Постанова № 39399018, 03.06.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року , о 16-04 годині,Справа № 808/2594/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що СДПІ було проведено перевірку ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - ПАТ «Дніпроспецсталь»), за результатами якої складено акт та встановлено порушення - завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2013 року на загальну суму ПДВ - 172 397 гривень.

04.04.2014 на підставі даного акту СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000144610, яким зменшено суму від'ємного значення з ПДВ на 172 397 гривень.

Перевіркою встановлено, що позивачем до податкової декларації з ПДВ за грудень 2013 року включено до податкового кредиту операції з придбання природного газу від ТОВ «Аріона-Торг» на загальну суму 861 985,2 гривень, у т.ч. ПДВ 172 397,04 гривень. Відповідач вважає, що ТОВ «Аріона-Торг» надано ризиковий кредит на суму 172 397 гривень.

Порушення податкового законодавства відповідач обґрунтовує наступними документами: запитом №1729/28-04-46-10/18 від 18.03.2014 щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Аріона-Торг» з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ПАТ «Дніпроспецсталь» за 2013 рік, відповіддю ДПІ у Деснянському районі м. Києва №932/7/26-52-22-03-20 від 20.03.2014 про присвоєння ТОВ «Аріона-Торг» стану «9»: відсутність за місцезнаходженням, актом №100/26-52-22-05/38213308 від 18.02.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аріона-Торг», наявністю ТОВ «Аріона-Торг» у списках платників-утворювачів схемного кредиту - ймовірних «податкових ям», «транзитерів» та «вигодонабувачів». Всупереч наданим до перевірки документам на підтвердження господарських взаємовідносин з вказаним підприємством податковий орган вважає, що поставки газу від ТОВ «Аріона-Торг» до ПАТ «Дніпроспецсталь» відсутні.

Предметом спору у даній справі є реальний характер господарських операцій, правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат у перевіряємому періоді, а також засоби (документи), що підтверджують або спростовують обґрунтованість висновків податкового органу.

Оскільки були наявні передбачені законодавством первинні документи, позивач мав право включити суму грошових коштів, сплачених за поставлену продукцію, до складу витрат у податковому обліку.

При укладанні договору позивач проявив обачність та отримав відомості щодо державної реєстрації ТОВ «Аріона-Торг» як суб'єкта господарювання та його реєстрації як платника ПДВ. Обов'язок перевіряти інші обставини фінансово-господарської діяльності сторони за правочином (наявність транспортних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, знаходження за місцем реєстрації, тощо) на покупця чинним законодавством не покладається та фактично є неможливим.

Податковим органом встановлено факти відображення у бухгалтерському та податковому обліку ПАТ «Дніпроспецсталь» господарських операцій з поставок та отримання газу ТОВ «Аріона-Торг» та його використання у власній господарській діяльності. Висновки про відсутність поставок є необґрунтованими, оскільки не наведено жодної підстави та належних доказів вважати, що господарські операції не відбулись.

Крім того, податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства, що позбавляє податковий орган права самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визнанням їх нікчемними чи недійсними з застосуванням відповідних наслідків вчинення таких правочинів. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо встановлення в актах перевірки недійсності (нікчемності) таких правочинів. Відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували те, що укладений договір, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Аріона-Торг», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Також не наведено доказу, зокрема, постанови (вироку) про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Аріона-Торг» за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення, яка б набрала законної сили. Крім того, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає. Також не наведено факту та відповідних доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Аріона-Торг» на момент укладення договору та видачі податкової накладної.

Обставини, які відображені під час здійснення перевірки та відображені в акті, з огляду на належним чином оформленні первинні документи та відсутність змістовного опису й чіткої конкретизації кожного порушення норм Податкового кодексу України, не підтверджуються, з акту не вбачається, в чому саме полягають порушення Податкового кодексу України з боку ПАТ «Дніпроспецсталь». Висновки щодо наведених порушень ґрунтуються лише на висновках акту перевірки, що стосується іншої юридичної особи. Натомість такі документи не мають юридичної сили доказів у розумінні ст.ст. 71, 72 КАС України, оскільки не встановлюють фактів порушень норм податкового законодавства, які здійснені саме позивачем. Отже, відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товарно-матеріальних цінностей.

Актом не встановлено жодного порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачання товарів, права на заявлення до відшкодування від'ємного значення ПДВ, внаслідок чого акт не може слугувати належною підставою для виключення відображених у податковому обліку позивача сум з податкового кредиту, зменшення від'ємного значення, і бути належним доказом виявлених порушень.

Відповідач, позбавляючи позивача права на податковий кредит по операціям з контрагентом на підставі того, що не підтверджено факт реальності здійснення операцій з купівлі-продажу товарів, перекладає власну відповідальність за неналежну організацію контролю за нарахуванням та сплатою податків на позивача, який у відповідності із законодавством України не наділений обов'язком та функцією такого контролю.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000144610 від 04.04.2014. У судовому засіданні представник позивача позов підтримує і просить його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, зазначивши в запереченнях, що ТОВ «Аріона-Торг» знаходиться на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. На дату написання акту перевірки стан платника - «9»: направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходженням. Основний вид діяльності: торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи. Статутний фонд - 1000 гривень. Керівник, головний бухгалтер, засновник - одна особа: ОСОБА_1 Кількість працюючих на підприємстві - 1 особа.

Листом № 932/7/26-52-22-03-20 від 20.03.2014 отримано відповідь від вказаної ДПІ, згідно з якою ТОВ «Аріона-Торг» має стан «9». Податковим органом було складено акт № 100/26-52-22-05/38213308 від 18.02.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аріона-торг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку, згідно з яким звірку проведено у приміщенні ДПІ у Деснянському районі м. Києва за результатами аналізу даних АІС «Податковий блок». За юридичною адресою ТОВ «Аріона-Торг» відсутнє, фактичне місцезнаходження підприємства встановити неможливо. Тобто підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не є можливим.

Співробітниками ОУ ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в ході відпрацювання ТОВ «Аріона-Торг» було встановлено, що засновником, директором та головним бухгалтером одноосібно є ОСОБА_1 Також здійснено повторний виїзд за податковою адресою підприємства: м.Київ, вул.О.Бальзака,77, й встановлено відсутність підприємства за податковою адресою. 14.02.2014 директор ТОВ «Аріона-Торг» ОСОБА_1 надала письмові пояснення щодо причетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, однак в питаннях, які стосуються укладення угод з постачальниками, транспортування та подальшої реалізації товару не орієнтується. Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Аріона-Торг» здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної право- та дієздатності ТОВ «Аріона-Торг», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Аріона-Торг» та контрагентами-покупцями є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами

Отже, підприємствами-контрагентами відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

ТОВ «Аріона-Торг» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в т.ч. головних книг, журналів-ордерів та карток-рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладні, актів викопаних робіт, тощо. Зазначені операції ТОВ «Аріона-Торг», контрагентів-покупців та контрагентів-постачальників не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

На підставі аналізу норм законодавства щодо постачання та продажу-купівлі газу податковим органом зроблено висновок про відсутність поставки ТОВ «Аріона-Груп» продукції на ПАТ «Дніпроспецсталь» в грудні 2013 року.

У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин. За звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника. А відтак, доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладання та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

Спочатку йде нарахування податкового зобов'язання, його сплата до бюджету і при настанні відповідних обставин його віднесення до податкового кредиту. При цьому всі ці правові умови є послідовними та нерозривними між собою, і відсутність будь якої умови позбавляє виникнення права на бюджетне відшкодування. Контрагенти ПАТ «Дніпроспецсталь» фактично не здійснювали господарську діяльність, а лише документували операції з товаром. З огляду на зазначене, в межах податкового обліку, вказані операції не можуть призводити до зміни показників податкового обліку.

Правостворюючим фактом, з яким чинне законодавство пов'язує можливість реалізації права платника на податкову вигоду, є реальне здійснення господарської операції з придбання товару, вчинення усіх дій, які становлять зміст операції з поставки товару (його транспортування, страхування, зберігання, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття товару тощо), після перевірки наявності у контрагентів позивача необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів (власних або орендованих) для здійснення цих операцій.

В даному випадку наявні ознаки двох загальновідомих судових доктрин (судові доктрини - не норми, закріплені в законі, однак, виходячи з науки та теорії права, так чи інакше, складають частину правової системи) «Ділова мета» та «Угода по кроках». Суть доктрини «Ділова мета» полягає у тому, що поширеним є укладання правочинів, які спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування, та не мають під собою розумної, економічно обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, що і мало місце в даному конкретному випадку, оскільки дії, вчинені сторонами, не обумовлені розумним змістом, що направлений на отримання доходу, а такі дії були направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань.

Верховний Суд України, застосовуючи доктрину «Ділова мета» при розгляді справ за участі національних суб'єктів господарювання до органів ДПС, зазначає, що при здійсненні господарської діяльності основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції, за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності, наприклад, шляхом відшкодування ПДВ. Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документу не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб,

- результати, відображені даних податкового обліку будь-кого з учасників гос- подарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного на- дання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо.)

Відповідач просить відмовити у позові. У судовому засіданні його представник надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке:

судом встановлено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Дніпроспецсталь» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту й бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за грудень 2013 року, результати якої викладено в акті № 112/28-04-46-20/00186536 від 21.03.2014 (далі - Акт). Перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, розд. І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1340 від 17.12.2012, зареєстрованого в Мін'юсті України 01.02.2013 за №201/22733, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення за грудень 2013 року на загальну суму ПДВ 172397 гривень.

04.04.2014, на підставі Акту, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000144610 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 172397 гривень.

Судом встановлено, що 01.12.2013 між позивачем та ТОВ «Аріона-Торг» було укладено договір купівлі-продажу природного газу №А/13-69/11130904, на підтвердження виконання якого було складено податкову накладну №14 від 13.12.2013, акт передачі-приймання природного газу від 13.12.2013 на загальну суму 1 034 382,23 гривні , в т.ч. ПДВ 172397,04 гривень (а.с. 106-112, 115, 116). Розрахунки здійснені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що складено угоду від 31.12.2013, відповідно до договору про переведення боргу №У/10-04/05130903 від 31.12.2013, укладеного між ТОВ «Українська нафто-газова компанія», ТОВ «Аріона-Торг» та ПАТ «Дніпроспецсталь» (а.с. 113, 114).

Відповідно до абз . 1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (у редакції Зкону № 657-VII від 24.10.2013, який набрав чинності 13.11.2013 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин), «для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством».

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, «витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу».

Відповдно до п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, «витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку».

Згідно з п. 198.1, абз. 1 п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Відповідно до п.п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, «сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду».

Відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (у редакції Закону N 5463-VI від 16.10.2012, який набрав чинності 02.12.2012 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996), «господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.15, 2.16 розд. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (у редакції Наказу № 574 від 03.06.2013, що набрав чинності 12.07.2013 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №88), «первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання».

Таким чином, операції між позивачем та ТОВ «Аріона-Торг» мали реальний характер, були оформлені належним чином, документально підтверджені: документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печатками підприємств, що відповідає вищезазначеним вимогам законодавства.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «Аріона-Торг» було зареєстровано як юридична особа та як платник ПДВ, що підтверджується наступними доказами: статутом, протоколами загальних зборів №1 від 04.05.2012, №4/1 від 01.08.2013, наказом №1 від 14.05.2012, витягом з ЄДР від 30.09.2013, випискою з ЄДР, ліцензією, серії АЕ №179860, на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, довідкою про взяття на облік платника податків №14149/18-435 від 16.05.2012, повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 18.05.2012, довідкою про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) №1632/19-233 від 24.10.2012, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200055465 від 06.07.2012, довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 72-104).

Нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності. Згідно з вимогами чинного законодавства, на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність контрагента, своєчасність та повноту сплати ним податків, тощо. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

В Акті перевірки зазначено про відсутність факту поставки позивачу продукції від ТОВ «Аріона-Торг» в грудні 2013 року (а.с. 52).

Відповідно до абз.абз. 1, 2 п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, «з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків».

В Акті перевірки зазначено, що, відповідно до листа ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 932/7/26-52-22-03-20 від 20.03.2014, ТОВ «Аріона-Торг» має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження.

Щодо ТОВ «Аріона-Торг» складено акт № 100/26-52-22-05/38213308 від 18.02.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аріона-Торг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку, згідно з яким встановлено:

неможливість фактичного здійснення ТОВ «Аріона-Торг» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Аріона-Торг», з постачальниками та покупцями;

відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України;

загальна чисельність працюючих на ТОВ «Аріона-Торг» згідно з даними бази ДПІ у Деснянському районі м. Києва - 1 особа (а.с. 50-51).

Крім того, як додатковий доказ відсутності поставок газу в Акті, на підставі якого прийняте оскаржуване рішення, вказано про відсутність доказів фактичного отримання природного газу: журналів обліку газу, звітів засобів вимірювальної техніки за контрактний місяць, актів приймання-передачі газу, підписаних постачальником, покупцем та газорозподільною (газотранспортною) організацією (а.с. 52).

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (у редакції Закону N 5178-VI від 06.07.2012, який набрав чинності 11.10.2013 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин), «відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».

Згідно зі ст.ст. 204, 234 Цивільного кодексу України, «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним».

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 Господарського кодексу України (у редакції Закону N 5178-VI від 06.07.2012, який набрав чинності 11.10.2013 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин), «господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця».

Відповідно до норм Податкового кодексу України, зокрема ст.ст. 44, 61, податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства, що позбавляє податковий орган права самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визнанням їх нікчемніти чи недійсними з застосуванням відповідних наслідків вчинення таких правочинів.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить за межі своєї компетенції щодо встановлення в актах перевірки недійсності (нікчемності) таких правочинів.

В Акті відсутні посилання на відповідні рішення суду щодо визнання договорів, згідно з якими відбулась поставка газу позивачу від ТОВ «Аріона-Торг», недійсними, як і відсутні докази фіктивності вчинених правочинів, їх невідповідність намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, суперечливості інтересам держави і суспільства. Також відсутні посилання на судові рішення щодо притягнення посадових осіб позивача чи ТОВ «Аріона-Торг» до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер».

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України з огляду на обставини діяльності не його, а іншої юридичної особи, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за дії цієї особи. Так само відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товару не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, що відбулась між отримувачем товару, який є останнім у ланцюгу.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, «рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України».

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, в рішенні якого від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання.

З урахуванням наведеного, Актом перевірки не встановлено порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачання товарів, права на заявлення до відшкодування від'ємного значення ПДВ, внаслідок чого вищевказаний акт не може бути належною підставою для виключення відображених у податковому обліку позивача сум з податкового кредиту, зменшення від'ємного значення, і бути належним доказом виявлених порушень.

Таким чином, порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо правовідносин з ТОВ «Аріона-Торг», зазначені в акті, не були встановлені судом.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

На підставі викладеного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі зазначеного акту, є протиправним й підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте 04.04.2014 спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів у відношенні публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» №0000144610 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 172 397 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» судові витрати у розмірі 344 (трьохсот сорока чотирьох) гривень 79 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш