Рішення № 39399751, 24.06.2014, Господарський суд Чернігівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 676-311, факс 77-44-62

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?23? червня 2014 року справа № 927/812/13

Позивач: Дочірнє підприємство "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат"

АДРЕСА_3, 14037

Відповідач: Чернігівська міська рада, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

Третя особа - 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

юридична адреса: АДРЕСА_1

фактична адреса: АДРЕСА_2

Третя особа - 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради,

пр-т. Перемоги, 33, м. Чернігів, 14000

Третя особа - 3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради, вул. Жабинського, 15, м. Чернігів, 14007

Предмет спору: про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача: Буряк П.С. протокол № 2 від 09.08.1996 р., керівник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 08.10.2012 р. представник

від третьої особи -2: не з'явився

від третьої особи-3: Гуменюк В.В. довіреність № 2015 від 11.11.2013 р. представник

В судовому засіданні 23.06.2014 року на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дочірнім підприємством «ЧПК-Трейд-01» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський плодоовочевий комбінат» подано позов до Чернігівської міської ради про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності. Позивач просить визнати право власності Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" на приналежні до об'єкту нерухомості літери "К", розміщеного по АДРЕСА_3, колодязі каналізаційні з підземними комунікаціями водовідведення; асфальтне покриття земельної ділянки площею 0,186 га, які розміщені за новою поштовою адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2, та визнати Дочірнє підприємство "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" добросовісним набувачем, визнати за цим підприємством право власності на автозаправну станцію, до складу якої входить: приміщення операторської, розміщеної по АДРЕСА_3 та споруди для заправки автотранспорту, розміщеної за поштовою адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2, яка включає в себе ємність 10м3- 2 шт., ємність 20м3- 1 шт., колонки для заправки пального - 2 шт. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 41 Конституції України, ст. 183, 186, 188, 191, 215, 217, 220, 321, 334, 392, 640, 657 Цивільного кодексу України.

За клопотанням позивача від 19.07.2013 р. № 54/1 (а.с. 91, т-1), задоволеного судом, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 23.07.2013 р. до участі в справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом залучено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (а.с. 145-147, т-1).

Відповідно до ухвали суду від 07.11.2013 р. до участі у справі в якості третіх осіб 2 і 3, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради та Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради (а.с.142-144, т-2).

Відповідач відзивом на позов від 23.07.2013 р. № 3-19/20-5474 проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що за адресою м. Чернігів, АДРЕСА_2, міститься нерухоме майно, що перебуває у власності третьої особи - 1 ФОП ОСОБА_1, а ні позивача. На думку відповідача, спірні об'єкти не є нерухомим майном, переміщення цього майна є цілком можливим без його знецінення та зміни призначення. Крім того, відповідач зазначив, що договір купівлі-продажу спірного майна від 05.09.2005 року, на який посилається позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, не може бути належним доказом по справі, оскільки при його укладені сторонами не були дотриманні вимоги ст.ст. 640, 657, 220 ЦКУ щодо форми правочину. Таким чином, відповідач вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.134-136, т-1).

Ухвалою суду від 23.07.2013 р. було задоволено клопотання позивача від 11.07.2013 р. № 47/1 про призначення судової експертної оцінки спірного майна ДП «ЧПК-Трейд-01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат», розміщеного на земельній ділянці по АДРЕСА_2, м. Чернігів з метою визначення реальної вартості майна (ціни позову) для виконання позивачем обов'язку щодо сплати судового збору у визначеному розмірі відповідно до п.п 2.1. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (а.с.74-75, т-1), у зв'язку з чим провадження по справі було зупинено (а.с. 145-147, т-1). Справу направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Експертна фірма «Еталон» для проведення експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 14.10.2013 р. провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду, у зв'язку з проведенням експертизи та надходженням справи із висновком № Т-13769 експерта ТОВ «Експертна фірма «Еталон» (а.с.62-63, т-2).

Згідно висновку № Т-13769 експерта ТОВ «Експертна фірма «Еталон» загальна ринкова вартість спірного майна складає 170377,08 грн., у зв'язку з чим позивачем за розгляд позовної заяви в частині майнових вимог сплачено судовий збір в розмірі 3407,54 грн. (2% ціни позову), з яких 1720,50 грн. сума судового збору, сплачена при поданні позовної заяви відповідно до платіжного доручення № 104 від 26.06.2013 р. (а.с. 15, т-1) та 1687,04 грн. сума судового збору, сплачена після проведення експертної оцінки відповідно до платіжного доручення № 162 від 09.10.2013 р. (а.с. 61, т-2).

Третя особа - 1 письмовим поясненням по справі № 28-10/2013 від 28.10.2013 р. та представник третьої особи у судових засіданнях проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що, на його думку, позивачем не доведено наявність обставин, що свідчать про оспорювання чи не визнання права власності на спірне майно з боку відповідача чи будь-яких інших осіб, не надано належних доказів, що підтверджують право власності на спірні об'єкти, не надано нормативно-правового обґрунтування підстав добросовісного набуття позивачем права власності на спірне майно (а.с. 83-87, т-2).

Третя особа - 2 надала письмове пояснення по справі № 1195 від 08.11.2013 р., згідно якого на підставі наявних матеріалів технічної інвентаризації станом на 11.03.2013 рік за заявою позивача КП «МБТІ» Чернігівської обласної ради проведено інвентаризацію АЗС № 1 та 3-х ємностей по АДРЕСА_3, та визначено, що спірна АЗС є спорудою, оскільки має ознаки необхідні для даного типу об'єкта нерухомості, а саме нерозривно пов'язана фундаментом з землею, має стіни та перекриття, переміщення якої є неможливим без її знецінення та зміни її призначення. Крім того, КП «МБТІ» Чернігівської обласної ради вважає, що автозаправна станція, до складу якої входить: приміщення операторської, розміщеної по АДРЕСА_3 та споруда для заправки автотранспорту, розміщеної за поштовою адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2, що включає в себе ємність 10м3- 2 шт., ємність 20м3- 1 шт., є складною річчю, з якої адмінбудівля літ. Є-1 з приміщенням операторської - головна річ, а споруда для заправки автотранспорту, що включає ємності для зберігання моторного палива - її приналежність. В частині вимог позивача про визнання права власності на приналежні до об'єкту нерухомості літ «К» по АДРЕСА_3 колодязів каналізаційних з підземними комунікаціями водовідведення, асфальтного покриття земельної ділянки площею 0,186 га, що розміщені за поштовою адресою АДРЕСА_2 третя особа -2 зазначила, що технічна інвентаризація вказаних об'єктів нею не проводилась, у зв'язку з тим, що Інструкцією «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» від 10.07.2001 року № 582/5773 із змінами та доповненнями, об'єкти комунікацій водовідведення та водопостачання не відносяться до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації. Асфальтне покриття не є нерухомим майном (а.с. 181-182, т. 2).

Третя особа - 3 письмовим поясненням від 18.11.2013 р. № 25/2066 проти позовних вимог в частині визнання права власності ДП «ЧПК Трейд 01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» на спірні колодязі каналізаційні з підземними комунікаціями, що знаходяться за адресою м. Чернігів, АДРЕСА_2, не заперечила (а.с. 180). Згідно наданих третьою особою 3 письмових пояснень від 07.11.2013 року № 25/1995 та від 11.11.2013 р. № 25/2015 спірні каналізаційні колодязі з підземними комунікаціями водовідведення на балансі КП "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради не значаться. При обстеженні мереж представниками КП "Чернігівводоканал" було виявлено, що частина госппобутових стоків від об'єкту нерухомості будівлі літер «К» по АДРЕСА_3 проходить через мережу водовідведення, а саме: колодязь КК1 та колодязь КК2, які розташовані на земельній ділянці, що знаходяться за металевою зеленою огорожею. Каналізаційний колодязь КК3 знаходиться на території земельної ділянки по АДРЕСА_3. Мережа водовідведення від зрізу будівлі літер «К» до каналізаційного колодязя КК3 обслуговується ДП «ЧПК Трейд 01», як зовнішня дворова каналізація. Будь-яких інших підключень до цієї мережі каналізації КП «Чернігівводоканал» не виявлено. Згідно пояснень фахівця КП "Чернігівводоканал" спірна мережа водовідведення є приналежністю приміщення літери "К" (а.с. 136-137, 162-163, т. 2).

Ухвалою суду від 18.11.2013 року клопотання позивача було задоволено та продовжено строк розгляду справи на 15 днів з урахуванням вимог ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 186-187, т. 2).

Ухвалою суду від 19.11.2013 року задоволено клопотання позивача про призначення судової будівельно - технічної експертизи, у зв'язку з чим провадження по справі було зупинено. Справу направлено судовому експерту ОСОБА_5, що діє на підставі свідоцтва МЮУ № 1133 від 30.07.2010 р. та включена до Державного реєстру атестованих судових експертів України (а.с. 203-206, т. 2).

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 11.06.2014 р. провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду, у зв'язку з проведенням експертизи та надходженням справи із висновком № 02-14С судового експерта ОСОБА_5 (а.с. 26-27, т. 3).

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.06.2013 р. КП Чернігівське МБТІ було зобов'язано надати суду інвентаризаційну справу по об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 (нова поштова адреса: АДРЕСА_2), яка була надана суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третіх осіб, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

28.01.2005 р., на підставі рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 240 від 23.10.2004р., ДП «ЧПК Трейд 01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а саме складське приміщення, З-1, 265,7 кв. м., Автоваги, И-1, 28,9 кв. м, адміністративне приміщення, охолоджувальне сховище, надбудови, К-3, К1-1, К2 ,К3 ,К4 ,К5, 3270,2 кв. м., Будівля засолцеху, підвал, Л-1, Л2-1, Л3-1, Л4-1, Л1, 3235,4 кв. м., Будівля - навіс, М, 453,9 кв. м. Право власності на зазначені об'єкти позивач підтверджує також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.01.2005 р. № 6366660 (а.с. 93-94, т-1).

Також, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.09.2013 р. № 9635529 (а.с.73, т-2) за позивачем зареєстровано право власності на частину об'єктів нерухомості за адресою: Чернігівська область, АДРЕСА_3, а саме, на адмінбудівлю, літ. «Є-1», загальною площею 137,8 кв. м. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 08.12.2005р., серія та номер: 3150, зареєстрований приватним нотаріусом Чернігівського міської нотаріальної контори ОСОБА_6 (а.с. 22, т-1).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що в даних свідоцтвах до складу вищезазначених об'єктів не включені приналежні до них спірні об»єкти, а саме: приналежні до об'єкту нерухомості літери «К» каналізаційні колодязі з підземними комунікаціями водовідведення та асфальтне покриття земельної ділянки площею 0,186 га, а також приналежні до приміщення АЗС в адмінбудівлі літ. «Є-1» споруди для заправки автотранспорту, яка включає в себе ємність 10м3- 2 шт., ємність 20м3- 1 шт.,та колонки для заправки пального - 2 шт, які до 23.10.2004 року знаходились за адресою АДРЕСА_3, однак, в зв»язку із присвоєнням відповідачем , за заявою третьої особи-1, нової поштової адреси, спірне майно на даний час знаходиться за новою поштовою адресою АДРЕСА_2. Позивач вважає себе добросовісним набувачем та просить визнати за ним право власності на спірне майно, яке позивач відносить до нерухомого, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст. 183, 186, 188, 191,392 Цивільного кодексу України. Рішенням двадцять п'ятої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2012 р. (а.с. 53, т-1) на підставі якого укладено договір оренди № 1409 від 12.10.2012 р. (а.с. 137-139, т-1) було передано земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:011:0191) площею 0,4760 га по АДРЕСА_2, у довгострокову оренду строком до 28 вересня 2019 ФОП ОСОБА_1 Відсутність у позивача правовстановлюючих документів на спірне майно, що є приналежним до його власних об'єктів нерухомості «К» та «Є-1», призвело до фактичного позбавлення ДП «ЧПК Трейд 01» права володіння, користування та розпорядження своєю власністю, що на думку позивача має бути захищено у порядку ст. 392 Цивільного кодексу України.

Відповідач у своєму відзиві на позов не визнає факт наявності нерухомого майна позивача за адресою АДРЕСА_2 у м.Чернігові ( а.с.134-136 т.1/3), що спростовує доводи третьої особи -1 про відсутність оспорювання чи не визнання права власності на спірне майно з боку відповідача .

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених їм правовстановлюючих документів, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Заперечуючи позов, відповідач та третя особа -1 посилаються на чинні рішення у справах № 6/195/27а(13/58) від 06.02.2009 року, № 5028/3/33/2012 від 24.01.2013 р. та № 6/187/17/12 від 05.10.2011р. (а.с. 24-36, 41-45, 49-52 т.1). Однак, зазначені рішення винесені судом виключно в межах заявлених вимог, а саме, відповідно: «про визнання пунктів рішення недійсними та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки», «про визнання недійсним п. 55 рішення Чернігівської міської ради від 28.09.2012 р. та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 1409 від 12.10.2012 р.», « про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою», тобто, в межах розглянутих позовів взагалі не досліджувалось і не могло досліджуватись право власності позивача у даній справі, на спірне майно. В той же час, в межах справи № 6/187/17/12 господарського суду Чернігівської області було проведено будівельно-технічну експертизу, в ході якої експертом було, зокрема, встановлено, що частина земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_2, м. Чернігів, має асфальтне покриття, на ній знаходиться місце під АЗС (в непрацюючому стані), каналізаційні колодязі ( а.с.51 т.1/3). Однак, ФОП ОСОБА_1 не було надано жодного документального підтвердження про те, що вищевказані об'єкти знаходяться у його власності .

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 р. №18, встановлено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

За таких обставин та враховуючи межи розгляду справи судом, посилання відповідача та третьої особи -1 на чинні рішення у справах № 6/195/27а(13/58) від 06.02.2009 року, № 5028/3/33/2012 від 24.01.2013 р. та № 6/187/17/12 від 05.10.2011р., судом не приймаються до уваги.

Згідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 02-14С від 25.04.2014 року в межах розгляду даної справи №927/812/13 спірні об'єкти, а саме: асфальтне покриття земельної ділянки площею 0,186 га, каналізаційні колодязі з підземними комунікаціями водовідведення та споруда для заправки автотранспорту, яка включає в себе: ємності металеві об'ємом 10 куб. м. - 2 шт., ємність металева 20 куб. м. - 1 шт., колонка для заправки автотранспорту в непридатному для використання стані - 1 шт., розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_2 (а.с.11-24, т. 3).

Викладені обставини спростовують заперечення відповідача та третьої особи -1 проте, що на спірній земельній ділянці за адресою м. Чернігів, АДРЕСА_2, відсутнє будь-яке нерухоме майно, крім того, що знаходиться на праві власності третьої особи -1 ФОП ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Враховуючи вищевикладену норму, слід виділити дві основоположні ознаки нерухомої речі, які слід розглядати в сукупності, а саме: 1) ці об'єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов'язані з землею; 2) переміщення зазначених об'єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

В законодавчих актах відсутнє визначення асфальтобетонного покриття, міститься воно лише в Інструкції із складання звітності за формою № 1-ДГ «Звіт про наявність автомобільних доріг загального користування та благоустрій», затвердженої наказом Державної служби автомобільних доріг від 19.07.2006 р. № 284 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2006 р. за № 930/12/804, втратив чинність на підставі наказу Міністерства інфраструктури № 196 від 27.03.2013 р.). Інструкція розглядає асфальтобетонне покриття як одне із типів дорожнього покриття. А саме асфальтобетонне покриття - це удосконалене покриття капітального типу, яке збудоване з ущільненим асфальтобетонних сумішей (гарячих, теплих).

Слід зазначити, що аналіз нормативно-правових актів різної юридичної сили свідчить, що асфальтобетонне покриття використовується як складова об'єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема - як складова дорожнього покриття тротуару тощо. Так, за Законом України «Про автомобільні дороги» дорожнє покриття - це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів.

Тобто, асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема, дороги.

Отже, виходячи з юридичної природи асфальтобетонного покриття, та виходячи з ознак нерухомого майна, воно не є нерухомим майном. Асфальтне покриття не можна віднести до об'єктів нерухомості, воно належить до об'єктів благоустрою, тобто є типом покриття доріг і тротуарів, а не окремим об'єктом нерухомого майна. Даний об'єкт не відповідає головним ознакам нерухомості, основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки (дороги, тротуару) з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням.

Висновком експерта від 25.04.2014 р. № 02-14С встановлено, що асфальтне покриття земельної ділянки площею 0,186 га, розміщене за адресою: АДРЕСА_2 не є об'єктом нерухомості (а.с. 11-19, т. 3).

Відповідно до ст. 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначення, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, річ призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі. І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна складна річ.

Твердження позивача про те, що спірне асфальтне покриття земельної ділянки площею 0,186 га. є приналежною річчю, що не має самостійного значення та не може використовуватись без головної речі (об'єкту нерухомості літери «К») є безпідставним.

Цивільним кодексом України ч. 1 ст. 331 встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Тобто, власниками асфальтного покриття є особи, які його створили (виготовили). Однак, будь-яких доказів в підтвердження створення спірного асфальтного покриття саме позивачем, до матеріалів справи не надано не надано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання права власності ДП «ЧПК - Трейд -01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» на асфальтне покриття земельної ділянки площею 0,186 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, м. Чернігів, задоволенню не підлягають.

Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за N 582/5773) визначає колодязі як господарські споруди поряд з вигрібними ямами, огорожами, воротами, хвіртками тощо. Крім того, Інструкція виділяє водостічні, водогінні, каналізаційні та інші колодязі. Виходячи з того, що колодязь нерозривно пов'язаний з землею і має функціональне значення саме в цьому місці, він є нерухомим майном.

Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Міністерством фінансів України від 26 червня 2013 року N 611 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 липня 2013 року за N 1214/23746 передбачає, що надвірні приміщення, огорожі та інші надвірні споруди, що обслуговують будівлю (сарай, паркан, колодязь), становлять разом з нею один інвентарний об'єкт. Якщо ці будівлі та споруди обслуговують два і більше приміщень, вони вважаються самостійними інвентарними об'єктами. (пункт 3.4).

Висновком експерта від 25.04.2014 р. № 02-14С за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що вздовж будівлі літ. «К», що розташована за адресою АДРЕСА_3, на відстані 6,0 м. від бокової стіни будівлі літ. «К» розташовані каналізаційні колодязі з підземними комунікаціями водовідведення, які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_2, що призначені для забезпечення водовідведення будівлі літ. «К», що розташована за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 11-20, т. 3).

Згідно письмових пояснень № 25/1995 від 07.11.2013 р. третьої особи-3, яка не заперечувала проти задоволення позову, спірні колодязі з підземними комунікаціями водовідведення на балансі КП «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради не перебувають. При обстеженні мереж представниками КП «Чернігівводоканал» виявлено, що господарські стоки від охолоджувального складського приміщення через цілісну систему каналізації, а саме: каналізаційний випуск, колодязь КК1, дворову каналізаційну мережу та колодязі КК2, КК3, КК4, КК5 надходять до міської каналізації по АДРЕСА_3. Мережа водовідведення від зрізу будівлі літер «К» до каналізаційного колодязя КК3 обслуговується ДП «ЧПК Трейд 01», як зовнішня дворова каналізація. Будь-яких інших підключень до цієї мережі каналізації КП «Чернігівводоканал» не виявлено. Згідно пояснень фахівця КП «Чернігівводоканал» мережа водовідведення є приналежністю приміщення літери «К», що призначені для її обслуговування (а.с. 136-137, 162-163, т. 2).

У відповідності до висновку експерта № 02-14С від 25.04.2014 р. спірні каналізаційні колодязі з підземними комунікаціями водовідведення є нерухомим майном та є приналежною річчю будівлі літери «К», що розташована за адресою АДРЕСА_3 (а.с.11-19, т. 3).

Таким чином, суд дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на каналізаційні колодязі з підземними комунікаціями водовідведення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2, як приналежних до об'єкту нерухомості літери «К», що належить на праві власності позивачу.

Позивач просить визнати його добросовісним набувачем та визнати право власності на автозаправну станцію, до складу якої входять: приміщення операторської, розміщеної по АДРЕСА_3, та споруда для заправки автотранспорту, яка включає в себе ємність 10 м. куб. - 2 шт., ємність 20 м. куб - 1 шт., колонки для заправки пального - 2 шт., розміщеної за новою поштовою адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2.

Вимоги позивача про визнання ДП «ЧПК Трейд 01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» добросовісним набувачем задоволенню не підлягає, оскільки чинним законодавством, зокрема ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, не передбачено такого способу захисту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання права власності на автозаправну станцію, складовими якої є приміщення операторської, розміщеної по АДРЕСА_3, та споруда для заправки автотранспорту, яка включає в себе ємність 10 м. куб. - 2 шт., ємність 20 м. куб. - 1 шт., колонки для заправки пального - 2шт., розміщених за адресою АДРЕСА_2, м. Чернігів, позивач посилається на договори купівлі продажу від 05.09.2005 р. та 08.12.2005 р. (а.с. 18, 22, т-1).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 05.09.2005 р. Дочірнє підприємство «ЧПК-АВТО» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський плодоовочевий комбінат» (продавець) передав у власність Дочірнього підприємства «ЧПК-Трейд-01» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський плодоовочевий комбінат» (покупець) майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а саме: автозаправну станцію, в т.ч. ємність АЗС 10 м куб., б/в - 2 шт., ємність АЗС 20 м. куб., б/в - 1 шт., колонки АЗС, б/в, розукомплектовані - 2шт. Вищезазначене майно було передане позивачу відповідно до акту приймання - передачі від 05.09.2005 р. (а.с. 21, т. 1).Однак, враховуючи те, що зазначений договір укладений у простій письмовій формі, а тому, відповідно до ч.1. ст. 220 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення договору купівлі - продажу), є нікчемним , в зв»язку із недодержанням сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, суд не приймає його до уваги.

Згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна від 08.12.2005 р. Дочірнє підприємство «ЧПК-АВТО» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський плодоовочевий комбінат» (продавець) передав у власність Дочірнього підприємства «ЧПК Трейд 01» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський плодоовочевий комбінат» (покупець) частину об'єкта нерухомості, а саме адмінбудівлю, позначену на плані літ. «Є-1», загальною площею 137,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 22, т. 1). В зазначеній адмінбудівлі Є-1 на 1 поверсі знаходиться приміщення операторської АЗС, площею 19,2 м2.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.09.2013 р. № 9635529 (а.с.73, т. 2), на підставі вищезазначеного договору купівля-продажу від 08.12.2005 р., що зареєстрований за № 3150 приватним нотаріусом Чернігівського міської нотаріальної контори ОСОБА_6 (а.с. 22, т-1), за позивачем зареєстровано право власності на частину об'єктів нерухомості за адресою: Чернігівська область, АДРЕСА_3, а саме, адмінбудівля, літ. «Є-1», загальною площею 137,8 кв. м.. Таким чином, право власності щодо приміщення операторської АЗС, що знаходиться на 1 поверсі адмінбудівлі Є-1 по АДРЕСА_3 вже зареєстроване за позивачем та не підлягає захисту в судовому порядку, оскільки не є спірним. Отже, позовні вимоги в частині визнання права власності на приміщення операторської АЗС, що входить до адмінбудівлі літ. «Є-1», розміщеної по АДРЕСА_3, задоволенню не підлягають.

Відповідно до пояснень третьої особи-2, яка не заперечила проти задоволення позову в цій частині, автозаправна станція, до складу якої входить: приміщення операторської, розміщеної по АДРЕСА_3 та споруда для заправки автотранспорту, розміщеної за поштовою адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2, що включає в себе ємність 10м3- 2 шт., ємність 20м3- 1 шт., є складним об»єктом нерухомості, з якої адмінбудівля літ. Є-1 з приміщенням операторської АЗС - головна річ, а споруда для заправки автотранспорту, що включає ємності для зберігання моторного палива - її приналежність.

Згідно наданого позивачем технічного паспорта, виготовленого станом на 11.03.2013 р., за адресою АДРЕСА_3 знаходиться автозаправна станція (АЗС), площею 68,6 кв.м., що включає ємність -1 шт., ємність - 2 шт. (а.с.192-195, т-2).

У відповідності до Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій затвердженої наказом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 6 грудня 2005 року N 376 автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту). Виходячи з цих положень та природи автозаправної станції, вона не може існувати без землі та має значення і цінність у її місцезнаходженні, тобто, автозаправна станція є нерухомим майном.

З урахуванням всього вищевикладеного, а також змісту ст. 188 Цивільного кодексу України та визначення поняття «автозаправна станція», суд доходить висновку, що в даному випадку автозаправна станція , яка є складною річчю, складається з частини будівлі (приміщення операторської АЗС, площею 19,2 м2, що знаходиться у будівлі Є-1), споруди для заправки автотранспорту, що включає в себе ємність 10м3- 2 шт., ємність 20м3- 1 шт. та технологічного обладнання, до якого відносяться спірна колонка для заправки пального.

Висновком експерта № 02-14С від 25.04.2014 року, встановлено, що споруда для заправки автотранспорту, яка включає в себе: ємності об'ємом 10 куб. м. - 2 шт., ємність металева 20 куб. м. - 1 шт., колонка для заправки автотранспорту - 1 шт., являє собою прямокутну споруду із стінами з бетону та цегли, бетонним перекриттям, висотою над землею 1,1 м., заглиблено в землю на 1,9 м., загальною висотою 3,0 м., в середині якої знаходяться металеві ємності 10 м. куб. - 2 шт., 20 м. куб. -1 шт., доступ до ємностей здійснюється через люк, споруда з бетонна та цегли нерозривно пов'язана з землею і переміщення неможливе без втрати його призначення, тобто споруда заправки автотранспорту, яка включає в себе: ємності металеві об'ємом 10 куб. м. - 2 шт. та ємність металева 20 куб. м. - 1 шт., є об'єктом нерухомості. Біля спірної споруди розташована одна колонка для заправки автотранспорту, в нерабочому стані (а.с. 11-19, т. 3).

У відповідності до письмових пояснень позивача від 16.06.2014 р. № 38/1, на момент подання позову до суду споруда для заправки пального була укомплектована 2-ма колонками для заправки пального, які знаходились за адресою АДРЕСА_2, однак, на даний час одна з колонок розукомплектова, а інша - викрадена (а.с.37-40, т. 3).

У відповідності до висновку експерта № 02-14С від 25.04.2014 року встановлено, що на момент обстеження відсутня одна з ознак автозаправної станції, а саме: технологічне обладнання для приймання моторного палива та заправлення ним автотранспорту, тому споруду заправки автотранспорту, яка включає в себе ємності металеві об'ємом 10 куб. м. - 2 шт., ємність металева 20 куб. м. - 1 шт., колонка для заправки автотранспорту - 1 шт., які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_3, не можна рахувати єдиним об'єктом автозаправної станції пов'язаним єдиним технологічним процесом (а.с. 11-19, т.3).

Враховуючи те, що матеріалами справи і самим експертом, підтверджено наявність ємностей металевих об'ємом 10 куб. м. - 2 шт., ємності металевої 20 куб. м. - 1 шт. та колонки для заправки автотранспорту - 1 шт., функціональним призначенням яких як раз і є приймання моторного палива та заправлення ним автотранспорту, на вимогу ухвали суду від 17.06.2014 року судовим експертом надано роз'яснення по третьому питанню висновку експерта № 02-14С від 25.04.2014 р., згідно якого експертом роз'яснено, що при проведенні дослідження даного питання експертом встановлено, що на час проведення дослідження відсутній технологічний зв'язок між об'єктами нерухомості, тому об'єкт АЗС на час проведення дослідження не пов'язаний технологічним процесом. Однак, при встановлені технологічного обладнання та налагодженні технологічного процесу між приміщенням операторської АЗС розташованої в будівлі літ. «Є-1» та спорудою заправки автотранспорту, яка включає в себе: ємності металеві об'ємом 10 куб. м - 2 шт., ємність металева 20 куб. м. - 1 шт., колонки для заправки автотранспорту - 1 шт., згідно проекту погодженому у встановленому законом порядку, об'єкт нерухомості можна рахувати єдиним об'єктом автозаправної станції пов'язаним єдиним технологічним процесом (а.с. 50, т. 3).

В судовому засіданні представник позивача заявив, що ним було відремонтоване приміщення операторської АЗС, а тому, на даний час в приміщенні дійсно відсутній пульт управління для приймання моторного палива та заправлення ним автотранспорту. Крім того, необхідно відремонтувати колонку для заправки автотранспорту або замінити на нову, що він може зробити лише після визнання за ним права власності на спірні об`єкти.

У відповідності до ст. 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права власності на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Статтею 188 вказаного Кодексу визначено якщо кілька речей утворюють одне ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю. При цьому, суд вважає, що неробочий стан складної речі чи окремих її частин, наслідком чого є порушення технологічного процесу, ні змінює статус та функціональне призначення складної речі та її основних складових частин.

Як вже зазначалось, правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки автозаправна станція , яка є складною річчю, складається в даному випадку з частини будівлі (приміщення операторської АЗС, площею 19,2 м2, що знаходиться у будівлі Є-1), споруди для заправки автотранспорту, що включає в себе ємність 10м3- 2 шт., ємність 20м3- 1 шт. та технологічного обладнання, до якого, зокрема, відноситься спірна колонка для заправки пального, а також з урахуванням того, що за позивачем зареєстровано право власності на основну її складову частину (будівлю) - на приміщення операторської АЗС в будівлі Є-1, позовні вимоги в частині визнання права власності ДП «ЧПК Трейд 01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» на споруду для заправки автотранспорту, розміщену за адресою АДРЕСА_2, яка включає в себе ємності 10 м. куб - 2 шт., ємність 20 м. куб. - 1 шт., колонку для заправки автотранспорту - 1 шт., - підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 07.11.2013 року третьою особою -1 було заявлене усне клопотання про зловживання позивачем правами та обов'язками, а саме ненадання вчасно третій особі копії позовної заяви та невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 29.10.2013 року, а саме несвоєчасне надання позивачем витребуваних судом документів.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право: стягнути в Доход бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Дана стаття має диспозитивний характер та застосовується господарським судом на власний розсуд, а не за клопотанням сторони по справі.

Крім того, судом встановлено, що доводи третьої особи про зловживання позивачем процесуальними правами є безпідставними, оскільки відповідно до фіскального чеку № 1845 від 18.10.2013 р. та опису вкладення до цінного листа від 18.10.2013 р., позивачем були виконанні вимоги ухвали суду від 23.07.2013 р., та направлено копію позовної заяви з доданими документами на адресу третьої особи-1. 19 листопада 2013 р. позивачем було виконано вимоги ухвали суду від 29.10.2013 р., надано технічний паспорт на спірну споруду для заправлення автотранспорту, що був долучений судом до матеріалів справи.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 р. № 7 судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжного доручення № 188 від 28.11.2013 р. позивачем було сплачено за проведення судової будівельно-технічної експертизи по справі № 927/812/13 р. - 5875,20 грн. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 436,53 грн. судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, таким чином з відповідача підлягає стягненню 253,18 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 30, 33, 34, 49, 79, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати право власності Дочірнього підприємства «ЧПК-Трейд-01» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський плодоовочевий комбінат» (АДРЕСА_3, 14037, код ЄДРПОУ 24554051) на приналежні до об'єкту нерухомості літери «К» (АДРЕСА_3 м. Чернігів), колодязі каналізаційні з підземними комунікаціями водовідведення, що розміщені по АДРЕСА_2, м. Чернігів;

3. Визнати право власності Дочірнього підприємства «ЧПК-Трейд-01» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський плодоовочевий комбінат» (АДРЕСА_3, 14037, код ЄДРПОУ 24554051) на споруду для заправки автотранспорту, як на складову частину автозаправної станції, що включає в себе ємність 10 м. куб. - 2 шт., ємність 20 м. куб - 1 шт., колонку для заправки пального - 1 шт., які розміщені за адресою АДРЕСА_2, м. Чернігів.

4. Стягнути з Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код ЄДРПОУ 34339125) на користь Дочірнього підприємства «ЧПК-Трейд-01» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський плодоовочевий комбінат» (АДРЕСА_3, 14037, код ЄДРПОУ 24554051, р/р 260010176231, банк отримувача «Укрексімбанк», МФО 353649) - 689,71 грн. судового збору.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 24.06.2014р.

Суддя Мурашко І.Г.