Ухвала суду № 39402209, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 рокусправа № 804/11669/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Надточій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року по справі за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2013 року Дніпропетровський обласний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 кошти в розмірі 7 550 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості (р/р 37173003000617, у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 03490909) кошти в розмірі 7 550 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовили.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2010 року Дніпропетровським обласним центром зайнятості та Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості України був укладений договір про перепідготовку спеціаліста № МП-10/ЦЗ/23 (а.с. 14).На підставі цього договору ОСОБА_1 пройшла курс навчання за спеціальністю "Менеджмент організацій" з 31.08.2010р. по 27.01.2012р. Згідно пункту 4.4 договору № МП-10/ЦЗ/23 після закінчення навчання в інституті ОСОБА_1 зобов'язана відпрацювати за отриманим фахом у державній службі зайнятості не менше трьох років. З 26.04.2011р. по 25.04.2012р. ОСОБА_1 знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 5-тирічного віку, (наказ ОЦЗ від 22.04.2011р. № 48-В), а з 26.04.2012р. по 05.03.2013р. - у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 6-тирічного віку, (наказ ОЦЗ від 26.04.2012р. № 47-В). У зв'язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 6-тирічного віку ОСОБА_1 приступила до роботи з 06.03.2013р. та була переведена (на підставі її заяви від 18.02.2013р. та погодження ДЦЗ від 05.03.2013р. № ДЦ-13-1215/0/6-13) на посаду головного спеціаліста відділу надання соціальних послуг населенню по м. Дніпропетровську Дніпропетровського обласного центру зайнятості, (наказ ОЦЗ від 05.03.2013 р. № 22-ос), на якій пропрацювала до 01.04.2013р.

01 квітня 2013 року ОСОБА_1 звільнилась за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення нею 14-тирічного віку, (наказ обласного центру зайнятості від 01.04.2013р. № 32-ос) (а.с. 17), тобто до закінчення трирічного терміну. Згідно листа Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України від 31.05.2013р. вих. № 1760, вартість навчання ОСОБА_1 за договором № МП-10/ЦЗ/23 склала 8 550,00 грн.

Претензія обласного центру зайнятості від 11.06.2013 року за вих. № 12/11-1983, була частково визнана відповідачем і 25.07.2013 року було сплачено 1000 грн.

Станом на 18.03.2014 року залишок несплаченого боргу ОСОБА_1 складає 7 550, 00 грн.

Стаття 56 Закону України "Про вищу освіту" гарантує випускникам вищого навчального закладу, що їх працевлаштування повинно здійснюватись за направленням вищого навчального закладу відповідно до угоди між замовником, керівником навчального закладу та випускником.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України "Про освіту" випускники навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевих бюджетів, направляються на роботу та зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановлений пунктом 2 Указу Президента України від 23.01.1996р. №77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" та постановою КМУ від 22.08.1996р. №992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням".

Згідно пунктів 6, 8, 14 Порядку №992 випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років, а в разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання.

Суд апеляційної інстанції вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук