Рішення № 39399570, 03.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"03" червня 2014 р. Справа № 911/1577/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київдо Комунального підприємства «Бучатепломережа», м. Бучапро стягнення 29103,88 грн.за участю представників:

позивача:Яковенко П.А. - дов. від 30.12.2013р. № 43/10відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Бучатепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 29103,88 грн., з яких 24956,61 грн. основний борг, 834,79 грн. інфляційні втрати, 291,98 грн. 3% річних, 1273,54 грн. пеня, 1746 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості від 19.06.2012р. № 14/12-284 щодо погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у відповідача-боржника перед позивачем-кредитором за договором поставки природного газу від 14.10.2010р. № 06/10-1211-ТЕ.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про реструктуризацію заборгованості від 19.06.2012р. № 14/12-284 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - кредитор та відповідач - боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (надалі - «реструктуризація»), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 14.10.10 № 06/10-1211-ТЕ (надалі - договір поставки природного газу).

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 цього договору, складає 134692,99 грн., який станом на 31.03.12, що підтверджується актом звірки розрахунків.

Згідно п. 2.2 договору, боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1 цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30.04.2016 року, а в частині виконання зобов'язань за договором - до їх повного здійснення (п. 5.1 договору).

Відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості від 19.06.2012р. № 14/12-284 щодо здійснення щомісячних платежів з погашення боргу в строки встановлені графіком погашення заборгованості за поставлений природний газ в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з 01.07.2013р. по 01.03.2014р. в розмірі 24956,61 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач в повному обсязі не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення щомісячних платежів з погашення боргу в строки встановлені графіком погашення заборгованості за поставлений природний газ, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 24956,61 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 24956,61 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення щомісячних платежів з погашення боргу в строки встановлені графіком погашення заборгованості за поставлений природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення виконання грошового зобов'язання з липня 2013р. по березень 2014р. складають 834,79 грн., три проценти річних з простроченої суми за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.07.2013р. по 24.04.2014р. складають 291,98 грн.

Здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 834,79 грн. інфляційних втрат та 291,98 грн. 3 % річних підлягає задоволенню.

На підставі п. 3.4 договору позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2 договору, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 01.07.2013р. по 24.04.2014р. складає 1273,54 грн.

Також, позивач на підставі п. 3.4 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення понад тридцять днів штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу, який за розрахунком позивача складає 1746,96 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення 1273,54 грн. пені та 1746,96 грн. штрафу підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 24956,61 грн. основного боргу, 834,79 грн. інфляційних втрат, 291,98 грн. 3% річних, 1273,54 грн. пені та 1746,96 штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Бучатепломережа» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, 4-А, ідентифікаційний код 36170163) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 24956 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 61 коп. основного боргу, 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 291 (двісті дев'яносто одну) грн. 98 коп. 3% річних, 1273 (одну тисячу двісті сімдесят три) грн. 54 коп. пені, 1746 (одну тисячу сімсот сорок шість) грн. 96 коп. штрафу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 24.06.2014р.