Рішення № 39399428, 12.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25088/13 12.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Парк «Нивки»До Третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТ НОКС» Шевченківська районна державна адміністрація в м. КиєвіПророзірвання договору оренди та повернення майна

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Єрмоленко О.О. - за дов., Дятлов В.І. - директор

Від відповідача: Леськов П.І. - за дов.

Від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання Договору суборенди нерухомого майна № 35 від 01.07.1998р. та зобов'язання Відповідача повернути орендне приміщення за адресою: м. Київ, пр. Перемоги,82, загальною площею 190,00 кв.м.

В процесі розгляду справи суд своєю Ухвалою від 29.04.2014р. залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Шевченківську районну державну адміністрацію в м. Києві (адреса: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 24/6).

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, пояснень щодо позовних вимог не надав, заяв та клопотань через відділ діловодства не подав та не надіслав, хоча третя особа була належним чином повідомлена про розгляд справи, про що свідчить зокрема рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали Господарського суду міста Києва від 29.04.2014р.).

11.03.2014р. Відповідач подав в судовому засіданні Відзив на позовну заяву, в якому просив залишити позов ТОВ «Парк «Нивки» без розгляду, на підставі ч.1 ст. 81 ГПУ України, оскільки позовну заяву підписано особою яка не має права її підписувати.

Однак позов не підлягає залишенню без розгляду, з огляду на наступне:

Із позовної заяви, яка є предметом розгляду господарського суду, вбачається, що її підписав генеральний директор п. Дятел В.І.

В матеріалах справи наявні докази, що позовну заяву підписано повноважною посадовою особою позивача - генеральним директором п. Дятел В.І., а саме:

- протоколом від 12.2005р. №6 зборів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Нивки», на яких обрали на посаду директора товариства Дятла Володимира Івановича;

- витягами з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 29.січня 2014р., станом на 25 люте 2014р., в яких керівником товариства значиться Дятел Володимир Іванович;

- належним чином завіреною копією витягу з трудової книжки Дятла Володимира Івановича.

12.06. 2014р. представник відповідача проти позовних вимог заперечував, однак письмовий відзив по суті спору не надав, пояснив неоплату боргу відсутністю керівництва.

За клопотаннями Позивача та Відповідача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 1998 року між Позивачем, Відповідачем та третьою особою було укладено Договір суборенди нерухомого майна №35.

Відповідно до умов даного Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування будинок за адресою: Україна, м. Київ, пр. Перемоги, 82 загальною площею 190 кв. м. Приміщення надано в суборенду на 20-ти річний строк.

Відповідно до п. 5.3 Договору суборенди суборендна плата сплачується Суборендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендаря не пізніше 20 числа кожного місяця.

В подальшому в Додатку №4 до Договору, сторони погодили, що суборендна плата за місяць складає 1 960, 00 грн., яка в послідуючих місяцях повинна нараховуватись та сплачуватись з урахуванням індексу інфляції.

01 липня 2005 року до п.5.1. Договору були внесені зміни, відповідно до яких сторони погодили, що суборендна плата сплачується Відповідачем не пізніше 10-ти робочих днів після закінчення поточного місяця за реквізитами Позивача, згідно з методикою розрахунків, затвердженою Х сесією ХХІV скликання Шевченківської районної у м. Києві Ради у Додатку №3 до Договору, починаючи з серпня 2005 року оплата орендної плати проводиться з урахуванням індексу інфляції.

В Пунктом 3.2. (п.п. є) Договору передбачено, що відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати суборендну плату, компенсувати податок на землю та комунальні платежі.

Однак, в порушення умов Договору Відповідач має заборгованість перед Позивачем, яка складає 89 492, 21 грн.

Судом встановлено, що остання оплата орендної плати за орендоване приміщення за договором суборенди була здійснена Відповідачем 27.08.2012р.

Відповідно до п. 10.4. Договору, в разі несплати суборендарем протягом трьох місяців суборендної плати, комунальних платежів та податку на землю, Позивач має право достроково розірвати договір без відшкодування витрат за невід'ємні поліпшення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір від 01.07.1998р. №35 суборенди нерухомого майна є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України " Про оренду державного та комунального майна ".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна або майна, що перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та іншими нормативно правовими актами (ч. 1 ст. 2, ст. З Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.3 Договору суборенди суборендна плата сплачується Суборендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендаря не пізніше 20 числа кожного місяця.

01 липня 2005 року до п.5.3 Договору були внесені зміни, відповідно до яких сторони погодили, що суборендна плата сплачується Відповідачем не пізніше 10-ти робочих днів після закінчення поточного місяця за реквізитами Позивача, згідно з методикою розрахунків, затвердженою Х сесією ХХІV скликання Шевченківської районної у м. Києві Ради у Додатку №3 до Договору, починаючи з серпня 2005 року оплата орендної плати проводиться з урахуванням індексу інфляції.

Судом встановлено, що суборендарем остання оплата орендної плати за орендоване приміщення за договором суборенди була здійснена Відповідачем 27.08.2012р. Відповідач має заборгованість 89 492,21грн.

Тобто, у визначені строки суборендар не сплатив орендну плату, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 10.4. Договору, в разі несплати суборендарем протягом трьох місяців орендної плати, комунальних платежів та податку на землю, Позивач має право достроково розірвати договір без відшкодування витрат за невід'ємні поліпшення.

Отже, договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок невиконання своїх зобов'язань за договором.

Орендна плата за орендоване приміщення в силу ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є істотною умовою договору оренди.

Тобто, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору оренди, зокрема: п. 5.3 з врахуванням змін щодо сплати суборендної плати, є підставою для вимоги про розірвання договору оренди приміщення та зобов'язання його повернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно п. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

З встановлених обставин та наведених правових норм, суд дійшов висновку, що Відповідачем істотно порушено умови спірного Договору, а саме: не внесено плату за суборенду приміщення навіть більш, ніж за три місяці підряд, а тому зазначений договір підлягає розірванню у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що у разі закінчення терміну дії договору Суборендар зобов'язаний протягом трьох місяців повернути Будинок Орендодавцю за актом орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального зносу, при цьому орендодавець не виплачує суборендареві компенсацію за майнові поліпшення Будинку та благоустрій прилеглої до неї території (п.9.2 Договору суборенди).

Тому підлягає також задоволенню вимога позивача про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТ НОКС» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Парк «Нивки» орендоване приміщення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір суборенди нерухомого майна від 01.07.1998р. № 35, укладений між Радянською районною державною адміністрацією в м. Києві (Шевченківською районною державною адміністрацією в м. Києві), Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк «Нивки» (03113, м. Київ, пр.-т Перемоги, 82; Код:02221308) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРТ НОКС» (03113, м. Київ, пр.-т Перемоги, 82-В; Код: 25588559).

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТ НОКС» (03113, м. Київ, пр.-т Перемоги, 82-В; Код: 25588559) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Парк «Нивки» (03113, м. Київ, пр.-т Перемоги, 82; Код:02221308) орендоване приміщення, а саме: будинок, розташований за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 82-В, загальною площею 190 кв. м., шляхом його звільнення та підписання акту приймання-передачі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТ НОКС» (03113, м. Київ, пр.-т Перемоги, 82-В; Код: 25588559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк «Нивки» (03113, м. Київ, пр.-т Перемоги, 82; Код:02221308) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.06.2014р.

Суддя І.І. Борисенко