Постанова № 39402135, 16.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року № 813/3176/14

об 11 год., 00 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЛьвівського міського центру зайнятості, представник - Водолазький Д.Д.доОСОБА_2, представник - не прибувпростягнення коштів в сумі 3509,82 грн.

Львівський міський центр зайнятості звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач 16.01.2013 року звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи, якому було надано статус безробітного на підставі поданої заяви. За час перебування у центрі зайнятості відповідач отримав допомогу по безробіттю з 23.01.2013 року по 01.07.2013 року. Однак, перевіркою достовірності інформації отриманої при обміні даними з ДПС з'ясовано, що відповідач під час перебування на обліку у центрі зайнятості виконував з 07.05.2013 року по 02.07.2013 року роботи у ТОВ Статус МКС» згідно цивільно-правового договору від 07.05.2013 року на підставі чого отримував дохід. В результаті неповідомлення відповідачем спеціалістів Львівського міського центру зайнятості про виконання робіт у ТОВ «Статус МКС» з 07.05.2013 року відповідачу безпідставно було виплачено допомогу з безробіття за період з 07.05.2013 року по 01.07.2013 року у сумі 3509,82 грн., внаслідок чого відповідачем порушено вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Станом на дату розгляду справи сума коштів, виплачених відповідачу, як допомога по безробіттю за рахунок коштів Фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідачем у добровільному порядку не повернуто.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задоволити позов повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідав в судове засідання не прибув, заперечення на позовну заяву не подав, причини неприбуття не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 04041443.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

16.01.2013 року відповідач звернувся до директора Львівського міського центру зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного з наданням допомоги по безробіттю, при цьому, вказав, що на час подання заяви за договорами цивільно-правого характеру, права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не є членом особистого селянського господарства, не є не є фермером або членом сім'ї фермера, що бере участь у виробництві, не зареєстрований як фізична особа - підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно, не призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного (6-річного) віку.

16.01.2014 року наказом директора Львівського міського центру зайнятості ОСОБА_2 надано статус безробітного.

03.03.2014 року Львівським міським центром зайнятості складено акт № 392 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно якого гр. ОСОБА_2 надавав послуги у ТОВ Статус МКС» по договору цивільно - правового характеру від 07.05.2013 року.

07.03.2014 року Львівського міського центру зайнятості прийнято наказ № 232 про повернення коштів.

07.03.2014 року центром зайнятості направлено відповідачу претензію № 13/2144 щодо відшкодування коштів в сумі 3509,82 грн., яка відповідача добровільно не виконана.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про зайнятість населення» за № 803-ХІІ від 01.03.1991 року, із змінами і доповненнями, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» за № 755-IV від 15.05.2003 року із змінами і доповненнями, Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 219 від 14.02.2007 року, із змінами і доповненнями, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 307 від 20.11.2000 року, із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно п. «а» ч. 3 ст. 1 цього ж Закону, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 2 цього ж Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно ч. 4 ст. 2 цього ж Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Згідно ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби).

Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору (контракту) або закінчення строку дії цивільно-правового договору.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону, видами забезпечення є допомога по безробіттю.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 цього ж Закону, кошти Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених ст. 7 цього ж Закону.

Згідно ч. 1 ст. 22 цього ж Закону України, застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру

зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Згідно п.п. 5.5, п. 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності (з дня державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності).

Згідно п.п. 6.14. п. 6 цього ж Порядку, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог надала суду копії:

- договору цивільно-правового характеру від 07.05.2013 року укладеного між ТОВ «Статус МКС» та відповідачем щодо виконання робіт з обслуговування транспортних засобів та механізмів, здійснення перевезення вантажним транспортом тощо;

- акту приймання - передачі робіт за договором від 02.07.2013 року.

Судом враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки під час перебування на обліку у Львівському міському центрі зайнятості відповідач виконував роботи за цивільно-правовим договором у ТОВ «Статус МКС», що підтверджується належними та допустимими доказами.

Судом враховуються пояснення представника позивача щодо правомірності стягнення з відповідача допомоги по безробіттю, оскільки виплата допомоги по безробіттю здійснюється лише тим особам, які самостійно не забезпечують себе роботою, так як вказані особи відносяться до працездатного населення, відтак сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачами підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_2 виплачених йому коштів в сумі 3509,82 грн. підлягають задоволенню повністю. З пояснень представника позивача, вказана заборгованість відповідачем на час розгляду справи не сплачена.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 25555035, вул. Кн. Ольги, 122, м. Львів, р/р 37170001000584, Одержувач: Львівський міський центр зайнятості, Банк: ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, КЕКВ 1341 - повернення коштів допомоги з безробіття від ОСОБА_2) кошти в сумі 3509,82 грн.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 23.06.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.