальних ордерів до вказаних договорів (угод); прибутково-видаткових касових ордерів. Крім того, надано регістри бухгалтерського обліку та копії звітів про фінансові результати.

Взаємний зв'язок перелічених доказів свідчить про наявність витрат позивача від торгівлі та переоцінки іноземної валюти, розмір яких не врахований відповідачем при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо заниження позивачем результатів від операцій з іноземною валютою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при обґрунтуванні висновків щодо визначення сум витрат та доходів позивача відносно операцій з торгівлі іноземною валютою апелянт неправомірно посилається виключно на дані статистичної звітності банку Форми № 748, що складається згідно Постанови Правління НБУ № 124 від 19.03.2003 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного Банку України».

Статистична форма не є звітом про фінансовий результат від операцій з іноземною валютою, а посилання на статистичну форму № 748 при встановленні кінцевого результату обмінних операцій не є коректним, оскільки ці суми показують тільки частину руху грошових потоків по операціях з іноземною валютою і цей результат не відображає доходи та витрати від продажу та придбання іноземної валюти, а в свою чергу є частиною валютно-обмінних операцій тому, що до складу витрат не включені витрати на купівлю готівкової іноземної валюти за безготівкові кошти (копії договорів та докази їх виконання містяться в матеріалах справи), а до складу доходів не включені безготівкові надходження від продажу готівкової іноземної валюти.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2009 між позивачем та ЗАТ «Страхова Компанія «Артем» укладено договір СКР № 09-713ю страхування кредиту, предметом якого є страхування майнових інтересів позивача, пов'язаних з повною або частковою втратою ним коштів у результаті неповернення позичальниками кредитів, виданих позивачем на підставі кредитних договорів та договорів про відкриття кредитної лінії.

Об'єктами страхування за цим договором є майнові інтереси, пов'язані з матеріальними збитками, які завдані страхувальнику внаслідок невиконання (або неналежного виконання) постачальником своїх обов'язків, передбачених контрактами між постачальником та страхувальником.

01.09.2009 до вказаного договору складено додаткову угоду № 1/09, згідно з якою, одним з об'єктів страхування за ним є договір кредитної лінії № 05/09, укладений 12.02.2009 між позивачем та споживчим кооперативом «Новий сад» (далі - договір кредитної лінії № 05/09).

Відповідно до страхового акту від 16.09.2009 СКР № 09-713Ю/1, який складено за результатами розслідування страхової події, а саме, неповернення кредиту за договором кредитної лінії № 05/09, подія, що сталася, відповідає умовам страхування та є страховим випадком, заявлені збитки складають 4002000,00 грн., виплата складає 3997998,00 грн.

Згідно зі страховим актом від 07.10.2009 СКР № 09-713Ю/2, який складено за результатами розслідування страхової події, а саме, неповернення кредиту за договором кредитної лінії № 05/09, подія, що сталася, відповідає умовам страхування та є страховим випадком, заявлені збитки складають 1189601,50 грн., виплата складає 11886601,50 грн.

Відповідно до виписок з особового рахунку позивача, станом на початок жовтня 2009 року невиплачене страхове відшкодування складало 12900500,00 грн. та станом на 20.12.2010 залишок непогашення склав 4774512,97 грн., який 16.07.2012 списано як безнадійну заборгованість.

Отже за період, що перевірявся, виплачене позивачу страхове відшкодування склало 8125987,03 грн., яке повністю покрито розміром неповернутого кредиту за договором кредитної лінії № 05/09.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, факт не відображення позивачем у деклараціях з податку на прибуток неповернутого кредиту за договором кредитної лінії № 05/09 та страхового відшкодування у розмірі 8125987,03 грн. сторонами не заперечується.

За таких обставин, а також зважаючи на зміст підпункту 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що факт не відображення позивачем у декларації з податку на прибуток страхового відшкодування у розмірі 8125987,03 грн. за умови не відображення ним у деклараціях з податку на прибуток неповернутого кредиту за договором кредитної лінії № 05/09, яка повністю покриває вказаний розмір страхового відшкодування, не міг зумовити завищення позивачем податку на прибуток підприємств, а тому, відповідно, не спричинив порушення позивачем податкового законодавства.

Оскаржуване рішення № 0006942250 ґрунтується на висновку акту перевірки про зменшення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у загальному розмірі 12945527,00 грн.

Так, відповідно до підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розділ III цього Кодексу застосовується, зокрема, під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011.

Згідно п. 150.1 ст. 150 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Оскільки, у ст. 139 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, перелік яких є вичерпним та не містить поняття «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року», тому безпідставним є висновок відповідача про те, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане позивачем за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Згідно листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики № 04-39/10-1160 від 10.11.2011, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Отже, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про правомірність формування позивачем складу об'єкта оподаткування з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 10.06.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.