Ухвала суду № 39400211, 27.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Справа № 876/7218/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

представника позивача Лошака В.О.,

представника відповідача Мандзирохи А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Волинський нафтовий дім" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В :

20 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Волинський нафтовий дім" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) Волинської області Державної податкової служби від 05 грудня 2012 року № 0002472201, № 0002482201 та № 0002492201.

Постановою від 22 квітня 2013 року Волинський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про те, що поряд з основною діяльністю - роздрібною торгівлею нафтопродуктами ТзОВ ,,Волинський нафтовий дім" вчиняло правочини купівлі-продажу цінних паперів, які за своїм змістом не були направлені на отримання економічних вигод(доходу) від інвестування в цінні папери, а призводили до вилучення частини доходу від реалізації нафтопродуктів на користь КБ ,,Приватбанк" в сумі 17 665 383,02 грн. за рахунок сплати відсотків по кредитах використаних на придбання цінних паперів, що призвело до збиткової діяльності підприємства в цілому. Тому кошти в сумі 209 963 500 грн., отримані товариством від реалізації цінних паперів, підлягають включенню до інших доходів як сума безповоротної фінансової допомоги.

Крім того, позивач до собівартості реалізованих товарів не включав витрати на оплату праці операторам та технічним працівникам автозаправочних станцій, внески на соціальні заходи, транспортні витрати, послуги оренди АЗС, витрати на електроенергію, що призвело до заниження собівартості пально-мастильних матеріалів та доходу від їх реалізації на загальну суму 2527541 грн., а також до заниження податку на додану вартість.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірними податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Волинський нафтовий дім" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, оформленого актом № 6193/22-1/37128552 від 16.11.2012 року, Луцька ОДПІ прийняла 05.12.2012 року податкові повідомлення-рішення:-№ 0002482201, яким зменшила товариству суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 187813,00 грн.;

- № 0002492201, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 495338,0 грн., в тому числі 330225,00 грн. основного платежу та 165113,00 грн. штрафних санкцій;

- № 0002472201, яким визначила грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 48999115,00 грн., в тому числі 48843251,00 грн. основного платежу та 155864,00 грн. штрафних санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті188 Податкового кодексу України допустило заниження податку на додану вартість на загальну суму 330225,00 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 183757,00 грн., за червень 2012 року в сумі 146468,00 грн., а також завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 175283,00 грн.

Крім того, на порушення підпункту135.5.4 пункту 135.5 статті135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 48 843 251,00 грн., в тому числі за 2-3 квартали 2011 року в сумі 119200,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 48 531523,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 42274,00 грн., за півріччя 2012 року в сумі 311 728,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання та реалізації цінних паперів були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; податковий кредит сформований позивачем правомірно, собівартість нафтопродуктів визначена обґрунтовано та у відповідності до вимог законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, зазначені вище порушення, на думку податкового органу, полягають у тому, що відповідно до приписів ч.1 ст. 203, статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України договори купівлі-продажу цінних паперів, укладенні з ТзОВ ,,Альматея Ойл", ТзОВ ,,Ойл-прайм", ТзОВ ,,Союз-Ойл" не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

З акту перевірки апеляційний суд вбачає, що у серпні 2011 року згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № 514-Б від 29.08.2011 року ТзОВ ,,Волинський нафтовий дім" через повіреного ТзОВ ІК ,,Бізнес-Інвест", що діє на підставі замовлення № 1 від 29.08.2011 року до договору на брокерське обслуговування № 513-Б від 29.08.2011 року, придбало у ТзОВ ,,Дікстон" цінні папери на суму 150 110 000,00 грн.

Згідно договору купівлі-продажу № 860-Б від 30.08.2011 року ТзОВ ,,Волинський нафтовий дім" через повіреного ТзОВ ,,ФК Гамбіт", що діє на підставі замовлення № 1 від 30.08.2011 року до договору на брокерське обслуговування № 859-Б від 30.08.2011 року, придбало у ТзОВ ,,Альматея Ойл" цінні папери на суму 57 660 000,00 грн..

Розрахунки за придбані цінні папери та отримані послуги по брокерському обслуговуванню проведені товариством 31.08.2011 року з поточного рахунку, відкритого в КБ „Приватбанк" в загальній сумі 207821500,00 грн.. Вказані кошти надійшли на рахунок товариства з позичкового рахунку в КБ „Приватбанк" як отриманий кредит згідно договору від 02.08.2010 року.

Зазначені операції з цінними паперами проведені по бухгалтерському обліку та відображені у податковому обліку, а саме: вартість отриманих акцій в сумі 207 770 000,00 грн., вартість брокерських та депозитарних послуги на загальну суму 51 736,48,00 грн. включені товариством у рядок 1.2 „витрати звітного (податкового) періоду" додатку до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2011 року.

У грудні 2011 року згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № 927-Б від 02.12.2011 року ТзОВ ,,Волинський нафтовий дім" продало цінні папери (прості іменні акції) ТзОВ ,,Ойл-Прайм" на загальну суму 209 963 500,00 грн., отримавши дохід в сумі 2 203 500,00 грн..

Однак, податковий орган визначив, що з врахуванням витрат, пов'язаних з придбанням та реалізацією акцій та сплатою відсотків за користування банківським кредитом ТзОВ ,,Волинський нафтовий дім" отримало збитки в сумі 4418630,08 грн..

Крім того, у грудні 2011 року ТзОВ ,,Волинський нафтовий дім" придбало цінні папери у ТзОВ ,,Союз-Ойл" на загальну суму 200000000,00 грн.. Станом на 30.06.2012 року залишок акцій становить 11971109 шт. на суму 200000000,00 грн., витрати з їх придбанням (враховуючи банківські проценти за користування кредитом) складають 211146991,32 грн..

Таким чином, на думку податкового органу, операції ТзОВ „Волинський нафтовий дім" з придбання та продажу акцій не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу акцій. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

За таких обставин відповідач дійшов висновку, що отримані від реалізації акцій в грудні 2011 року кошти в сумі 209 963 500,00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою та підлягають включенню до інших доходів і відповідно підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

Крім того, на думку податкового органу, позивач до собівартості реалізованих товарів відносив лише вартість паливно-мастильних матеріалів і витрати на транспортування та не включав витрати на оплату праці операторам, технічним працівникам автозаправочних станцій, внески на соціальні заходи, транспортні витрати, послуги оренди АЗС, витрати на електроенергію, що призвело до заниження собівартості пально-мастильних матеріалів та доходу від їх реалізації на загальну суму 2527541,00 грн..

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27);

господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36);

безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги (підпункт 14.1.257).

Згідно приписів підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 137.10 статті 137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності висновків податкового органу про те, що отриманні від реалізації акцій в грудні 2011 року кошти в сумі 209 963 500,00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою та підлягають включенню до інших доходів.

Зазначені кошти отриманні позивачем від здійснення реальної господарської операції з купівлі-продажу цінних паперів, що не заборонено законодавством України. Наявність збитків від зазначеної операції не є підставою для визнання отриманих коштів безповоротною фінансовою допомогою.

Крім того, податковий орган не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемники та застосування відповідних санкцій, оскільки в силу ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, лише суд наділений повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними та застосування відповідних правових наслідків.

За таких обставин апеляційний суд вважає протиправним нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток з підстав визначення отриманих від реалізації акцій коштів в сумі 209 963 500,00 грн. безповоротною фінансовою допомогою, оскільки вказані кошти не підпадають під визначення, яке містить підпункт 14.1.257 ПК України.

Пунктом 138.6 статті 138 ПК України передбачено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем собівартості пально-мастильних матеріалів на підставі приписів саме пункту 138.6 статті 138 ПК України, оскільки ТзОВ ,,Волинська нафтова група" не є виробником паливно-мастильних матеріалів, а лише придбає та реалізовує їх у незмінному вигляді.

Таким чином, визначення податковим органом доходу від реалізації пально-мастильних матеріалів на загальну суму 2527541,00 грн. у відповідності до вимог п. 138.8 ст. 138 ПК України також є протиправним.

Визначаючи податкові зобов'язання з податку на додану вартість, відповідач посилався на порушення позивачем приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України, яким встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Також відповідач вказував на порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України, відповідно до яких база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Нараховуючи товариству податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 330225,00 грн. та зменшуючи суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 187813,00 грн., відповідач виходив з того, що позивач допустив заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість в результаті реалізації пально-мастильних матеріалів нижче собівартості ( а.с. 19).

Суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо правомірності формування позивачем собівартості придбаних з метою реалізації пально-мастильних матеріалів, а тому нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та зменшення від'ємного значення ПДВ з підстав заниження собівартості цих товарів є протиправним.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі № 803/615/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 02 червня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим