Постанова № 39400384, 18.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року Справа № 813/9211/13-а

13 год. 05 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача Пероган І.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про скасування податкового повідомлення-рішення Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) з адміністративним позовом до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Буської ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0007371701 від 12.09.2012 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62750,02 грн., в т.ч. за основним платежем 41833,34 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20916,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача наявні всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності. Зазначив, що вимог чинного законодавства позивач не порушував, а висновки податкового органу щодо відсутності реальних господарських операцій з ТОВ «Сафір Маркет» є помилковими та необґрунтованими, оскільки базуються на виявлених порушеннях у контрагента позивача, а саме: на акті про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента, на відсутності його за юридичною та фактичною адресами, непредставленні ним документів до перевірки, відсутності складських приміщень, транспортних засобів та інших виробничих потужностей, необхідних для здійснення господарської діяльності. Вважає, що ознаки фіктивності у діяльності контрагента позивача не можуть бути прийняті судом як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків, оскільки належним доказом фіктивного підприємництва, відповідальність за яке передбачена ст. 205 Кримінального кодексу України, може бути тільки вирок суду у кримінальній справі, що набрали законної сили.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /а.с.35-36, 65-66/, вважає позовні вимоги безпідставними, а винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення за результатами проведення перевірки законними і обґрунтованими, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, допитав свідка, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ДПІ у Буському районі Львівської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 (РНОК НОМЕР_2) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, про що складено акт № 160/17-00/НОМЕР_2 від 30.08.2012 року /а.с.7-10/.

Перевіркою виявлено такі порушення:

- відсутність поставок послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року щодо придбання СГД-ФО ОСОБА_3 товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно з п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини в тому числі по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) мжі СГД-ФО ОСОБА_3 (РНОК НОМЕР_2) та ТОВ «Сафір Маркет» (код за ЄДРПОУ 37875317);

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XVI зі змінами і доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 41833,34 грн., а саме: травень 2012 року на суму ПДВ 20666,67 грн., червень 2012 року на суму ПДВ 21166,67 грн. /а.с.10/

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007371701 від 12.09.2012 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62750,02 грн., в т.ч. за основним платежем 41833,34 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20916,68 грн. /а.с.11/

Вказані порушення, згідно з актом перевірки, полягають у тому, що позивач безпідставно завищив суму податкового кредиту по господарських відносинах з ТОВ «Сафір Маркет», оскільки такі операції фактично не здійснювалися.

Не погоджуючись з виявленими порушеннями та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У п. 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У ст. 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону № 966-ХІV).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Проте, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За правилами ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Покликання відповідача на акт позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Сафір Маркет" № 711/2201/37875317 від 10.08.2012 року по відображених показниках у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (ряд.1 та ряд.9) за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року на загальну суму 1274423,00 грн., згідно з яким не встановлено здійснення операцій які мали вплив на формування цих показників у зв'язку з ненаданням документів у загальній сумі 1274423,00 грн., в тому числі з СГД-ФО ОСОБА_3 - 41833,34 грн. суд до уваги не бере, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-9468/12/2070 від 16.11.2012 року, залишеною в частині задоволення позовних вимог без змін 17.01.2013 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, визнано неправомірними дії ДПІ дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по проведенню зустрічної звірки ТОВ "Сафір Маркет", що оформлено актом № 711/2201/37875317 від 10.08.2012 року /а.с.22-31/.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Сафір Маркет» позивачем надано:

- договір поставки № 30501 від 03.05.2012 року, згідно з яким ТОВ «Сафір Маркет» (Продавець) продає, а ФОП ОСОБА_3 (Покупець) купує на умовах договору товар в асортименті та кількості, за цінами та на суму, що наведені в накладних, та які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 Договору) /а.с.45/;

- податкові та видаткові накладні за травень-червень 2012 року виписані ТОВ "Сафір Маркет" на продаж товару (дошка букова) ФОП ОСОБА_3 /а.с.46-59/;

- виписку з банку про оплату позивачем контрагенту ТОВ «Сафір Маркет» коштів за куплений товар згідно з договором /а.с.60-63/;

- товарно-транспортні накладні на перевезення дошки букової /а.с.68-74/.

В судовому засіданні як свідок допитаний власник підприємства ОСОБА_3, який пояснив, що пропозицію ТОВ «Сафір Маркет» знайшов в інтернеті; влаштувала ціна і наявність свідоцтва платника податку на додану вартість; підписання угоди з цим контрагентом здійснював шляхом поштового пересилання та погодження її деталей у телефонному режимі; співпраця відбувалася лише у травні-червні 2012 року; ні до ні після цього періоду з даним контрагентом не співпрацював; поставки організовував позивач попутним транспортом; товар куплений у ТОВ "Сафір Маркет" приймав сам у м. Буськ.

На запитання суду як відбувалася оплата за поставку товарів свідок відповів, що оплачував поставку готівкою, тому жодних документів про оплату поставки немає.

Суд бере до уваги, що згідно з п. 2.4 Договору № 30501 /а.с.45/ у вартість товару входить поставка на склад покупця. Свідок не пояснив суду чому здійснював оплату поставки за власні кошти.

Згідно з товарно-транспортними накладними наданими позивачем: замовник (платник) ФОП ОСОБА_3, вантажовідправник ТОВ "Сафір Маркет", вантажоодержувач ФОП ОСОБА_3; пункт навантаження м. Харків, пункт розвантаження м. Буськ. Поставки букової дошки здійснювалися автомобілями: 22.05.2012 року - МАН 2944 ВК, 30.05.2012 року - DAV 2188 ВН, 31.05.2012 року, 25.06.2012 року - МАЗ 2038 ВН, 06.06.2012 року - КАМАЗ 3183 ВТ, 13.06.2012 року - ДАФ 7833 ВС, 19.06.2012 року - МАЗ 3285 ВН /а.с.68-74/.

Судом встановлено, що на даних товарно-транспортних накладних проставлено лише печатку вантажоодержувача - ФОП ОСОБА_3 та відсутня печатка вантажовідправника - ТОВ "Сафір Маркет", відтак з цих документів неможливо встановити хто був вантажовідправником; також іншого супутнього товару в ТТН не зазначено.

Крім того, згідно з даними комп'ютерного обліку Центру надання послуг Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Львів та Пустомитівського району станом на 21.11.2013 року транспортні засоби 7833 ВС, 2038 ВН, 2188 ВН, 3183 ВТ, 2944 ВК, 3285 ВН /а.с.76/.

Відтак, суд не бере до уваги покликання позивача, що перевезення товару (дубова дошка) відбувалося супутнім транспортом від ТОВ "Сафір Маркет" з м. Харків до позивача у м. Буськ згідно з ТТН наданими позивачем /а.с.68-74/.

Крім того, згідно з п. 1.2 Договору документом, що визначає асортимент, кількість та ціну товару, поставленого за даною Угодою є рахунок-фактура та накладна Продавця; згідно з п. 1.3 Договору загальна сума угоди складається з суми накладних та рахунків-фактур за кожну партію товару; ціни на товар встановлюються згідно з рахунками-фактурами /а.с.45/. Однак, жодного рахунку-фактури позивачем до матеріалів справи не долучено.

Вищевикладене свідчить про те, що документи (в т.ч. договір) позивача з ТОВ "Сафір Маркет" підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорі, з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій виключно для отримання податкової вигоди, не несуть достовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами у розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0007371701 від 12.09.2012 року є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно з п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час подання позову (1147,00 грн.) та визначеної позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням загальної суми грошового зобов'язання (62750,02 грн.), ставка за подання позову становить 1720,50 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки позивачем при звернення до суду сплачено 172,05 грн. /а.с.13/, а у задоволенні позову відмовлено повністю, стягненню з позивача підлягає судовий збір в сумі 1548,45 грн. (1720,50 грн. - 172,05 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (80500, АДРЕСА_1; РНОК НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 45 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.45 год. 23.06.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.