Рішення № 39399602, 18.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8943/14 18.06.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-агро-інвест»

до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-КСПРО»

про стягнення 1500000 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Скорботов Є.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - Кокольський С.І. (представник за довіреністю);

від третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-агро-інвест» (далі - Позивач) до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - Відповідач) про стягнення 1500000 грн. збитків.

Ухвалою від 14.05.2014 до участі у розгляді справи було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-КСПРО».

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку, а також невиконання Відповідачем положень чинного законодавства щодо забезпечення схоронності грошів клієнта на відкритому в банку рахунку та недопущення протиправного заволодіння ними з боку третіх осіб.

У поданому суду відзиві Відповідач проти позову заперечує, та зокрема зазначає, що відсутня його вина у спричиненні Позивачу збитків на суму 1500000 грн., позаяк сам Позивач не забезпечив схоронності даних, що зберігалися на його персональному комп'ютері, допустив проникнення шкідливої програми (вірусу), що і стало причиною ініціювання переказу від імені Позивача на користь іншої особи.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не подала. У судові засідання представники Третьої особи не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Третьої особи про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду були надіслані на адресу місцезнаходження Третьої особи згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судове засідання покладаються на Третю особу.

Дослідивши матеріали справи та пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2010 між Відповідачем (Банк) та Позивачем (Клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 112800, за умовами якого Банк зобов'язався відкрити Клієнту поточний(і) рахунок(ки) в національній та іноземній валютах згідно з заявою(ами) Клієнта та зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України і надавати послуги з купівлі, продажу або обміну іноземної валюти або банківських металів, а Клієнт зобов'язується сплачувати Банку плату за надані послуги відповідно до діючих Тарифів Банку.

Цього ж дня між Відповідачем (Банк) та Позивачем (Клієнт) було укладено договір про внесення змін до Договору банківського рахунку щодо використання системи дистанційного обслуговування в АБС Б2. За умовами цієї додаткової угоди Банк надає Клієнту можливості проведення операцій в електронній формі з використанням системи дистанційного обслуговування, що складається з підсистеми «Банк» і «Клієнт», які дозволяють Клієнту здійснювати оперативне управління своїм(и) рахунком(ами) у Банку та отримання й передачі інформації.

На виконання взятих на себе зобов'язань Банком було відкрито Клієнту розрахунковий рахунок № 26004010112800 та встановлено відповідне програмне забезпечення «Банк» і «Клієнт» на персональному комп'ютері підприємства.

Пізніше, 07.12.2012 працівниками Позивача було виявлено, що з указаного розрахункового рахунку № 26004010112800 було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 1500000 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-КСПРО» (Третя особа), призначення платежу - оплата за металопрокат (п/д № 3766 від 06.12.2012).

Позивач зазначає, що жодних договірних або позадоговірних відносин між ним та Третьою особою не існувало, з огляду на що вищевказану подію Позивач розцінив як незаконне заволодіння його грошовими коштами та повідомив про цей випадок органи внутрішніх справ України.

07.12.2012 відповідне кримінальне провадження за фактом шахрайства було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12012050570000243, та вилучено комп'ютер Позивача з банківськими програми Відповідача «Клієнт» та «Банк».

З листа слідчого СВ Ясинуватського MB ГУМВС України в Донецькій області лейтенанта міліції О.В. Белолюбського (№ 5109 від 01.04.2014) вбачається, що під час слідства за результатами висновку експерта було встановлено, що для перерахування коштів з комп'ютера Позивача було використано шкідливий програмний продукт (вірус) «Carber», який дозволяє перехоплювати паролі, сертифікати та проводити знімки екрану комп'ютера, відправляючи їх на інший комп'ютер, та при цьому за своїм принципом ця вірусна програма «Carber» може модифікувати банківське програмне забезпечення, засноване на язику програмування «Java». За відомостями слідчого грошові кошти в розмірі 1500000 грн. мали шлях проходження через систему «Клієнт-Банк» Відповідача з розрахункового рахунку № 26004010112800, що належить Позивачу, під виглядом виплати за металопрокат на розрахунковий рахунок № 260078685321767, відкритий у філії банку ПАТ «Полтава Банк», що належить Третій особі, та фактично зняття викрадених коштів відбулося за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кавалеристська, 9, невстановленою особою на ім'я ОСОБА_5

На думку Позивача зазначений факт протиправного заволодіння його коштами з рахунка банку свідчить про порушення з боку Відповідача (Банку) вимог діючого законодавства.

Позивач зазначає, що під час здійснення електронних переказів повинна діяти система захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання. Саме банківська установа (Відповідач) повинна забезпечити таке функціонування своєї платіжної системи, яка б безумовно забезпечувала і збереження грошей клієнта, і виключала би протиправні втручання третіх осіб в її функціонування, та забезпечувала б оперативний їх переказ чи зарахування на рахунок клієнта.

Відповідачем не було висунуто зауважень, що Позивачем не належним чином здійснюються заходи охорони приміщень та технічного обладнання платіжної системи, не було надано будь-яких додаткових вимог, щодо встановлення на персональний комп'ютер (зі встановленою системою дистанційного обслуговування) будь-яких додаткових заходів захисту, або будь-якого додаткового програмного забезпечення, чи встановлення певних режимів роботи, які б на думку Банку забезпечували надійний криптографічний захист та унеможливлювали третім особам, за допомогою злочинної вірусної програми «Carber», модифікувати банківське програмне забезпечення Відповідача та протиправними методами здійснювати переказ коштів Позивача, поза його волею.

Підсумовуючи наведене Позивач зазначає, що Банком не були виконані вимоги закону щодо свого обов'язку забезпечити зберігання коштів клієнта на поточному рахунку відкритому у нього та не забезпечено надійного захисту своєї власної системи дистанційного обслуговування поточного рахунку від втручання в її дію третіх осіб, а тому Відповідач є винним у спричиненні Позивачу збитків в розмірі 1500000 грн., і повинен їх відшкодувати.

Разом з цим, до доводів Позивача щодо спричинення йому Відповідачем збитків суд ставитися критично з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (ч. 1 ст. 1068 ЦК України).

Так, відповідно до п. 11.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція) оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг» тощо.

Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку (п. 11.3 Інструкції ).

Відповідно до п. 11.5 Інструкції, під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи, реквізити яких визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.

Так, відповідно до укладеного між сторонами Договору банківського рахунку (тут і надалі Договір, у редакції договору про внесення змін від 24.02.2011), Банк зобов'язався надавати Клієнту (Позивачу) можливості проведення операцій в електронній формі з використанням системи дистанційного обслуговування, що складається з підсистем «Банк» і «Клієнт», які дозволяють Клієнту здійснювати оперативне управління своїм рахунком у Банку та отримання й передачу інформації.

Обмін інформацією між Банком і Клієнтом здійснюється у вигляді електронних документів. Для обміну електронними документами Сторони використовують систему дистанційного обслуговування, доступ до якої надається Банком (п. 1.2 Договору).

Електронні документи, засвідчені електронним цифровим підписом Клієнта, визнаються Банком як автентичні, еквівалентні відповідним документам на паперовому носії, що підписані відповідальними особами Клієнта та засвідчені печаткою Клієнта (за наявності у Клієнта) (п. 1.4 Договору).

Так, 06.12.2012 Відповідачем було отримано від Позивача електронний розрахунковий документ (платіжне доручення) №3766 (id 10345773) про перерахування на користь Третьої особи коштів в розмірі 1500000 грн.

Зазначений електронний розрахунковий документ містив усі реквізити, обов'язкові за вимогами п. 11.5 Інструкції, та надійшов до Відповідача за допомогою системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк» iFobs з використанням ключа та даних для входу клієнта - Позивача, з електронним цифровим підписом уповноваженої особи Позивача - директора Гненного В.А. (логін - ІНФОРМАЦІЯ_1, термін дії сертифіката ключа 15.10.2012 - 13.01.2013).

За умовами п. 2.1.5 Договору, Банк зобов'язаний приймати до виконання поточним операційним днем електронні платіжні документи Клієнта, передані за допомогою Системи в операційний час банку за умови позитивного результату перевірки їх електронного цифрового підпису та наявності достатньої кількості коштів на рахунку Клієнта.

За результатами перевірки в автоматичному режимі електронного цифрового підпису електронного розрахункового документа №3766 від 06.12.2012 було встановлено, що електронний цифровий підпис користувача клієнта є правильним (результати перевірки залучені до матеріалів справи).

Відповідно до п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Відповідно до п. 22.6 ст. 22 цього Закону, обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу.

Згідно з абз. 2 п. 2.10 Інструкції, банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку (п. 2.3 Інструкції).

За умовами п. 2.3.1 Договору, Клієнт несе повну відповідальність за достовірність усіх документів, переданих у Банк із використанням Системи і завірених його ЕЦП, до моменту припинення обслуговування рахунку за Системою.

Так, у отриманому 06.12.2012 Банком від Клієнта за допомогою системи дистанційного обслуговування електронному розрахунковому документі на перерахування 1500000 грн. номер рахунку та код юридичної особи платника належали Позивачу, розрахунковий документ містив електронний цифровий підпис уповноваженої особи Позивача, за результатами перевірки якого Банком отримано позитивні результати, тобто правових підстав для повернення зазначеного документа без виконання у Банку не було, у зв'язку з чим він був прийнятий та виконаний Банком у відповідності до умов укладеного між сторонами Договору.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Як було встановлено вище, отриманий Відповідачем від Позивача електронний розрахунковий документ (платіжне доручення) №3766 (id 10345773) про перерахування на користь Третьої особи коштів в розмірі 1500000 грн. містив усі реквізити, обов'язкові за вимогами п. 11.5 Інструкції, та надійшов до Відповідача за допомогою системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк» iFobs з використанням ключа та даних для входу клієнта - Позивача, з електронним цифровим підписом уповноваженої особи Позивача - директора Гненного В.А.

За ініціативою Відповідача, враховуючи звернення Позивача (лист №19 від 08.01.2013), було створено погоджувальну експертну комісію по факту несанкціонованого списання коштів з поточного рахунку Позивача, та двохсторонніми актами від 17.01.2013 та від 24.01.2013 Банком та Клієнтом було затверджено склад відповідної комісії.

За результатами роботи комісії було складено Акт затвердження висновків комісії від 28.02.2013, відповідно до якого комісія прийшла до висновків, що платіжний документ був відписаний електронним цифровим підписом, що є вірним, платіжне доручення відправлялось з IP-адреси Клієнта, з якої зазвичай здійснювались операції, а факт несанкціонованого зняття коштів міг мати місце в результаті повного заволодіння (злому) комп'ютера, на якому встановлено систему «Клієнт-Банк» через недотримання правил інформаційної безпеки.

Даний акт Банком був направлений для підписання Позивачу, однак Позивач (лист №352 від 19.03.2013) відмовився від підписання даного акту як кінцевого, який встановлює всі обставини правовідносин між сторонами, до закінчення досудового слідства по даному питанню.

Разом з цим суд зауважує, що відповідно до вищенаведених норм, та зокрема ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст. 1066, 1068 ЦК України Відповідач був зобов'язаний прийняти та виконати належним чином оформлене та підписане розпорядження Позивача щодо перерахування коштів у розмірі 1500000 грн.

Щодо посилань Позивача, що Відповідач не забезпечив зберігання коштів свого клієнта на поточному рахунку відкритому у ньому та не забезпечив надійного захисту своєї власної системи дистанційного обслуговування поточного рахунку від втручання в її дію третіх осіб, суд зазначає наступне.

Так, усупереч твердженням Позивача, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б доводили втручання в роботу Відповідача зі сторони третіх осіб 06.12.2012.

У листі Ясинуватського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області, на який посилається Позивач, зазначено, що для направлення до Банку з комп'ютера Позивача електронного документа на перерахування 1500000 грн. невстановлені особи скористались шкідливим програмним продуктом (вірусом) «Carber», і виявлені на накопичувачі програмні компоненти даного вірусу надають можливість здійснювати перехоплення паролів, сертифікатів, а також знімків екрану зараженого комп'ютера і відправку їх на комп'ютер зловмисника.

Експертизою, проведеною на підставі постанови слідчого СВ Ясинуватського MB ГУМВС України в Донецькій області встановлено (копія висновку залучена до справи), що на накопичувачі Позивача, на якому було виявлено шкідливе програмне, зберігались програми типу «Клієнт-Банк» та «Інтернет-Банкінг».

Отже, несанкціоноване направлення до Банку електронного документа на перерахування 1500000 грн. відбулось саме з комп'ютера Позивача внаслідок дій невстановлених осіб, які отримали доступ до паролів, сертифікатів та комп'ютера Позивача у зв'язку з зараженням шкідливим програмним продуктом (вірусом) накопичувачів Позивача, на яких Позивач зберігав програми «Клієнт-Банк» та відповідні ключі.

Разом з цим, відповідно до п. 2.3.3 Договору Клієнт, тобто Позивач погодився, що несе повну відповідальність за наслідки несанкціонованого використання його таємних ключів ЕЦП, що сталися у результаті крадіжки, втрати або інших обставин.

Так, положеннями Договору на Позивача покладено ряд обов'язків, які він повинен виконувати для забезпечення безпеки використання ключів ЕЦП та системи дистанційного обслуговування в цілому, та зокрема (пп. б) п. 2.2.1, п. 2.2.7 Договору), Позивач зобов'язаний вживати заходи, що виключають здійснення несанкціонованих змін у технічні і програмні засоби підсистеми «Клієнт», зміни їх складу, наявність комп'ютерних вірусів, а також програм, направлених на руйнування або модифікацію програмного забезпечення підсистеми, електронних документів або на перехоплення паролів, закритих ключів та конфіденційної інформації. Також Позивач зобов'язався не допускати появи на обладнанні, на якому використовується підсистема «Клієнт» програм, які прямо або опосередковано впливають на процес обробки інформації або сприяють її спотворенню (в тому числі комп'ютерних вірусів).

Відтак суд дійшов висновку, що саме порушення Позивачем зазначених пунктів Договору стало безпосередньою причиною відправки 06.12.2012 з комп'ютера Позивача електронного документа на перерахування 1500000 грн. Третій особі.

Банк здійснює ідентифікацію особи на основі електронного цифрового підпису (один або два в залежності від вибору клієнта), який зберігається виключно у клієнта (Позивача). Ці ключі відсутні у Банку, оскільки саме Клієнт самостійно їх створює, зберігає їх у себе, і саме клієнт зобов'язаний вжити усіх заходів для унеможливлення доступу третіх осіб до даних ключів ЕЦП. Окрім того, при входженні в систему дистанційного обслуговування використовується ідентифікація клієнта на основі логіну і паролю, та останній Клієнт створює самостійно і зобов'язується не розголошувати стороннім особам (пп. в) п. 2.2.1 та п. 2.2.4 Договору).

Інформація щодо порядку роботи з системою дистанційного обслуговування була доведена до відома Позивача в Пам'ятці по роботі з системою дистанційного обслуговування в АБСБ2 (Додаток №3 до Договору), яка була отримана Позивачем в момент підписання Договору. Крім того, у вільному доступі для усіх клієнтів Банку на його сайті розміщено Рекомендації щодо інформаційної безпеки під час роботи в системі дистанційного обслуговування.

Отже, за відсутності доступу третіх осіб до ключів ЕПЦ Позивача, будь-яке використання системи дистанційного обслуговування без відома Позивача було б неможливим. Натомість наявні в матеріалах справи документи підтверджують, що направлення 06.12.2012 з комп'ютера Позивача електронного документа на перерахування 1500000 грн. відбулось внаслідок несанкціонованого використання третіми особами паролів та таємних ключів ЕЦП Позивача, у зв'язку з використанням шкідливого програмного продукту (вірусу).

З вищенаведеного вбачається відсутність вини Банку в події несанкціонованого списання з рахунку Позивача грошових кошів в сумі 1500000 грн., та в силу положень Договору та закону Банк не несе відповідальність за наслідки несанкціонованого використання таємних ключів ЕЦП Позивача.

Твердження Позивача, що Банком не було встановлено, що Позивачем не належним чином здійснюються заходи охорони приміщень і технічного обладнання платіжної системи є безпідставними, оскільки жодні положення закону та/або Договору не покладають на Банк обов'язку здійснювати такі перевірки щодо Позивача, так само як і відсутній обов'язок Банку перевіряти та/або встановлювати, чи на належному рівні проводяться клієнтом заходи захисту інформації на підприємстві та технічне забезпечення цього захисту, оскільки відповідні обов'язки це забезпечувати покладені Договором на Позивача, а отже є його обов'язком та відповідальністю.

Залученою до матеріалів справи експертизою в кримінальній справі, на яку посилається Позивач, не встановлено, що програмне забезпечення, яке було надано Банком, є недостатнім, слабим, вразливим, несправним, тощо, а несанкціоноване списання коштів відбулось саме внаслідок отримання третіми особами доступу до паролів, ключів ЕЦП Позивача через появу на відповідних носіях Позивача шкідливого програмного продукту (вірусу), який і здійснював передачу відповідної інформації на комп'ютер зловмисника.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Також, відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками зокрема розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, за приписами ч. 1 ст. 225 ГК України включається, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, за приписами вказаної статті, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-72гс12).

Відповідно до ст. 217 ГК України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 218, 219 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Проте Позивачем всупереч положенням ст. 33 ГПК України, не доведено протиправної поведінки Відповідача у виконанні поданого йому платіжного доручення про списання з Позивача грошових кошів в сумі 1500000 грн., не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника (протиправність у поведінці Відповідача недоведена) та збитками, не доведено вини Відповідача у спричинені Позивачу збитків на суму 1500000 грн.

А відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.2014

Суддя Сташків Р.Б.