Вирок № 39397067, 22.05.2014, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/227/14-к

пров. № 1-кп/544/23/2014

В И Р О К

іменем України

22 травня 2014 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого - судді Сімонової С.Г.,

за участі секретаря Пірогова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Пирятинського районного суду на вул. Леніна, 41 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12013180280000186 від 13.05.2013, відносно

ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця села Пристанційне Новосанжарського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, такого, що має на утриманні неповнолітню дитину сина ОСОБА_2 народження ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

якому органами досудового розслідування висунуто підозру в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення прокурора Шаталової О.В., із боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3,

У С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 04 квітня 2013 року близько 22 години в кафе «Прометей» селища Новооржицьке Оржицького району Полтавської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з мотивів явної неповаги до суспільства, штовхнув потерпілого ОСОБА_4, у результаті чого останній впав на стільці та стіл та отримав тілесні ушкодження у виді вигляді закритого перелому шийки правого стегна зі зміщенням, що за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, цим самим вчинивши грубе порушення громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину визнав частково, повністю визнав свою винуватість у спричиненні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, не вбачаючи в своїх діях ознак хуліганства, у скоєному щиро розкаявся.

Проте, винуватість обвинуваченого в скоєнні кримінальних правопорушень, щодо яких йому висунута підозра, повністю доведена.

Свідок ОСОБА_5 у судому засіданні дав показання про те, що в день пригоди випив з обвинуваченим на стадіоні пляшку горілки, потім пішли в бар, бачив, що потерпілий впав на столик.

Свідок ОСОБА_6, яка працювала в барі, пояснила, що бачила як ОСОБА_1 підсів до столика, за яким сидів потерпілий, і почав сильно стукати пляшкою пива по столу так, що пиво виливалось з пляшки, вона зробила ОСОБА_1 зауваження, після чого бачила, як обвинувачений забрав ціпок потерпілого, а потім побачила потерпілого, який кричав від болю, вже на підлозі бару біля перевернутого столика, вона позвала на допомогу громадян, з якими почала надавати допомогу потерпілому, коли останнього забрала карета швидкої допомоги, вона бар закрила.

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину (т. 1 а.с. 45-55), обвинувачений на місці події детально відтворив обставини, при яких він штовхнув потерпілого ОСОБА_4, від чого останній впав на підлогу кафе та меблі;

Як випливає з протоколу слідчого експерименту (т. 1 а.с. 237 - 244) потерпілий, знаходячись у барі, розповів, як зробив зауваження обвинуваченому, що той зачепив його стіл, після чого обвинувачений почав стукати по його столу пляшкою пива, потім запропонував йому танцювати, а після відмови, забрав та викинув ціпок з яким він пересувався, а потім почав штовхати руками в груди, після другого поштовху він спав на стіл.

З підсумків судово-медичної експертизи (т. 1 а.с. 61) слідує, що в потерпілого ОСОБА_4 встановлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правого стегна зі зміщенням, який утворився від дії тупого (тупих) предмету (предметів), при ударі об такий і по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

З копії договору про соціальне обслуговування (т.2 а.с. 55 - 57) убачається, що потерпілий ОСОБА_4 мав незадовільний стан здоров'я, у зв'язку з чим потребував допомоги працівниками соціальної допомоги вдома.

Дослідженими доказами в даному кримінальному провадженні підтверджується винуватість обвинуваченого як у скоєнні хуліганства, так і у навмисному спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості та спростовуються показання обвинуваченого про те, що він не скоював хуліганських дій, які суд не приймає уваги і вважає способом обраного ним захисту.

Дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.

Призначаючи покарання у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття.

Суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого майже повне відшкодування ним завданої майнової шкоди потерпілому.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно пунктів 6 та 13 частини 1 ст. 67 КК України, суд визнає скоєння злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Ураховується також особа обвинуваченого, який має молодий вік, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, до кримінальної відповідальності притягається вперше, має на утриманні малолітню дитину,займається суспільно - корисною працею.

На підставі викладеного, ураховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про можливість обрання підсудному покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 122 КК України.

На підставі викладеного, ураховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про можливість обрання підсудному покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 296 КК України.

Ураховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання, особу винного, конкретні обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання і вважає за можливе застосувати відносно нього звільнення від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

На думку суду, таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Обвинувачений скоїв сукупність злочинів, і суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, відповідно приписам ч. 1 ст. 70 КК України.

Прокурором Оржицького району Полтавської області на досудовому слідстві заявлено позов до обвинуваченого в інтересах держави в особі Фінансового управління Чорнобаївської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 18 843 грн.

Відповідно до частини 3 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Як передбачено приписами ст. 1206 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

З довідки Чорнобаївської центральної районної лікарні Черкаської області (т. 1 а.с. 88) слідує, що потерпілий ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в указаному закладі 76 ліжкоднів із діагнозом закритий перелом шийки правого стегна.

Вартість ліжкодня складає 248 грн.

Таким чином, заявлений прокурором позов на суму 18843 грн є обґрунтованим (248 * 76= 18843).

При таких обставинах суд уважає, що позов прокурора в інтересах держави про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 18843 грн підлягає задоволенню.

Потерпілим ОСОБА_4 в ході досудового розслідування пред'явлено позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення з нього матеріальної шкоди у сумі 7068 грн 07 коп, який заявами позивача був збільшений на 1045 грн 69 коп та на 1566 грн 83 коп та про відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 гривень.

При вирішенні питання даного цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або матеріальної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Приписами ч. 5 ст. 128 КПК України встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

ІНФОРМАЦІЯ_6 потерпілий ОСОБА_4 помер (т. 2 а.с. 90)

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між потерпілим та обвинуваченим правонаступництва не допускають і в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_1 провадження підлягає закриттю.

Обвинуваченим ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення його від покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" (далі ЗУ "Про амністію у 2014 році"), з огляду на те, що він не позбавлений батьківських прав і на час набрання чинності Законом має дитину, якій не виповнилось 18 років.

Прокурор не заперечує проти задоволення даного клопотання.

Суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення його від покарання згідно ЗУ «Про амністію у 2014 році" підлягає задоволенню.

Злочини, у вчинені яких обвинуваченому ОСОБА_1 висунуто підозру, віднесений до категорії умисних злочинів, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України.

Приписами п. в ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2014 році» передбачено, що підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, особи, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Наявність дитини, якій не виповнилось 18 років, у обвинуваченого підтверджується копією свідоцтва про народження (т. 2, а.с. 75).

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про амністію у 2014 році» дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочин до набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочини, які не є триваючими або продовжуваними до набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2014 році».

Тобто, згідно ст. ст.1, 12 ЗУ "Про амністію у 2014 році" на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється вказаний закон.

Відповідно до ст. 9 ЗУ "Про амністію у 2014 році" виконання цього Закону покладається на суди.

Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.

Обвинувачений ОСОБА_1 дав свою згоду про застосування до нього амністії.

Відповідно до п. г ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про амністію у 2014 році" застосування цього Закону здійснюється відносно осіб, щодо яких судом ухвалені вироки, які не набрали законної сили, - за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування амністії в Україні", установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Обвинувачений не є особою, до якої згідно із Законами України "Про амністію у 2014 році" та "Про застосування амністії в Україні", амністія не застосовується.

Наведене свідчить про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 положень ЗУ "Про амністію у 2014 році".

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Речові докази суду не надавались.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК

України, Законом України "Про амністію у 2014 році", суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 296 та частиною 1 статті 122 КК України призначивши покарання за частиною 1 статті 296 КК України покарання у виді обмеження волі на строк один рік, за частиною 1 статті 122 КК України покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворив уважати остаточним покаранням обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Звільнити ОСОБА_1 народження ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця села Пристанційне Новосанжарського району Полтавської області, від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням у кримінальному провадженні, унесеному до ЄРДР за № 12013180280000186 від 13.05.2013 за ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України.

Позов прокурора Оржицького району Полтавської області задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 народження ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця села Пристанційне Новосанжарського району Полтавської області, ІДН НОМЕР_1 на користь держави в особі Фінансового управління Чорнобаївської районної державної адміністрації Черкаської області, р/р 31415544700501, одержувач УДКСУ в Чорнобаївському районі, код 36782468, МФО 854020 ГУДКСУ в Черкаській області витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 в Чорнобаївській районній центральній лікарні Чернігівської області в сумі 18 843 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок три) грн.

Кримінальне провадження в частині цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди закрити.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: