Постанова № 39400058, 02.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року Справа № 9104/15708/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Енергоконструкція» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Енергоконструкція» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

приватне підприємство «Енергоконструкція» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000161601/0 від 13 грудня 2010 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції приватне підприємство «Енергоконструкція» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно мотивувальної частини постанови, як на підставу відмови у задоволенні позову, суд посилається на ту обставину, що угоди, укладені між позивачем, ТзОВ «Втордеревпром» та ПП «Фірма «Юкос», на підставі яких позивачем було віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, є нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України, оскільки були складені для отримання податкової вигоди.

При цьому, в обгрунтування протиправності дій ТзОВ «Втордеревпром» та ПП «Фірма «Юкос» суд посилається на висновки актів перевірок вказаних суб'єктів господарювання №437/23-2/365000418 та №2268/23-2/25560778.

Разом з тим, судом дано невірну оцінку зібраним у справі доказам.

Так, у відповідності до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Отже, правочини, які суд вважав нікчемними, такими не вважаються, оскільки судом не встановлено, що вони порушують публічний порядок.

Крім того апелянт зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки ТзОВ «Втордеревпром» №2268/23-2/25560778, які суд поклав в основу спірної постанови, визнані необгрунтованими постановою Львівського адміністративного окружного суду від 27.01.11р.по справі 2а-9108/10/1370. Таким чином, судом було дано невірну оцінку зібраним у справі доказам.

Верховний Суд України у постанові від 26.09.06р. зазначив, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції, на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для. такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Отже, позивач не може і не повинен нести відповідальність у разі, якщо буде встановлено, що продавці товарів, ПП «Фірма «Юкос» і ТзОВ «Втордеревпром» неправильно обчислили та сплатили податок на додану вартість.

Виходячи з наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку правильності формування податкового кредиту ПП «Енергоконструкція» по господарських операціях з ПП «Фірма «Юкос» м.Львів в період з 01.11.2009 року по 31.01.2010 року та з ТзОВ «Втордеревпром» м.Львів за період з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року за результатами якої складено Акт від 29.11.2010 року № 12442/16-01 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161601 від 13.12.2010 року яким ПП «Енергоконструкція» донараховано податку на додану вартість на загальну суму 852954.00 грн. з них 568636.00 грн. - основний платіж та 284318.00 грн. - штрафні(фінансові) санкції. Підставою для таких висновків на думку податкового органу стало фіктивність господарських договорів між ПП «Енергоконструкція» м.Тернопіль та ПП «Фірма»Юкос» м.Львів та ТзОВ «Втордеревпром» м.Львів по угодах купівлі-продажу товарів, укладених між ними, бо такі угоди були нікчемними і укладалися з метою отримання податкової вигоди шляхом ухилення від сплати податків.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно вказав, що згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Отже право платника на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно з п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», і можуть мати місце лише при реальному вчиненні господарської операції з придбання товарів, робіт, послуг з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. При цьому, дані вимоги чинного податкового законодавства щодо реального характеру господарської операції узгоджуються з основними принципами, визначеними ст..4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» згідно якої бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується на первинних документах, що підтверджують господарські операції та не повинна порушувати публічний порядок в частині придбання та продажі товарів (послуг) встановлених державою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що бухгалтерські документи, пред'явлені позивачем і покладені в основу фінансової податкової звітності, не є правдивими, а тому не можуть підтверджувати правомірність такої фінансової звітності позивача в господарських операціях з ПП «Фірма»Юкос» м.Львів і ТзОВ «Втордеревпром» м.Львів, бо перевіркою проведеною ДПІ у Личаківському районі м.Львова за період з 05.05.2009 року по 30.06.2010 року (Акт № 437/23-2/36500418 від 07.09.2010 р.) встановлено, що для здійснення господарської діяльності ПП «Фірма»Юкос» м.Львів не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2009 рік., 1 квартал 2010 року (надано з прочерком у відповідних рядках декларації). Згідно даних 1-ДФ чисельність працюючих на підприємстві на 01.09.2009 року складала 0 осіб, а на 31.03.2010 року - 1 особа. Статутний капітал ПП «Фірма»Юкос» відповідно до установчих документів становить 0.1 тис. грн. Станом на момент проведення пере6вірки встановлено, що ПП «Фірма»Юкос» відсутні банківські рахунки. Свідоцтво платника ПДВ ПП «Фірма»Юкос» м.Львів анульовано. Відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Фірма»Юкос» м.Львів та його співставлення в розрізі контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту. Податковим органом не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують факти транспортування та зберігання товарів. Також у ПП «ФірмаЮкос» відсутні необхідні підтвердження господарських операцій первинними документами визначеними в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року.

Перевіркою проведеною ДПІ у Сихівському районі м.Львова ТзОВ «Втордеревпром» м.Львів з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року (Акт №2268/23-2/25560778 від 24.09.2010 р.) встановлено, що у ТзОВ «Втордеревпром» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності. У період за який проводилася перевірка, встановлено, що ТзОВ «Втордеревпром» було задіяне в ланцюгу безтоварних операцій, відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТзОВ ««Втордеревпром» та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту. Податковим органом не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують факти транспортування та зберігання товарів. ТзВ «Втордеревпром» для перевірки не представило будь-яких первинних бухгалтерських документів необхідних для підтвердження господарських операцій які задекларовані в податковій звітності, щодо придбання робіт і послуг в таких підприємствах: ТзОВ «Галтехенерго», ТзОВ «Светс-Арт», ПП «Галторгцентр», ТзОВ «Командор - Центр», ПП «Соламандра та К», ПП «Югрекламаполіграфсервіс», ПП «Співдружність - Кентавр» господарські операції з якими не проводились, так як відсутні будь-які бухгалтерські документи на підтвердження проведення таких операцій, хоча свою господарську діяльність він проводив з даними підприємствами.

З огляду на це суд першої інстанції прийшов до висновку, що договори укладені між ПП «Енергоконструкція» м. Тернопіль з ТзОВ «Втордеревпром» м.Львів та ПП «Фірма «Юкос» м.Львів від 30 жовтня 2009 року та 03 листопада 2009 року відповідно, про купівлю-продаж металоконструкцій порушують моральні засади і публічний порядок в державі, укладені з метою ухилення від сплати податків, реально господарські операції по даних договорах не здійснювались, а тому відповідно до ст..228 ЦК України такі договори є нікчемними, які складенні для отримання податкової вигоди, а тому висновок Тернопільської ОДПІ про безпідставність нарахування податкового кредиту по операціях з даними підприємствами в сумі 568636.00 грн. є правомірним.

Проте колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи 03 листопада 2009 року між ПП «Енергоконстукція» та ПП «Фірма «Юкос» м.Львів укладено договір купівлі-продажу згідно якого ПП «Фірма»Юкос» реалізовувало товар (металоконструкції, кабелі і інше) позивачу, що підтверджується відповідно актами приймання-передачі товару, податковими та видатковими накладними. 30 жовтня 2009 року між ПП «Енергоконструкція» і ТзОВ «Втордеревпром» м.Львів укладено договір купівлі-продажу (кабелів, проводів, КТП та інших металоконструкцій) згідно даного договору ТзОВ «Втордеревпром» м.Львів реалізовувало даний товар позивачу, що підтверджується податковими та видатковими накладними та актами приймання-передачі товару. Факт приймання-передачі зазначених матеріальних цінностей від ТзОВ «Втордеревпром» та ПП «Фірма «Юкос» підтверджується відповідними накладними, а факт проведення розрахунку за одержані товарно-матеріальні цінності відповідними платіжними дорученнями про перерахунок коштів.

Суд апеляційної інстанції враховує те, що згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. На підставі норм п.п.7.2.1. п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного вище Закону для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість. Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. В той же час, наведена вище норма п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7, крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 вказаного пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як уже зазначалось вище нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від -24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Отже для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Усі первинні документи, які підтверджували факт здійснення господарських операцій відповідали нормам чинного законодавства.

При цьому колегія суддів зазначає, що законодавство України не встановлює обов'язок сторони по договору перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, та контролювати сплату ним податків. Відповідно і не передбачена відповідальність платника податків за несплату його контрагентами податків до бюджету. У випадку несплати контрагентом платника податків зборів та зобов'язань по сплаті податків до бюджету правові наслідки настають тільки для нього.

Крім того судом враховується і те, що придбані у ТзОВ «Втордеревпром» та ПП «Фірма «Юкос» ТМЦ були використанні в господарській діяльності позивача, проти чого не заперечив у суді апеляційної інстанції представник податкового органу, інших контрагентів, які би могли поставити позивачу вказані товари податковим органом не встановлено, а також те, що висновки, викладені в акті перевірки ТзОВ «Втордеревпром» №2268/23-2/25560778 від 24.09.2010 року, які суд першої інстанції поклав в основу спірної постанови, визнані необгрунтованими постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.11р.по справі 2а-9108/10/1370.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що за наслідками виконаних договорів ПП «Енергоконструкція» з ТзОВ «Втордеревпром» та ПП «Фірма «Юкос» позивачем правомірно сформовано податковий кредит. А висновки відповідача та суду щодо фіктивності вище зазначених господарських операцій є безпідставними.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України, «БулвесАд», «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії, які підлягають до застосування судами як джерело права, визначено, що платник податку не може нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником. Таким чином, позивачем підставно сформовано податковий кредит відповідно до взаєморозрахунків з ТзОВ «Втордеревпром» та ПП «Фірма «Юкос».

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи і постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Енергоконструкція» - задовольнити, скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-4122/10/1970.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства «Енергоконструкція» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000161601/0 від 13 грудня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст постанови виготовлений 06.06.2014 року