Ухвала суду № 39401109, 02.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року Справа № 876/13623/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільській області про стягнення та перерахунок соціальних виплат,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільській області в якому просив визнати дії відповідача по відмові у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи в одноосібному господарстві протиправними; зобов'язати відповідача зарахувати до трудового стажу роботу в одноосібному господарстві - 8 років 4 місяці, зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з врахуванням стажу роботи в одноосібному господарстві, зобов'язати відповідача виплатити йому різницю між розміром пенсії, що виплачувалась та розміром пенсії, перерахованої з врахуванням стажу роботи в одноосібному господарстві за три роки, що передували зверненню до суду, відповідно до ст.46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що застосування судом першої інстанції ч. 1 ст. 71 КАС України є невірним, оскільки у своїй заяві він оскаржує протиправність рішень до управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області, Пенсійний фонд України центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Апелянт вважає, що підлягає застосуванню ч. 2 ст. 76 КАС України у відповідності до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того апелянт зазначає, що судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення спростовано подані ним докази та не дано правову оцінку позиції відповідача, не наведено доказів сторони, на користь якої прийнято рішення, що є порушенням принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, який закріплено в п. 3 ст. 7 КАС України.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно стверджував про відсутність доказів про те, що господарством сплачувались страхові внески, оскільки в позовній заяві він посилався на те, що факт сплати податків у вказаний період підтверджується тим, що господарство здійснювало свою діяльність, яку у разі несплати податків в повному об'ємі було б припинено та приводив норми натурального податку, що сплачувався господарством, а саме : 9-12 центнерів зерна, 40 кг. м'яса, 200 л.. молока на корову, 200 яєць тощо.

На підставі наведеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки архівного відділу Лановецької районної державної адміністрації № 178 від 06.10.2011 року в погосподарських книгах с.Ланівці за 1944 рік значиться господарство № 205, яке належало ОСОБА_2, станом на 01.01.1944 року в господарстві значилася земельна ділянка розміром 5,35 га. Серед членів сім'ї даного господарства значиться ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до повідомлення управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі № 1567/09 від 19.08.2013р. на ім'я ОСОБА_1, зарахування в стаж роботи періоду роботи в одноосібному господарстві Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення /перерахунку/ пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637, не передбачено.

Згідно довідки відділу культури Лановецької районної державної адміністрації від 20 вересня 2013 року ОСОБА_1 прийнятий на посаді касира Лановецької райкінофікації з 14 лютого 1951 року згідно наказу № 41, звільнений згідно наказу № 55 від 30 травня 1951 року у зв'язку з призовом в ряди Радянської армії.

Трудова книжка на ім'я ОСОБА_1 виписана 17 лютого 1955 року.

Розглядаючи спір, судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про особисте селянське господарство» члени особистих селянських господарств беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах у порядку, встановленому законом. Пенсійні забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванню здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що законодавством про пенсійне забезпечення не передбачено, що період перебування членом одноосібного господарства зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач не довів, що господарство ОСОБА_2, членом якого був позивач, сплачувало страхові внески, а також, що він працював у одноосібному господарстві з березня 1944 року по травень 1951 року та те, що за господарством ОСОБА_2 значилася земельна ділянка з 1945 року по травень 1951 року.

З урахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2013 року по справі № 602/1044/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.М. Довгополов

В.В. Святецький