Постанова № 39399763, 18.06.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.06.2014 справа №905/1778/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; Блінова О.Л., за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макіївпромтранс", м. Макіївка, Донецька областьна рішення господарського судуДонецької областівід23.04.2014 р. (підписано 25.04.2014 р.)у справі№ 905/1778/14 (суддя Подколзіна Л.Д.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укртрейд", м. Дніпропетровськдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Макіївпромтранс", м. Макіївка, Донецька областьпростягнення 142 803,89грн.В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укртрейд", м. Дніпропетровськ (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макіївпромтранс" м. Макіївка, Донецька область (Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 127 500,00грн., пені у розмірі 10 855,31грн., 3% річних у розмірі 4 358,60грн. та інфляційних у розмірі 89,98грн. (Усього 142 803,89грн.).

В процесі розгляду справи, позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про зменшення суми позовних вимог, позивач остаточно просив стягнути 127 500,00грн. основного боргу, пеню в розмірі 11 255,59грн., 3% річних в розмірі 3 504,46грн. та інфляційні в розмірі 99,88 грн. Зазначені вимоги прийняті господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.04.2014р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 127 500,00грн., пеню - 9 785,56грн., 3% річних - 3 435,13грн. та інфляційні - 99,88грн.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що строк оплати за Договором поставки №28.08.01 від 28.08.2012р. не настав.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф., у зв'язку з відпусткою останньої, було змінено на суддю Шевкову Т.А.

Від представників сторін через канцелярію суду 13.06.2014р. надійшла заява про затвердження мирової угоди, у задоволенні якої судовою колегією відмовлено на підставі ст.ст. 78, 101 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, який не скористався правом участі в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки №28.08.01 від 28.08.2012р. (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - приймати та оплачувати товар згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору та виставлених рахунків. На кожну окрему поставку товару сторонами оформлюється відповідна документація (специфікація, рахунок, накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна).

Строк дії вищезазначеного Договору встановлений до 31.12.2013 р.

Згідно п. 4.1 Договору, сторонами встановлений дводенний строк оплати з дати поставки.

Сторонами було підписано специфікації №1 від 28.08.2012р. та №2 від 08.01.2013р., в яких узгоджено найменування продукції, її кількість та вартість, умови оплати товару та строк поставки встановлено по кожній специфікації окремо.

У відповідності до вказаних специфікацій, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 208 900,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-У6091 від 06.09.2012р. на суму 46 000,00грн., №РН-У31101 від 31.10.2012р. на суму 45 400,00грн., №РН-У15011 від 15.01.2013р. на суму 117 500,00грн. (а.с. 14-16) та рахунками-фактурами №СФ-У6091 від 06.09.2012р., №СФ-У31101 від 31.10.2012р. та № СФ-У15011 від 15.01.2013р. (а.с. 11-13), зазначені накладні підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар та його фактичне отримання.

Поставлений за означеними видатковими накладними товар прийнято уповноваженою відповідачем особою на підставі довіреностей №447 від 07.09.2012р., №552 від 30.10.2012р. та №6 від 10.01.2013р.(а.с. 17-19).

Відповідачем було частково здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 81 400,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 716 від 19.09.2012р., № 957 від 15.10.2012р., №1276 від 21.11.2012р., № 1616 від 26.12.2012р. та № 1898 від 08.07.2013р. (а.с. 20-24).

Через невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків в повному обсязі у останнього перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 127 500,00грн., доказів оплати якої суду не надано.

У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи судова колегія вважає доведеною позивачем та такою що підлягає стягненню суму заборгованості у розмірі 127 500,00грн. за поставлену продукцію.

За порушення строків оплати товару позивач вимагає стягнути 99,88грн. інфляційних за періоди з 09.09.2012р. по 15.10.2012р., з 21.11.2012р. по 26.12.2012р., з 26.12.2012р. по 08.07.2013р. та 3 504,46 грн. - 3% річних за період з 19.09.2012р. по 03.02.2014р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 99,88грн. та 3% річних у розмірі 3 435,13грн., судова колегія вважає його вірним.

Через несвоєчасне виконання відповідачем своїх договірних обов'язків позивачем відповідно до п.6.1 Договору також нараховано пеню за період прострочення виконання зобов'язання з оплати товару на загальну суму 11 255,59 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за невиконання своїх обов'язків сторони несуть один перед одним відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки поставки чи оплати товару.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 9 785,56грн. за періоди з 12.09.2012р. по 18.09.2012р., з 19.09.2012р. по 14.09.2012р., з 25.09.2012р. по 14.10.2012р., з 03.11.2012р. по 16.11.2012р., з 17.11.2012р. по 20.11.2012р., з 21.11.2012р. по 25.12.2012р., з 26.12.2012р. по 16.05.2013р. та з 16.04.2013р. по 15.10.2013р., судова колегія також вважає його обґрунтованим.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом при винесенні рішення норм процесуального права, через відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість явки у судове засідання першої інстанції його представника, оскільки останній знаходився у відпустці.

Судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, що підтверджують неможливість направлення до судового засідання іншого представника відповідача, оскільки останній є юридичною особою, отже мав можливість направити іншого представника для участі в судовому засіданні.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2014 року у справі № 905/1778/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макіївпромтранс", м. Макіївка, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2014 року у справі № 905/1778/14 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС