Постанова № 39400249, 19.06.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа № 809/1694/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до приватного підприємства фірма «Інтерлок»

про стягнення податкового боргу в сумі 235721,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2014 року державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства фірма «Інтерлок» (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 191946,98 грн.

19.06.2014 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої податковий борг приватного підприємства фірми «Інтерлок» становить 235721,93 грн. Відповідно до норм статті 137 Кодексу адміністративного судочинства заява прийнята до розгляду судом.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх збільшення, мотивовані тим, що відповідач, всупереч вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України заборгував сплату до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та по орендній платі за землю на загальну суму 235721,93 грн.

Представник позивача подав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача на адресу суду подав клопотання про визнання даного адміністративного позову та розгляд справи в письмовому провадженні.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що приватне підприємство фірма «Інтерлок» (ідентифікаційний код в ЄДР 31789799) 01.02.2002 року зареєстроване як юридична особа за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, буд. 168, м. Івано-Франківськ, 76018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.04.2014 року за №18607062 (а.с. 47-48).

Відповідач взятий на облік як платник податків державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - ДПІ у м. Івано-Франківську).

Судом установлено, що податковим органом проведена камеральна перевірка податкової звітності відповідача, за результатами якої складено акт від 20.12.2013 року за №3977/15-1/31789799. На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року за №0030861501, котрим на відповідача покладені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 32531,39 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було отримане відповідачем, однак податкові зобов'язання ним сплачені не були (а.с. 21-24).

Станом на момент розгляду справи за відповідачем обліковано податковий борг на загальну суму 235721,93 грн., з якого: з податку на додану вартість - в сумі 143282,22 грн. в тому числі пеня - в розмірі 5308,75 грн. та орендною платою за землю - в сумі 92439,71 грн., в тому числі, пеня - в розмірі 3220,08 грн.

Оскільки, за відповідачем у попередні звітні період був облікований податковий борг, ДПІ у м. Івано-Франківську, на виконання вимог податкового законодавства виставила податкові вимоги форми «Ю1» від 06.05.2010 року за №1/1036/12365/10/24-150/3353 на суму 25110,83 грн. та форми «Ю2» від 07.06.2010 року за №2/1249/16418/10/24-150/4207 на суму 50222,06 грн. Вищевказані вимоги отримані відповідачем, однак ним виконані не були (а.с. 45-46).

Крім того, податковий борг відповідача перед бюджетом підтверджується дослідженими судом письмовими доказами: податковими деклараціями з плати за землю та податку на додану вартість, обліковими картками платника податку, довідкою ДПІ у м. Івано-Франківську від 27.05.2014 року (а.с. 6-20, 24-44, 63-69).

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.2011 року, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до вимог пункту 36.1 статті 36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 56.11 статті 56 Кодексу не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, а тому податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.5 статті 59 Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 95.2 статті 95 Кодексу передбачено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно пункту 286.2 статті 286 Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 Кодексу встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно статті 129 Кодексу, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Отже, суд дійшов висновку, що податкові зобов'язання відповідача з податку на додану вартість та орендній платі за землю на загальну суму 235721,93 грн., які ним не сплачені, являються його податковим боргом.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість та орендної плати за землю станом на момент розгляду справи судом становить 235721,93 грн.

Відповідно до частини 2 статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Заборгованість станом на день розгляду справи не погашена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача правомірні та обґрунтовані, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 122, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути на користь бюджету з приватного підприємства фірма «Інтерлок» (ідентифікаційний код в ЄДР 31789799) податковий борг в сумі 235721 (двісті тридцять п'ять тисяч сімсот двадцять одна) грн. 93 коп. з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що йому належить.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, установлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова складена в повному обсязі о 10:50 год. 19.06.2014 року.