Постанова № 39399101, 11.06.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/2174/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Мельник Тетяни Олександрівни, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" про скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

06 травня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Мельник Тетяни Олександрівни про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа № 2а-1670/431/11 від 18.11.2011 (ВП № 42737964), виконавчого листа № 2а-1670/7902/11 від 27.02.2012 (ВП № 42736765), виконавчого листа № 2а-1670/7901/11 від 27.07.2012 (ВП № 42737884), виданих Полтавським окружним адміністративним судом про зобов'язання Управління ПФУ в Ленінському районі м. Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" зайво сплачені страхові внески в сумі 90774 грн., про зобов'язання Управління ПФУ в Ленінському районі м. Харкова повернути Дочірньому підприємству "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" сплачені страхові внески в сумі 81624,43 грн., про зобов'язання Управління ПФУ в Ленінському районі м. Харкова повернути Дочірньому підприємству "Союз" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" сплачені страхові внески в сумі 71802,86 грн. відповідно; зобов'язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. винести постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень за виконавчими листами № 2а-1670/431/11 від 18.11.11, № 2а-1670/7902/11 від 27.07.12, № 2а-1670/7901/11 від 27.07.12.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.

Ухвалою суду від 03 червня 2014 року позовні вимоги роз'єднано шляхом виділення в окреме провадження, зокрема, позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Мельник Тетяни Олександрівни, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа №2а-1670/7902/11 від 27 липня 2012 року ВП №42736765, виданого Полтавським окружним адміністративним судом про зобов'язання Управління ПФУ в Ленінському районі м. Харкова повернути Дочірньому підприємству "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" сплачені страхові внески в сумі 81624,43 грн та зобов'язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-1670/7902/11 від 27 липня 2012 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року справу прийнято до провадження судді Петрової Л.М.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, оскільки строк пред'явлення виконавчого листа від 27 липня 2012 року №2а-1670/7902/11 для примусового виконання закінчився, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. неправомірно усупереч приписам Закону України "Про виконавче провадження" повторно відкрито виконавче провадження ВП №42736765 на виконання виконавчого листа від 27 липня 2012 року №2а-1670/7902/11, виданого Полтавським окружним адміністративним судом, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2014 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази про те, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подав /а.с. 98/.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, у прохальній частині письмових заперечень проти позову просили провести розгляд справи без участі представника відділу /а.с. 102/.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що 13 березня 2014 року на виконання до відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області надійшла заява Дочірнього підприємства "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" про примусове виконання виконавчого листа №2а-1670/7902/11, виданого 27 липня 2012 року Полтавським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Управління ПФУ в Ленінському районі м. Харкова повернути Дочірньому підприємству "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" сплачені страхові внески у сумі 81624,43 грн. Зазначений виконавчий лист надійшов на виконання повторно, оскільки 13 березня 2013 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчий документ повернуто до суду. Стягувачем отримано у Полтавському окружному адміністративному суді оригінали виконавчого документу, який 13 березня 2014 року повторно пред'явлено до виконання у межах встановленого Законом України "Про виконавче провадження" строку.

Звертав увагу суду, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить обмежень щодо можливості повторного пред'явлення виконавчого документу зобов'язального характеру, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, тому 19 березня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42736765 та надано боржнику строк для самостійного виконання до 26 березня 2014 року.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з частини п'ятої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що норма частини п'ятої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною і підлягає застосуванню судом, а позивач звернувся з позовом до суду 04 червня 2014 року, суд вважає за можливе розглядати справу за даної явки у судове засідання осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, №606-XIV рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, даний спір підвідомчий Полтавському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що 13 березня 2014 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області надійшла заява Дочірнього підприємства "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" про примусове виконання виконавчого листа №2а-1670/7902/11, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 27 липня 2012 року, про зобов'язання УПФУ Ленінського району в м. Харкові повернути Дочірньому підприємству "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" сплачені страхові внески у сумі 81624,43 грн /а.с. 107/.

19 березня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42736765 з виконання виконавчого листа № 2а-1670/7902/11, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 27 липня2014 року, про зобов'язання Управління ПФУ Ленінського району в м. Харкові повернути Дочірньому підприємству "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" сплачені страхові внески у сумі 81624,43 грн та надано боржнику строк для виконання рішення суду до 26 березня 2014 року /а.с. 103/.

Позивач не погодився з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №42736765, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV.

Згідно статті 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 2 цього ж Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно частини першої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Наведена норма Закону має імперативний характер, отже, прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення є не правом, а обов'язком державного виконавця.

Як встановлено судом, до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Дочірнє підприємство "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" звернулося з заявою про примусове виконання виконавчого листа №2а-1670/7902/11 13 березня 2014 що підтверджується даними штампу вхідної кореспонденції відповідача /а.с. 107/.

Разом із заявою Дочірнім підприємством "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" подано до виконання виконавчий лист у адміністративній справі №2а-1670/7902/11, виданий Полтавським окружним адміністративним судом 27 липня 2012 року /а.с. 104-106/.

19 березня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42737964 з виконання виконавчого листа №2а-1670/7902/11, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 27 липня 2012 року, про зобов'язання Управління ПФУ Ленінського району в м. Харкові повернути Дочірньому підприємству "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" сплачені страхові внески у сумі 81624,43 грн та надано боржнику строк для виконання рішення суду до 26 березня 2014 року /а.с. 103/.

Дійсно, суд погоджується з доводами позивача, що виконавчий лист у адміністративній справі №2а-1670/7902/11 надійшов на виконання державної виконавчої служби повторно, зокрема, 13 березня 2013 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Пікули В.Ю. закінчено виконавче провадження за виконавчим листом №2а-1670/7902/11 на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить обмежень щодо можливості повторного пред'явлення виконавчого документа зобов'язального характеру, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Частиною першою статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони /частини третя статті 23 Закону України "Про виконавче провадження"/.

Зі змісту супровідного листа від 14 березня 2013 року судом встановлено, що копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 13 березня 2013 року направлено до суду разом з оригіналом виконавчого документа /а.с. 112/.

13 березня 2014 року Дочірнім підприємством "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" повторно подано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області виконавчий лист у адміністративній справі №2а-1670/7902/11 разом із заявою про примусове виконання рішення суду.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 23 Закону України "Про виконаче провадження" Дочірнє підприємство "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" при пред'явленні до виконання виконавчого листа у адміністративній справі № 2а-1670/4316/11 дотримано річний строк пред'явлення документу до виконання.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, у зв'язку з чим необхідно відмовити стягувачу у відкритті виконавчого провадження.

Твердження позивача щодо неправомірності повторного відкриття виконавчого провадження суд вважає необґрунтованим, оскільки судове рішення у справі №2а-1670/7902/11 фактично не виконано.

Більш того, невиконання Управлінням ПФУ Ленінського району в м. Харкові судового рішення призводить до неефективного захисту прав юридичної особи, зменшення законності й авторитету державних органів і державних службовців, демонструючи правовий нігілізм.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс /рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68/.

Разом з тим, судове рішення у адміністративній справі №2а-1670/7902/11, яке набрало законної сили, та на примусове виконання якого Полтавським окружним адміністративним судом 27 липня 2012 року видано виконавчий лист №2а-1670/7902/11, станом на 13 березня 2014 року не виконано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2014 року ВП № 42736765 ґрунтується на вимогах Закону України "Про виконавче провадження", підстави для її скасування відсутні.

Оскільки протиправності у діях відповідачів судом не встановлено, матеріалами справи підтверджено, що при винесенні спірної постанови державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Законом України "Про виконавче провадження", позовна вимога про зобов'язання винести постанову про відмову у відкритті провадження є похідною та задоволенню також не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управлінням ПФУ Ленінського району в м. Харковіє необґрунтованими, письмовими доказами не підтвердженими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Мельник Тетяни Олександрівни, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Гарант" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" про скасування постанови, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 16 червня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова