Постанова № 39399119, 17.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року № 813/1313/14

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Олексяк І.Р.

представника позивача Денькович М.І.

представника відповідача Шиби А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» ( далі - ТзОВ «Енергія-Новий Розділ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Миколаївська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000162200 від 06.02.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, всупереч Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, ґрунтуються виключно на власних нічим не обґрунтованих припущеннях про те, що відповідні господарські операції не відбулись, та через не правильне застосування норм податкового і цивільного законодавства. Протиправними, на думку позивача, слід вважати доводи контролюючого органу з посиланням на акт ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області №238/22.2-05/33133794 від 02.04.2013 року щодо неможливості проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи» щодо документального підтвердження господарських відносин за період з березня 2010 року по серпень 2011року, через що, зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що неможливо співставити дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, види, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними для з'ясування їх реальності. Позивач вважає, що такі висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам та такими що виникли в результаті неналежного аналізу перевіряючими договорів та інших документів ТзОВ «Енергія-Новий Розділ».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав викладених в поданих суду письмових запереченнях ( І том а.с.209-212 ), зокрема зазначивши, що Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області при перевірці діяла в межах норм ПК України. Також зазначає, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» зареєстровано Державним реєстратором Ново - Роздільської міської ради 03.08.2005 року, рішення № АОО 383382. Свідоцтво про державну реєстрацію від 03.08.2005 року №1421102000000073. Зміни до установчих документів внесено від 04.05.2012 року №1421102000000073.

Код ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» за ЄДРПОУ:33525073.

Місцезнаходження ТзОВ «Енергія - Новий Розділ»: 81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, 37.Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.08.2005 року за № 02101253 в ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, станом на 27.01.2014 року перебуває на обліку в Миколаївській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області.

У періоді, за який проводилася перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.08.2005 року №118468526 виданого ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, індивідуальний податковий номер 335250713216, було зареєстровано платником ПДВ з 09.08.2005 року по день підписання акта перевірки.

Судом встановлено, що посадовими особами Миколаївської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Енергія - Новий Розділ», код за ЄДРПОУ 33525073 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи» код за ЄДРПОУ 33133794 за березень 2011 року та серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.01.2014 року №80/13-21-22/33525073 (далі - акт перевірки) ( І том а.с.10-23), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем п.п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI(із змінами і доповненнями), в результаті встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2011 року на суму 348 381, 00 грн.(І том а.с.10-23).

Таких висновків податковий орган дійшов аналізуючи господарські правовідносини позивача з ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи».

Зокрема встановлено, що провести зустрічну звірку по контрагенту неможливо, оскільки не знаходиться за юридичною адресою та не надано податковому органу первинних документів, а саме: не надано товарно - транспортних накладних, що засвідчують факт перевезення товару в тому числі по взаємовідносинах з позивачем. Вказане підтверджується актом про неможливість проведення зустрічниї звірки ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи», складеного ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області №238/22.2-05/33133794 від 02.04.2013 року.

На підставі акта перевірки від 27.01.2014 року №80/13-21-22/33525073 податковий орган 06 лютого 2014 року прийняв податкове повідомлення - рішення №0000162200 ( І том а.с.8) про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація встановлена при перевірці контрагента позивача по ланцюгу постачання, а відтак відповідачем не встановлено факту передачі товарів та надання послуг від ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи» до позивача у зв'язку з відсутністю оформлених належним чином актів здачі-прийняття робіт, не конкретизовано зміст послуг, не визначено обсяги надання послуг та не вказано яким чином розраховувалась їх вартість, не надано товарно-транспортних накладних, що засвідчують факт перевезення товару від постачальника до покупця.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку»).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність перевірки під час розгляду даної справи висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

До спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (постанова Верховного Суду України від 20 листопада 2012 р. у справі № 3-52гс12).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Вирішуючи спір, суд керується принципом законності та виходить з положень Конституції України, відповідно до частини 2 статті 19 якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Позивачем, на підтвердження взаємовідносин з ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи» долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках, а саме:

- копію договору поставки №10/05-10П від 10.05.2010 року укладеного з ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи» ( І том а.с.38);

- копію договору поставки №13/07-11Ін від 13.07.2011 року укладеного з ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи» (І том а.с.53);

- акт виконаних робіт від 31.03.2011 року ( І том а.с.39);

- акт №1 від 30.09.2011 року здачі - приймання виконавчої роботи (І том а.с.55-57);

- акт №1 від 31.08.2011 року здачі - приймання виконавчої роботи (І том а.с.59-61);

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, серпень 2011 року (І том а.с. 80-85);

- акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (І том а.с.74-77);

- копії податкових накладних №97 від 31.03.2011 року на загальну суму 183 000,00 грн.( І том а.с.40) та №101 від 31.03.2011 року на загальну суму 1 907 288,94 грн. ( І том а.с.42), №264 від 30.09.2011 року на загальну суму 445 053,00 грн.( І том а.с.58), №258 від 31.08.2011 року на загальну суму 445 053,00 грн.(І том а.с.62), №253 від 30.09.2011 року на загальну суму 520 080 грн.( І том а.с.78), №217 від 31.08.2011 року на загальну суму 520 080,00 грн.(І том а.с.86), № 240 від 31.08.2011 року на загальну суму 73 019,20 грн.(І том а.с.88-89), №230 від 31.08.2011 року на загальну суму 579 984,00 грн.(І том а.с. 91), №232 від 31.08.2011 року на загальну суму 205 171,20 грн.( І том а.с.93), №234 від 31.08.2011 року на загальну суму 542 676,00 грн. ( І том а.с.95), №120 від 26.09.2011 року на загальну суму 542 676,00 грн.( І том а.с.99), №121 від 26.09.2011 року на загальну суму 593 472,00 грн.(І том а.с.101), №162 від 30.11.2011 року на загальну суму 29,700 грн.(І том а.с.153);

- копії видаткових накладних №110331 від 31.03.2011 року на загальну суму 1 907 288,94 грн.(І том а.с.41), № 110831 від 31.08.2011 року на загальну суму 73 019,20 грн.( І том а.с.87), №110831 від 31.08.2011 року на загальну суму 579 984,00 грн.(І том а.с.90), №110831.8 від 31.08.2011 року на загальну суму 205 171,20 грн.(І том а.с.92), № 110831.11 від 31.08.2011 року на загальну суму 542 676,00 грн.(І том а.с.94), №120926.1 від 26.09.2011 року на загальну суму 542672,00 грн.( І том а.с.98), № 110926.2 від 26.09.2011 року на загальну суму 593 472,00 грн.(І том а.с.100), №111130.25 від 30.11.2011 року на загальну суму 29 700 грн.(І том а.с.152);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт / та витрат / за вересень 2011 року ( І том а. 73);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт / та витрат / за серпень 2011 року ( І том а.с. 79);

- копію субліцензійного договору №01-01/09-2 від 31.12.2008 року на використання знака для товарів та послуг (ІІ том а.с.20);

- копію ліцензії № 578461 серії АГ на виробництво електричної енергії (ІІ том а.с.8);

- копію ліцензії № 500375 серії АГ на постачання електричної енергії за регульованим тарифом (ІІ том а.с.9);

- копію ліцензії № 500376 серії АГ на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (ІІ том а.с.10);

- копію ліцензії № 500421 серії АГ на виробництво теплової енергії та теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії (ІІ том а.с.11);

- копію накладної на внутрішнє переміщення № ПМ-0000039 від 31.03.2011 року(ІІ том а.с.12-15);

- копії актів приймання-передачі основних засобів від 29.02.2012 року (ІІ том а.с.16-17);

- копії платіжних доручень №39, №40, №43, №42 від 25.10.2011 року та №81 від 28.10.2011 року (ІІ том а.с.18-19).

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вищезазначеним контрагентом, оформлені належним чином, такі досліджувались під час перевірки, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Вказана обставина не спростовується висновками перевірки та не заперечується представником відповідача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2 цього ж Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом на підставі зібраних у справі доказів встановлено здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Корпорація Східні колійні системи».

Фактично висновки акту перевірки від 27.01.2014 року №80/13-21-22/33525073 ґрунтуються на припущенні про неспроможність вказаного контрагента позивача надавати послуги з причин відсутності за місцезнаходженням. Щодо таких підприємств податковий орган посилається на акт ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області №238/22.2-05/33133794 від 02.04.2013 року щодо неможливості проведення зустрічних звірок та цитує їх зміст.

Даючи правову оцінку такому акту, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Оцінюючи дані факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентом свідчить той факт, що товари отримані від зазначених контрагентів були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності. Достовірних фактів, які б викликали сумнів в реальності придбання таких у суду немає.

Стосовно доводів щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає таке. Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку позивача підтверджувати право на формування податкового кредиту, як і валових витрат товарно-транспортними накладними, а відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі, без дослідження інших обставин, не може спростовувати товарність операції. Крім того, позиція відповідача, яка ґрунтується на відсутності товарно-транспортних накладних, суперечить позиції Міністерства Доходів і зборів, викладеній в листі від 19.09.13 №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, відповідно до якої товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Факти поставки та фактичного отримання товарів позивачем підтверджуються податковими та видатковими накладними, відображенням позивачем придбаних товарів в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями ліцензій, актів списання товарно-матеріальних цінностей, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів тощо. В сукупності всі ці документи підпадають під значення первинних, що визначене у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з с.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Представлені позивачем суду докази свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом , та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на викладене вище та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що зазначені в акті перевірки від 27.01.2014 року висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправними та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення є обгрунтованим та такий слід задовольнити.

Відповідно до ст. 94 КАС України сплачені позивачем судові витрати у розмірі 1 147(одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. слід стягнути на його користь.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.02.2014 року № 0000162200.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» 1 147(одну тисячу сто сорок сім) грн.00 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено 20 червня 2014 року.

Суддя Костецький Н.В.