Постанова № 39401023, 18.06.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.06.2014 справа №908/681/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна рішення господарського суду Запорізької областівід28.04.2014 р. (підписано 05.05.2014р.)у справі908/681/14 (головуючий суддя Науменко А.О.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київдо Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж", м. Бердянськ Запорізької областіпростягнення сумиВ С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж", м. Бердянськ Запорізької області (Відповідач) про стягнення за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2464/11 від 30.09.2011р. пені в розмірі 43 885,86грн., 3% річних в розмірі 19 129,82 грн. та інфляційних втрат в розмірі 12 780,10грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.04.2014р. позовні вимоги задоволено частково, зменшено розмір пені з 40 873,10 грн. до 20 436,55 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 12 780,10грн. інфляційних, 18 533,89грн. - 3% річних та 20 436,55 грн. - пені. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині зменшення розміру пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги в частині стягнення пені задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з неправильним застосуванням матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення не дотримано вимог передбачених ст.ст. 219, 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Донецького апеляційного господарського суду 16.06.2014р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф. було змінено на суддю Шевкову Т.А.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників сторін, що не скористалися правом на участь в судовому засіданні.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2464/11 від 30.09.2011 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач - приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, (далі - споживачам покупця) та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 11.1 Договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до договору, а саме: № 1 від 30.09.2011р., № 2 від 01.08.2012р., № 3 від 30.11.2012р. щодо кількості постачаємого газу, його ціни, відповідальності сторін та зміни реквізитів позивача.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивачем на виконання умов Договору протягом жовтня-грудня 2012 року поставлено природний газ в обсязі 2169,14 тис. куб.м. на загальну суму 10 111 953,37 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 30.11.2012р. за жовтень 2012р. на суму 495 491,25грн., від 30.11.2012р. за листопад 2012р. на суму 3 973 118,34грн. та від 31.12.2012р. за грудень 2012р. на суму 5 643 343,78 грн. (а.с. 20-22) та не заперечується сторонами.

Заборгованість за спірним Договором відповідачем повністю була погашена, однак з порушенням строків, встановлених п. 6.1 Договору, що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (а.с. 89-110).

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого природного газу позивачем нараховані 12 780,10 грн. інфляційних за період з грудня 2012 року по липень 2013 року та 19 129,82 грн. грн. - 3% річних за період з 14.11.2012р. по 23.07.2013р., нарахування яких сторонами також не оспорюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача

12 780,10 грн. інфляційних за період з грудня 2012 року по липень 2013 року та 19 129,82 грн. - 3% річних за період з 14.11.2012р. по 23.07.2013р., судова колегія вважає його вірним.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього Договору, відповідач зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Щодо висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3 012,76грн. у зв'язку із застосуванням строків позовної давності, встановлених вимогами ч. 2 ст. 258 ЦК України, то оскільки зазначена сума заявлена у відповідній частині позивачем лише 27.02.2014р., тобто після спливу строку позовної давності (17.02.2014р.), судова колегія вважає його також вірним. Відповідне клопотання про застосування строку позовної давності заявлено відповідачем протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 40 873,10грн. на підставі п. 7.2 Договору та ст. 231 Господарського кодексу України, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про зменшення розміру пені до 50% та стягнення 20 436,55грн., а доводи скаржника про не дотримання судом першої інстанції при зменшенні розміру пені вимог передбачених ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України помилковими за наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зазначені вимоги закону при вирішенні спірного питання судом дотримано.

Крім того, судом першої інстанції враховано статус відповідача по наданню послуг з теплопостачання, взято до уваги наявність великої дебіторської заборгованості з боку споживачів (бюджетних установ та організацій), незадовільний фінансовий стан підприємства на підтвердження чого суду надано: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2013р. та звіт про фінансові результати за 2013 рік (а.с. 69-73).

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2014 року у справі №908/681/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2014 року у справі №908/681/14 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

Судді Діброва Г.І.

Шевкова Т.А.

Надр.5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС