Вирок № 39398616, 24.06.2014, Вишгородський районний суд Київської області

24.06.2014 справа №363/3573/13-к

ВИРОК

Іменем України

24 червня 2014 року Вишгородський районний суд Київської області у складі колегії:

головуючого-судді Рудюка О.Д.,

суддів: Підкурганного В.В.,

Войнаренко Л.Ф.,

при секретарі Данько В.В., Тернової Г.В.,

за участю прокурора Кривошея С.В., Синюка Д.О.,

захисника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому засіданні кримінальне провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вишгород Київської області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч.ч. 2, 4 ст. 190, ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України та

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Києва, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 4 ст. 27, ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и л а:

У березні квітні 2009 року до ОСОБА_5, яка працювала на посаді начальника Вишгородського відділення Київського головного регіонального управління ПАТ «ПриватБанк» звернулася ОСОБА_6, яка маючи на меті обернути на свою користь чуже майно, в ході розмови запропонувала ОСОБА_5 взяти участь у погашенні на пільгових умовах кредитів фізичних осіб у комерційних банках України, через внесення частини суми кредиту та придбання цінних паперів, і відповідно отримати з цього певний матеріальний зиск, хоча реально такої можливості не мала.

Крім того, ОСОБА_6, підбурюючи ОСОБА_5 на сумісні дії, пообіцяла посприяти у погашенні власного кредиту останньої у одному з комерційних банків України.

Вказана пропозиція ОСОБА_5 зацікавила і в неї, на підставі власних інтересів, виник та сформувався умисел на незаконне заволодіння чужим майном - грошовими коштами громадян, у співучасті з ОСОБА_6

В подальшому, діючи умисно, з метою обернути на користь третіх осіб чуже майно, ОСОБА_5 запропонувала потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які мали кредити у комерційних банках України свої та ОСОБА_6 послуги у пільговому погашенні їх грошових зобов'язань. При цьому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 маючи намір на заволодіння чужим майном - коштами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і не маючи наміру на виконання взятих на себе зобов'язань, ввели в оману вказаних громадян, запевнивши їх в своїй порядності та в обов'язковому закритті їхніх кредитів на пільгових умовах.

Зокрема, у травні-червні 2009 року, до ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_7, яку зацікавила пропозиція ОСОБА_5, умови та вартість погашення власного кредиту у АКПБ «УкрСиббанк» на пільгових умовах.

ОСОБА_5, маючи на меті заволодіти чужим майном та обернути його на користь третіх осіб, за попередньою змовою з ОСОБА_6, запевнила ОСОБА_7 в тому, що має можливість їй допомогти та повідомила умови та строки погашення кредиту, які останню повністю задовольнили.

Перебуваючи у офісному приміщенні Вишгородського відділення КГРУ ПАТ «ПриватБанк», яке розташоване у м. Вишгороді, пр-т Мазепи, 8, 15.06.2009 року ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 56 600 доларів США (згідно курсу НБУ на вказаний час становить 430 805,24 грн.) та створюючи видимість законності своїх дій, видала останній прибутковий касовий ордер № 14907 в якому зазначила про отримання вищевказаної суми та поставивши підписи від імені контролера і бухгалтера.

Отримані грошові кошти ОСОБА_5 у касі банку не оприбутковувала, на пільгове погашення кредиту не спрямувала, а фактично заволодівши ними, в подальшому - 08.09.2009 року, у своєму службовому кабінеті Вишгородського відділення КГРУ ПАТ «ПриватБанк» у м. Вишгороді по пр-ту Мазепи, 8, за попередньою домовленістю, передала їх ОСОБА_6, яка розпорядилась ними на власний розсуд. Створюючи видимість законності своїх дій ОСОБА_6, з метою приховати сліди злочину, надала ОСОБА_5 розписку про отримання вищевказаних грошових коштів.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, у вересні 2009 року ОСОБА_5 за пропозицією ОСОБА_6, маючи на меті обернути чуже майно на свою користь та користь третіх осіб, повідомила ОСОБА_7 про те, що в неї є можливість погасити інший кредит її родини у АКБ «Правекс-Банк» на пільгових умовах.

04.09.2009 року, у офісному приміщенні Вишгородського відділення КГРУ «ПриватБанк», яке розташоване у м. Вишгороді , пр-т Мазепи, 8 ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 60 000 доларів США (згідно курсу НБУ на вказаний час становить 479 100 грн.) та створюючи видимість законності своїх дій, видала прибутковий касовий ордер № 07, в якому зазначила про отримання вищевказаної суми та поставивши підписи від імені контролера і бухгалтера.

Отримані грошові кошти ОСОБА_5 у касі банку не оприбутковувала, на пільгове погашення кредиту не спрямувала, а фактично заволодівши ними, 08.09.2009 року, у своєму службовому кабінеті, згідно попередньої домовленості, передала їх ОСОБА_6, яка використала їх на власний розсуд. Створюючи видимість законності своїх дій остання з метою приховати сліди злочину, надала ОСОБА_5 розписку про отримання вищевказаних грошових коштів.

Внаслідок своїх умисних протиправних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заволоділи грошовими коштами ОСОБА_7 на загальну суму 116 600 доларів США (за курсом НБУ на той час становить 909 905,24 грн.), що відповідно до примітки до статті 185 КК УКраїни є особливо великим розміром.

Крім того, у вересні 2009 року, ОСОБА_5, повторно, маючи на меті заволодіти чужим майном та обернути його на користь третіх осіб, за попередньою змовою з ОСОБА_6, запропонувала місцевому приватному підприємцю ОСОБА_8 погасити її кредит у ПАТ «ПриватБанку», на пільгових умовах.

При цьому ОСОБА_5, за попередньою змовою з ОСОБА_6, запевнила ОСОБА_8 в тому, що вона та ОСОБА_6 мають можливість їй допомогти і повідомила умови та строки погашення кредиту, які останню повністю задовольнили.

08.09.2009 року ОСОБА_8 перебуваючи у офісному приміщенні Вишгородського відділення КГРУ ПАТ «ПриватБанк», яке розташоване у м. Вишгороді, пр-т Мазепи, 8, у присутності ОСОБА_5, передала ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 8700 доларів США (згідно курсу НБУ на вказаний час становить - 69 556,50 грн.) та є значним розміром.

Отримані грошові кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на пільгове погашення кредиту не спрямували, а заволодівши ними використали на власний розсуд.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 2, 4 ст. 190 КК України, не визнала та пояснила таке.

З ОСОБА_6 вона була знайома приблизно з 2005 чи з 2006 року. Також знає її, як клієнта банку, оскільки працювала в банку з 2001 року спочатку на посаді економіста, потім на посаді начальника відділення «ПриватБанку». ОСОБА_6 якось повідомила їй, що має можливість завдяки своїм зв'язкам погасити кредити на пільгових умовах. Вона пояснила, що для закриття кредиту потрібні копія кредитного договору та копія паспорту, а також казала суму коштів потрібну для закриття кредиту. Також вона стверджувала, що за ці гроші будуть купуватися акції, для закриття кредиту по пільговим умовам. Вона також передала їй свої кошти для погашення кредиту, які та їй не повернула. Гроші які вона отримувала від ОСОБА_7 у сумі 116 600 доларів США не мали йти до каси, а ОСОБА_6 надала їй дві розписки, що вказану суму взяла вона, на що саме взяла (на погашення кредиту ОСОБА_7) і в разі не погашення кредиту зобов'язується повернути гроші. Під час надання їй розписки ОСОБА_6 були присутні представник з банку, ОСОБА_9 та ОСОБА_8. Гроші ОСОБА_6 передавала для погашення кредитів клієнтів і свого кредиту в тому числі. Будь-якої домовленості з ОСОБА_6 про спільне заволодіння грошовими коштами громадян не існувало, ніякої користі від цього вона не мала, просто хотіла допомогти людям.

В той же час, обвинувачена пояснила, що усі дії щодо отримання коштів з метою пільгового погашення кредиту вона вчиняла лише після погодження із ОСОБА_6, самостійно визначитися про наявність чи відсутність такої можливості погашення певного кредиту вона не могла.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 4 ст. 27, ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України, не визнала та пояснила наступне.

З ОСОБА_5 познайомилась в 2007 чи 2008 році. У вересні 2009 року вона позичала в останньої грошові кошти, які до цього часу не повернула. Більше вона ніяких грошових коштів від ОСОБА_5 не отримувала і ніколи не пропонувала їй погашати кредити на пільгових умовах, оскільки не мала такої можливості. Крім того вона вважає, що між нею та ОСОБА_5 існують цивільні правовідносини.

Не дивлячись на повне невизнання обвинуваченими своєї вини, вина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні за викладених вище обставин інкримінованих їм кримінальних правопорушень доведена повністю і підтверджується крім власне їх показань, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку, усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності.

Так, допитана у суді потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що вона взяла кредит в розмірі 300 000 доларів США в «УкрСіббанку», а її чоловік 490 000 доларів США в «ПравексБанку». Коли у 2009 році в чоловіка виникли проблеми з роботою то виникла також проблема оплати кредиту, і коли її син ОСОБА_13 розповів, що йому порадили людину, яка працює в банку та може погасити кредит на пільгових умовах, то вона погодилась.

Так, на початку червня 2009 року вона зустрілась з ОСОБА_5 у неї на роботі і та повідомила, що має можливість погасити кредити. Враховуючи, що зустріч була в службовому кабінеті, а також, що ОСОБА_5 є начальником відділення банку, вона довірилась їй. Крім того ОСОБА_5 переконливо пояснила, що існує якась програма пільгового погашення кредиту, ніяких проблем не буде, а також те, що необхідно дати їй 56 600 доларів США, для пільгового погашення кредиту.

Домовившись про наступну зустріч, 15.06.2009 року вона разом із сином та документами на кредит, а також грошовими коштами в сумі 56 600 доларів США приїхали до ОСОБА_5 на роботу у м. Вишгороді та в службовому кабінеті останньої передали їй документи і грошові кошти. ОСОБА_5 перерахувала гроші та видала прибутковий касовий ордер, який при їх підписала та поставила штамп банку.

Пізніше таким же чином вона надала ОСОБА_5 ще 60 000 доларів США, про що остання надала дві розписки про їх отримання. Крім того, певний відсоток із зазначеної суми, точний розмір їй не відомий, належав ОСОБА_5 за її послуги

Після цього вона неодноразово телефонувала ОСОБА_5 і та повідомляла, що все нормально і проблем не буде, проте приблизно у жовтні 2009 року її викликали в банк де вона брала кредит та поцікавились чому вона не сплачує відсотки по кредиту, а також повідомили, що їм нічого невідомо про пільгове погашення кредиту. Зрозумівши, що все йде не так як обіцяла ОСОБА_5, вона почала вимагати в неї кошти, але та отримані кошти до цього часу не повернула, а віддала лише 5 000 доларів США. ОСОБА_6 вона ніколи не бачила і з нею не спілкувалась.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_13 пояснив, що близько п'яти років назад він зустрівся з ОСОБА_14, яка повідомила, що у неї є знайома, яка працює начальником відділення у «ПриватБанку» і може допомогти з погашенням кредиту на пільгових умовах. Він розповів про це батькам і наступного дня зателефонував ОСОБА_5 і домовився про зустріч. Коли він разом з матір'ю приїхали у Вишгород і зайшли у відділення «ПриватБанку» то вони впевнилися, що ОСОБА_5 дійсно працює начальником відділення і вона повідомила, що дійсно є пільгові умови з погашення кредиту. З'ясувавши які для цього необхідні документи вони на наступний день приїхали у відділення «ПриватБанку» привезли першу суму 56 600 доларів США і документи. ОСОБА_5 виписала на цю суму касовий ордер і повідомила, що дане питання вирішиться на протязі місяця максимум півтора. Приблизно через місяць подзвонила ОСОБА_5 і запитала чи є ще у них якісь кредити, а коли дізналась, що у них є ще один кредит, вона сказала, що необхідно терміново приїхати в банк, оскільки зараз є можливість погасити його.

Того ж дня вони приїхали в банк і ОСОБА_5 сказала, що схема погашення така сама, як і минулого разу. Коли вони перший раз приїжджали то вона їм повідомила, що близько 30 відсотків із суми буде її винагородою. Другого разу вони привезли 60 000 доларів США і документи, ОСОБА_5 знову виписала касовий ордер на вказану суму, та сказала що через два тижні їхнє питання вирішиться. Проте, кредити погашені не були, а ОСОБА_5 почала уникати зустрічей з ними. На даний час ОСОБА_5 віддала їм 5 000 доларів США.

Свідок ОСОБА_10, будучи допитаним в судовому засіданні пояснив, що коли у них були кредити, то він дав дружині 116 500 доларів США, які вона передала ОСОБА_5 для погашення кредиту, в саму суть цього питання він не вникав, оскільки перебував за кордоном, а погашенням кредиту займалась дружина і син. Наскільки йому відомо їм повернуто лише 5 000 доларів США.

Згідно протоколу виїмки від 01.03.2010 року у ОСОБА_7 вилучено оригінал прибуткового касового ордеру № 07 від 04.09.2009 року на суму 60 000 доларів США та оригінал прибуткового касового ордеру № 14907 від 15.06.2009 року на суму 56 600 доларів США.

Відповідно до висновку графологічної експертизи № 147 від 17.03.2010 року підпис в графі «Контролер» прибуткового касового ордеру № 07 від 04.09.2009 року та підпис в графі «Контролер» прибуткового касового ордеру № 14907 від 15.06.2009 року виконані ОСОБА_5

Показання потерпілої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10 які є послідовними, логічними і узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами по справі, у своїй сукупності та взаємозв'язку дають підстави для визнання їх показів правдивими, а тому суд їх, а також показання підсудної ОСОБА_5, в частині, що їм не суперечить, кладе в основу даного вироку.

Допитана у суді потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що давно знає ОСОБА_5, яка працювала начальником відділення «ПриватБанку» у м. Вишгороді і між ними склались хороші відносини. На початку вересня 2009 року вона звернулась до ОСОБА_5 оскільки їй стало відомо, що є можливість погасити її кредит на пільгових умовах. Пізніше ОСОБА_5 зателефонувала та повідомила, що необхідно підійти до неї на роботу, для зустрічі з людьми, які будуть вирішувати питання пільгового погашення кредиту. Зайшовши в кабінет до ОСОБА_5 вона побачила там двох жінок, як вона пізніше дізналась це були ОСОБА_6 та жінка яку звали ОСОБА_20. При їй вони рахували велику суму доларів США. Вона поклала на стіл грошові кошти в сумі 8 700 доларів США, а також кредитні документи, копію паспорта та ідентифікаційного коду. ОСОБА_5 грошових коштів не отримувала, а їх взяла ОСОБА_6, яка пояснила, що через Національний Банк буде придбано цінні папери, якими на пільгових умовах буде погашено її кредит у «ПриватБанку» на протязі тижня, а також що проценти платити не треба. Через декілька місяців, коли вона дізналась від ОСОБА_5, що їй нараховані штрафні санкції та проценти за несплату кредиту, то вона почала телефонувати ОСОБА_6 і вимагати повернення коштів, але до даного часу кошти їй не повернуто.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_17 пояснив, що він працює на посаді першого заступника директора Київського ГРУ ПАБ КБ «ПриватБанк». Після того, коли керівника Вишгородського відділення «ПриватБанку» ОСОБА_5 було взято під варту, у банку провели службову перевірку її діяльності, в ході проведення якої стало відомо, що остання отримувала грошові кошти від людей для пільгового погашення кредитів. Робила вона це з власної ініціативи, а не як службова особа банку.

На той час такої програми не існувало. До того ж відповідно до інструкції ОСОБА_5 не могла видавати касові ордери і такі її дії, як виписування ордеру, є неправомірними. Від потерпілих ніяких зарахувань в касу банку не було.

Свідок ОСОБА_18, будучи допитаною в суді пояснила, що у 2009 році вона працювала у ПАТ «ПриватБанк» на посаді керівника департаменту організації касового обслуговування. Після проведення службової перевірки стало відомо, що керівник відділення ОСОБА_5 приймала гроші від осіб у своєму кабінеті для нібито погашення кредитів. Керівник відділення мав право тільки виписати ордери, а підписувати їх мав касир взявши гроші у клієнта та контролер, гроші клієнт мав сплачувати до каси. ОСОБА_5 набирала ордер для підтвердження взяття у клієнтів грошей, прав перед банком володільцю ордера це не дає, оскільки немає підпису касира та його штампу, а тому банк відповідальність за цей ордер не несе. У відомостях є тільки проведені через касу документи, а ці ордери не були проведені через касу, не відповідають вимогам банку і не оформлені належним чином.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_19 пояснив, що у червні 2009 року його дружина ОСОБА_21 повідомила, що ОСОБА_5 може на пільгових умовах погасити кредит, при зустрічі ОСОБА_5 підтвердила що дійсно така процедура існує. Потім в робочому кабінеті ОСОБА_5 він передав їй 51 тисячу доларів США, а вона видала їм ордер, сумнівів, що їх обманює керівник відділення банку у них не було. ОСОБА_5 стверджувала, що протягом двох місяців кредит буде погашено, проте, коли за спливом даного часу кредит не було погашено, вони приїхали до ОСОБА_5, щоб повернути свої гроші, однак та пояснила, що вказану суму передала ОСОБА_6 Десь через рік ОСОБА_5 частково повернула кошти.

Відповідно до п. 8 Перехідних положень КПК України, допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності, а тому суд визнає допустимими наступні докази, отримані органами досудового слідства в порядку КПК України (в редакції 1960 року).

Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_9, яка під час досудового слідства пояснила, що з ОСОБА_5 вона познайомилась як клієнт «ПриватБанку» приблизно 4 року тому.

Приблизно у квітні 2009 року ОСОБА_5 познайомила її з ОСОБА_6 Зустріч відбулась у робочому кабінеті ОСОБА_5 у відділенні «ПриватБанку». Причиною зустрічі була пропозиція ОСОБА_5 на пільгових умовах погасити кредит у «ПриватБанку» у сумі 20 000 дол. США, через її знайому ОСОБА_6

При зустрічі з ОСОБА_6, остання їй запропонувала за 20 відсотків від суми кредиту (4 000 доларів США) погасити її кредит у «ПриватБанку». Як пояснила ОСОБА_6, у національному банку будуть придбані якісь акції, якими будуть і погашено кредит у банку.

ОСОБА_9 довірилась ОСОБА_6, оскільки начальник Вишгородського відділення ОСОБА_5, представила її з вигідної сторони, і здається 15.04.2009 року передала першій 2 600 дол. США. Крім грошових коштів ОСОБА_9 ОСОБА_6 були передані документи на кредит, копія паспорту та ідентифікаційний код. Вирішити її питання ОСОБА_6 зобов'язалась за три тижня - один місяць.

ОСОБА_9 грошові кошти ОСОБА_6 були передані без розписки.

У травні 2009 ОСОБА_9 почала телефонувати ОСОБА_6 і питати як її питання. Остання заспокоювала ОСОБА_9 і говорила, що папери будуть придбані найближчим часом і все буде нормально. Також, ОСОБА_6 дала телефон, начебто, працівника Кабінету Міністрів України, ОСОБА_22, який ОСОБА_9 теж телефонувала і та її запевняла, що все буде нормально, і папери будуть придбані найближчим часом.

Також, у вересні 2009 року ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_5 та повідомила, що ОСОБА_6 буде у неї, і вона може поспілкуватись. ОСОБА_9 прийшла до ОСОБА_5, де в її робочому кабінеті зустрілась з ОСОБА_6, яка знову її запевнила про те, що її питання буде вирішено позитивно.

Крім того, в цей день ОСОБА_9 бачила, що ОСОБА_5 передала ОСОБА_6 велику суму грошових коштів в доларах США. Сума була більше 100 тис. доларів США і вони були передані якимись людьми з Києва.

В кінці року, ОСОБА_9 почала телефонувати ОСОБА_6 та молити її повернути їй грошові кошти. У листопаді 2009 року остання ОСОБА_9 передала 1 600 дол. США, і у січні 2010 року передала останні 1 000 дол. США.

Вказані показання потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_19, які є послідовними, логічними і узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами по справі, зокрема і з показаннями обвинуваченої ОСОБА_5, у своїй сукупності та взаємозв'язку дають підстави для визнання їх правдивими, а тому суд їх, а також показання ОСОБА_5, в частині, що їм не суперечать, покладе в основу даного вироку.

Окрім показань обвинувачених, потерпілих та свідків вина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також підтверджується наступними дослідженими судом доказами, зокрема.

Копією наказу № 281-к від 01.10.2003 року про призначення на посаду начальника Вишгородського відділення «ПриватБанку» ОСОБА_5 та копією внутрішньої довіреності № КІ-369-1 з посадовими обов'язками та правами останньої.

Листом начальника Вишгородського відділення «ПриватБанку» ОСОБА_5 № 1517 від 04.02.2010 року про те, що нею ОСОБА_7 було видано неіснуючі платіжні документи, замість розписки: прибуткові касові ордери № 14907 від 15.06.2009 року та № 07 від 04.09.2009 року, прибуткові касові ордери були підписані особисто начальником відділення за бухгалтера та касира.

Протоколом виїмки від 09.04.2010 року, згідно якого у ОСОБА_5 вилучено розписку від імені ОСОБА_6 на суму 116 600 доларів США, датованої 08.09.2009 року.

Зі змісту вказаної розписки вбачається, що ОСОБА_6 паспорт серія НОМЕР_1 виданий 28.08.2006 року Вишгородським РОГУ МВС України, ід.номер НОМЕР_2 отримала від ОСОБА_5 116 600 доларів США за закриття кредиту по ОСОБА_7 У випадку невиконання зобов'язань по закриттю кредиту зобов'язується повернути до 30.10.2009 року всю суму.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 196 від 19.04.2010 року рукописний текст наведеної вище розписки та підпис в кінці розписки виконаний ОСОБА_6

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_5, було пред'явлено обвинувачення за частиною 1 статті 358 КК України а саме у підроблені документа, який видається підприємством, установою, організацією, який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання, як підроблювачем так і іншою особою та за частиною 3 статті 358 КК України - у підроблені документа, який видається підприємством, установою, організацією, який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання, як підроблювачем так і іншою особою, вчинене повторно.

Однак, колегія суддів вважає, що зазначене обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи в суді.

Так сторона обвинувачення, вважала, що дії ОСОБА_5 підлягають кримінально-правовій кваліфікації за зазначеними нормами КК України, виходячи із наступного.

В травні-червні 2009 року, до ОСОБА_5. звернулася ОСОБА_7. яку зацікавила пропозиція ОСОБА_5. умови та вартість погашення власного кредиту у АКІБ «УкрСиббанку» на пільгових умовах.

ОСОБА_5 маючи на меті заволодіти чужим майном та обернути його на користь третіх осіб, за попередньою домовленістю з ОСОБА_6, запевнила ОСОБА_7 в тому, що має можливість їй допомогти та повідомила умови та строки погашення кредиту які останню, повністю задовольнили.

15.06.2009 ОСОБА_5. перебуваючи офісному приміщенні Вишгородського відділення КГРУ ПАТ «ПриватБанк», яке розташоване у м. Вишгороді. пр-т Мазепи, 8 отримала від ОСОБА_7 грошові, кошти в сумі 56600 доларів США (згідно курсу Національного банку України на 15.06.2009- 430805,24 грн.) та створюючи видимість законності своїх дій. видала останній прибутковий: касовий ордер № 14907, внісши до нього завідомо неправдиві дані про призначення платежу - погашення кредиту згідно кредитної угоди №11298547000 від 14.02.2008 року та поставивши підписи від імені контролера та бухгалтера.

Згідно висновку криміналістичної експертизи № 147 від 17.03.2010 підпис в графі «Контролер» прибуткового касового ордеру № 14097 від 15 червня 2009 року виконаний ОСОБА_5

Крім того, у вересні 2009 року ОСОБА_5 за пропозицією ОСОБА_6 маючи на меті обернути чуже майно на свою користь та користь третіх осіб, повідомила ОСОБА_7 про те, що в неї с можливість погасити інший кредит родини ОСОБА_7 у АКБ «Правекс-Банк» на пільгових умовах.

04.09.09.у офісному приміщенні Вишгородського відділення КГРУ «Приват Банк», яке розташоване у м. Вишгороді пр-т Мазепи, 8. ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_7 кошти у сумі 60000 доларів США (згідно курсу Національного банку України станом на 04.04.2009 року становило 479100 грн. та створюючи видимість законності своїх дій, повторно видала прибуткових касовий ордер № 7, внісши до нього завідомо неправдиві дані про призначення платежу - «до вкладу», та поставивши підписи від імені контролера та бухгалтера.

Згідно висновку криміналістичної експертизи № 147 від 17.03.2010 підпис в графі «Контролер» прибуткового касового ордеру № 7 від 9 вересня 2009 року виконаний ОСОБА_5

Законодавцем визначено, що склад злочину за частиною 1 статті 358 КК України полягає у активних діях особи щодо підроблення документа, який видається підприємством, установою, організацією, який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання, як підроблювачем так і іншою особою.

Суд приходить до висновку, що у даному випадку обвинувачена ОСОБА_5 заповнюючи прибутковий касовий ордер № 14097 від 15 червня 2009 року шляхом внесення до нього сум коштів, отриманих від потерпілої ОСОБА_7 діяла не від імені банківської установи, а з власних міркувань та мотивів, засвідчуючи факт отримання коштів від потерпілої.

Крім того, зазначений документ, виданий потерпілій ОСОБА_7 не надав жодних прав та не звільнив від будь-яких обов'язків як потерпілу так і обвинувачену.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до положень ст. 124 Конституції України забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в діях обвинуваченої ОСОБА_5 відсутній склад злочину за частиною 1 статті 358 КК України.

З урахуванням викладеної позиції суду про відсутність в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину за частиною 1 статті 358 КК України, також не вбачається складу злочину за частиною 3 статті 358 КК України в її діях, які полягали у повторному внесенні певних відомостей до прибуткового касового ордеру № 7 від 9 вересня 2009 року.

Тому, за зазначеними статтями обвинувачення, ОСОБА_5 потрібно виправдати.

Водночас, суд критично відноситься до показань обвинувачених у яких вони заперечували свою причетність до вчинення шахрайських дій, оскільки ці їх показання повністю спростовані показаннями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_19, які категорично стверджували протилежне, а саме, що саме обвинувачені вчинили кримінальні правопорушення. Така позиція обвинувачених, на переконання суду, спрямована на уникнення відповідальності за вчинені злочини.

Адже, показання потерпілих і свідків є логічними, узгоджуються з іншими дослідженими по справі доказами, у тому числі й показаннями самих підсудних, у яких вони не заперечуються окремі обставини з фактичного боку, однак применшували свою роль у вчиненні цих кримінальних правопорушень, аніж вона була насправді.

Так, ОСОБА_5 не заперечувала факту отримання коштів від потерпілих по справі та зазначала, що в подальшому передавала їх ОСОБА_6 Крім того, усі її дії щодо можливості пільгового погашення кредитів, розмір коштів, які для цього були потрібні, були погоджені безпосередньо із ОСОБА_6

ЇЇ позиція про мотив пільгового погашення кредитів, який, з її слів, полягав у наявності бажання допомогти людям у скрутний економічний період, спростовується показами потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13, які ствердили у суді, що особисто ОСОБА_5. їм повідомляла про те, що частина отриманих нею коштів буде їй належати, як винагорода за сприяння.

Крім того, потерпіла ОСОБА_8. посвідчила про те, що бачила ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом у приміщенні банку у м. Вишгороді, коли вона принесла туди кошти для пільгового погашення кредиту і саме обвинувачена ОСОБА_6 пояснювала їй про спосіб реалізації такої схеми.

Так само із показів свідка ОСОБА_9 вбачається, що саме ОСОБА_5 розповіла їй про наявну можливість пільгового погашення кредиту саме за допомогою ОСОБА_6 і саме останній вона передала кошти для погашення кредиту у присутності ОСОБА_5.

Таким чином, не заслуговують на увагу також твердження обвинуваченої ОСОБА_5 про те, що у них з ОСОБА_6 не існувало будь-якої домовленості про спільне заволодіння грошовими коштами громадян.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ще до початку вчинення шахрайських дій, домовилися про їх спільне вчинення, а дії кожного з них охоплювалися єдиним умислом, спрямованим на досягнення єдиного злочинного результату - заволодіння чужим майном шляхом обману, так як ще в момент добровільної передачі потерпілими грошових коштів, обвинувачені не мали наміру повертати отримане.

Суд також критично ставиться до доводів захисту про цивільно-правовий характер відносин між обвинуваченими і потерпілими, оскільки в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був злочинний умисел заволодіти грошовими коштами потерпілих.

Таким чином проаналізувавши та оцінивши в сукупності зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає доведеною винуватість підсудних у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує: дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 190 КК України, як незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому та ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України як незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Дії ОСОБА_6 за ч. 2, 4 ст. 27, ч. 2 ст. 190 КК України, які виразились у підбурюванні та співвиконавстві і незаконному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому та ч. 2, 4 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України як підбурювання та співвиконавстві і незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині доведеного обвинувачення суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, один з яких, згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, інший особливо тяжким, дані про особи винних, зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебувають, у ОСОБА_5 на утриманні перебуває дитина неповнолітня 2005 року народження.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_6, згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5, згідно ст. 66 КК України, суд визнає часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_7

Обставини, обтяжують покарання ОСОБА_5, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши їм пов'язаний з такою ізоляцією вид покарання, при цьому правових підстав для застосування ст.ст. 69 та 75 КК України не вбачає, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами

Обрані обвинуваченим такі види та міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчинених злочинів, обставинам справи, але й їх особам, є обґрунтованими, необхідними і достатніми для їх виправлення і попередження вчинення нових злочинів та будуть відповідати цілям покарання.

Додатковим покаранням, передбаченим в санкції ч. 4 ст. 190 КК України як обов'язкове, суд призначає обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у виді конфіскації майна, яке є їх особистою власністю.

Потерпіла ОСОБА_7 подала цивільний позов в якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ПАТ «ПриватБанк» відшкодування 1 018 320грн. матеріальних збитків з яких 125 520грн відсотки за п'ять років по 3% за рік, який підтримала при розгляді справи в суді.

Крім того, потерпіла ОСОБА_8 також подала цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 відшкодування матеріальних збитків у розмірі 69 556,50грн..

Розглядаючи даний цивільні позови, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, який вчинив суспільно небезпечне діяння.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що шкода, заподіяна злочинними діями, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом під час розгляду кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час вчинення шахрайських дій, завдали потерпілій ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 909 905,24грн., а потерпілій ОСОБА_8 на 69 556,50грн.

Отже, враховуючи вище зазначене, цивільний позов ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково у розмірі 869 940,24грн. враховуючи часткове відшкодування шкоди ОСОБА_5 у розмірі 39 965,00грн., а цивільний позов ОСОБА_8 підлягає задоволенню повністю в розмірі встановленого даним кримінальним провадження заподіяного матеріального збитку, а тому їх необхідно стягнути з обвинувачених в солідарному порядку.

В частині вимог позову ОСОБА_7 про солідарно стягнення з ПАТ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає, оскільки під час розгляду кримінальної справи не встановлено, що посадовою особою банку злочинними діями заподіяно шкоду ОСОБА_7

Також суд вважає за необхідне, керуючись ст. 122 КПК України, в залежності від інкримінованого злочину, з приводу доведення якого проводились експертні дослідження стягнути із обвинувачених судові витрати.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України, колегія судді, -

з а с у д и л а:

ОСОБА_5 виправдати за ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України та призначити їй покарання:

за ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

за ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, з конфіскацією майна, яке є її особистою власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити засудженій ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією майна, яке є її особистою власністю.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з пит. ань виконання покарань в м. Києві та Київській області, яку затримати в залі судового засідання.

Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з часу фактичного затримання, а саме з 24.06.2014 року.

В строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 72 КК України зарахувати термін її попереднього ув'язнення з 05.12.2011 року по 01.03.2012 року та з 10.07.2012 року по 18.06.2013 року.

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 4 ст. 27 ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України та призначити їй покарання:

за ч. 2, 4 ст. 27 ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

за ч. 2, 4 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, з конфіскацією майна, яке є її особистою власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити засудженій ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією майна, яке є її особистою власністю.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Строк покарання ОСОБА_6 рахувати з часу фактичного затримання - 18.10.2012 року.

Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на відшкодування матеріальних збитків грошові кошти на користь ОСОБА_7 у сумі 869 940,24грн.

В іншій частині позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 матеріальних збитків грошові кошти у розмірі 69 556,50грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь експертної установи 1095,25грн. судових витрат за проведення експертиз.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь експертної установи 1095,25грн. судових витрат за проведення експертиз.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учасники судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий - О.Д. Рудюк

Судді: В.В. Підкурганний

Л.Ф. Войнаренко