Рішення № 39399554, 23.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7647/14 23.06.14За позовом Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут Генерального плану м. Києва"

до Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 83897,63 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Цитович К.М.- пред. за довір.

від відповідача: Ряско В.О.- пред. за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заборгованості за Договором № 221/2 МС від 25.10.2011 заборгованості в розмірі 83897,63 грн., в тому числі 80770,80 грн. основного боргу та 3126,83 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 порушено провадження по справі № 910/7647/14, розгляд справи призначено на 26.05.2014.

Представник позивача в судове засідання 26.05.2014 з'явився та надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання 26.05.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, проте через відділ діловодства суду падав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач, зазначає про те, що позивач прийняв на себе зобов'язання з надання послуг з розробки схеми розміщення в центральній частині м. Києва згідно з адресною програмою тимчасових споруд під створення та забезпечення діяльності туристичних інформаційних центрів (ТІЦ) у 2011 р. на виконання п. 15.1 Міської цільової програми підготовки та проведення в України фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (створення та забезпечення діяльності туристичних інформаційних центрів і екскурсійних пунктів). Відповідно до розділу 4 договору джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету. Крім того, додатковою угодою № 1 від 30.12.2011 сторони погодили, що за надані у 2011 році послуги замовник здійснює розрахунок з виконавцем у 2012 році в сумі 99970,80 грн. після затвердження річних кошторисних призначень та фактичного надходження фінансування на реєстраційний рахунок. Фактичне надходження на реєстраційний рахунок коштів для виконання умов договору є головною умовою розрахунків по даному договору і сторони погодили дану умову підписавши договір та додаткову угоду № 1 до нього.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» та Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено договір № 221/2 МС від 25.10.2011 року, відповідно до якого позивач прийняв зобов'язання з надання послуг з розробки схеми розміщення в центральній частині м. Києва згідно з адресною програмою тимчасових споруд під створення та забезпечення діяльності туристичних інформаційних центрів (ТІЦ) у 2011 р. на виконання п. 15.1 Міської цільової програми підготовки та проведення в України фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (створення та забезпечення діяльності туристичних інформаційних центрів і екскурсійних пунктів).

На підставі розпорядження КМДА «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 07.03.2012 № 369 Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) змінило назву на Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п. 3.1 договору сторони погодили, що договірна вартість послуг, визначених в п. 1.1 договору, згідно з протоколом договірної ціни (додаток № 1) та кошторисом (додаток № 2) до цього договору складає 99970,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 16661,80 грн.

Згідно з пп. 4.1, 4.2 договору та п. 4.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 до договору від 30.12.2011р., джерелом фінансування робіт є кошти місцевого бюджету. Замовник здійснює розрахунок з виконавцем на підставі підписаних актів здачі-приймання послуг (п.4.2). За надані у 2011 році послуги замовник здійснює розрахунок з виконавцем у 2012 році в сумі 99970,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 16661,80 грн. після затвердження річних кошторисних призначень та фактичного надходження фінансування на реєстраційний рахунок. (п.4.3).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що строк надання послуг виконавцем - 40 робочих днів з дати підписання цього договору та надання замовником всіх необхідних для надання послуг документів, матеріалів згідно з п. 4.5 даного договору.

Передача матеріалів здійснюється згідно акту здачі-приймання наданих послуг (п.5.2 договору).

Відповідно до п.10.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 до договору від 30.12.2011р., договір набуває чинності з моменту підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором, але не пізніше 31.12.2012р.

Судом встановлено, що позивачем надано послуги, передбачені договором, на суму 124737,28 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи актом № 1 до договору № 221/2 МС від 25.10.2011р. про те, що виконавцем повністю надано послуги з розробки схеми розміщення в центральній частині м. Києва згідно з адресною програмою тимчасових споруд під створення та забезпечення діяльності туристичних інформаційних центрів (ТІЦ) на суму 99970,80 грн. Надані послуги задовольняють умовам договору. Сторони одна до одної претензій не мають.

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх, у зв'язку з чим, приймається судом як належний доказ, що підтверджує виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, надані позивачем послуги відповідачем були оплачені частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивач складає 80770,80 грн.

Матеріали справи свідчать, що 05.12.2013 року позивач звертався до відповідача з претензією № 05-1606 про сплату заборгованості.

Відповідач своєчасно не здійснив розрахунки за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач, зазначає, що позивач прийняв на себе зобов'язання з надання послуг з розробки схеми розміщення в центральній частині м. Києва згідно з адресною програмою тимчасових споруд під створення та забезпечення діяльності туристичних інформаційних центрів (ТІЦ) у 2011 р. на виконання п. 15.1 Міської цільової програми підготовки та проведення в України фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (створення та забезпечення діяльності туристичних інформаційних центрів і екскурсійних пунктів). Відповідно до розділу 4 договору джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету. Крім того, додатковою угодою № 1 від 30.12.2011 сторони погодили, що за надані у 2011 році послуги замовник здійснює розрахунок з виконавцем у 2012 році в сумі 99970,80 грн. після затвердження річних кошторисних призначень та фактичного надходження фінансування на реєстраційний рахунок. Фактичне надходження на реєстраційний рахунок коштів для виконання умов договору є головною умовою розрахунків по даному договору і сторони погодили дану умову підписавши договір та додаткову угоду № 1 до нього.

Однак, заперечення відповідача, що ґрунтуються на відсутності бюджетного фінансування та ненадходженні бюджетних коштів відповідачу, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, судом до уваги не беруться, з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 вказаної норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом вище, між сторонами було укладено договір № 221/2/МС від 25.10.2011р., відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання з надання послуг з розробки схеми розміщення в центральній частині м. Києва згідно з адресною програмою тимчасових споруд під створення та забезпечення діяльності туристичних інформаційних центрів (ТІЦ) у 2011 р. на виконання п. 15.1 Міської цільової програми підготовки та проведення в України фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (створення та забезпечення діяльності туристичних інформаційних центрів і екскурсійних пунктів).

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Згідно ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати підрядних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати зазначених робіт, відповідач мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не чекати виконання підрядних робіт.

Аналогічна правова позиція наведена в Постановах Вищого господарського суду №914/1760/13 від 13.11.2013р., №913/851/13 від 05.08.2013р., рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та Оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" № 01-06/374/201 від 18.02.2013р.

Також, в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 вказується на те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи яка фінансується з державного бюджету, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4.3 договору, зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 30.12.2011р., за надані у 2011 році послуги замовник здійснює розрахунок з виконавцем у 2012 році в сумі 99970,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 16661,80 грн. після затвердження річних кошторисних призначень та фактичного надходження фінансування на реєстраційний рахунок.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та п.4.3 договору, зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 30.12.2011р., яким передбачено, що оплата за надані позивачем у 2011 році послуги буде здійснена у 2012 році, відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем за надані у 2011р. послуги в термін до 01.01.2013р.

Доказів оплати виконаних позивачем робіт в термін до 01.01.2013р. відповідачем суду не надано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується актом № 1 до договору № 221/2 МС від 25.10.2011р. та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст.4-3 та ст.33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 80770,80 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних позивачем робіт, останнім нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 3126,83 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому, судом береться до уваги п.1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, в якому Вищий господарський суд України зазначив, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних за період з 31.12.12р. по 16.04.2014р.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

80770,80 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365*471 (к-ть днів за період з 01.01.2013р. по 16.04.2014р.) = 3126,83 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 3126,83 грн., то позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 3126,83 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вулиця Велика Житомирська, 15-А, ідентифікаційний код 33695540) на користь комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут Генерального плану м. Києва" (01044, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Хрещатик, будинок 32, ідентифікаційний код 26314687) 80770 (вісімдесят тисяч сімсот сімдесят) грн. 80 коп. основного боргу, 3126 (три тисячі сто двадцять шість) грн. 83 коп. 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.06.14 р.

Суддя О.А. Грєхова