Ухвала суду № 39396283, 24.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10892/13-ц Головуючий у І інстанції Криворучко І.В.Провадження № 22-ц/780/2954/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 1 24.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

19 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про вселення, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2. Державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори Скрипка А.О. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні та розпорядженні ним 1/3 часткою житлового будинку, вселити та передати йому один примірник ключів від вхідних та інших дверей до замків житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач за первісним позовом посилався на те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.05. 2012 року він є власником 1/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та реєстрації права власності на вказаний житловий будинок в комунальному підприємстві Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації», він позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися цим нерухомим майном, оскільки відповідачі, які використовують це житло, не допускають останнього та його представника до помешкання.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_2 просив усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні житловим будинком.

19.11.2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, подали зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2, Скрипки А.О., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину № ВРП № 450998, видане 11.05.2012 року державним нотаріусом Бориспільської районної державної контори Київської області.

Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовували тим, що їх покійний брат ОСОБА_5, з моменту офіційного розірвання шлюбу зі своєю дружиною ОСОБА_6 з 02.02.1993 року і до смерті ніяких відносин не підтримував через неприязні відносини. Його син ОСОБА_2 всіляко ігнорував той факт, що у нього є батько, та знаючи, що він тяжко хворіє не допомагав йому. Крім того ОСОБА_2 жодного дня не прожив з батьком ОСОБА_5 з моменту розлучення і до смерті, всі витрати щодо господарських потреб на сплату комунальних послуг сплачували позивачі за зустрічним позовом.

Зважаючи на викладене, позивачі за зустрічним позовом просили визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2014 року в задоволені первісного та зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 14.02.2011 року ( а.с. 33).

Після його смерті в Бориспільській районній державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа № 110/2011 щодо майна померлого ОСОБА_5 У встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини подали: сестра спадкодавця - ОСОБА_1, яка є спадкоємицею другої черги, та син спадкодавця - ОСОБА_2, який є спадкоємцем першої черги.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Так, 11.05.2012 року позивач ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спадщину яка складається з: 1/3 (однієї третьої) частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1. Інші частки вказаного житлового будинку відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин на прийшов до обґрунтованого висновку про те, що підстав для задоволення вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні ОСОБА_2 1/3 часткою житлового будинку не встановлені, оскільки останній в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідачі дійсно чинять йому перешкоди у користуванні спірним житловим будинком.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені зустрічних позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину серії ВРП № 450998, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 60 ЦПК України також не довели наявність підстав для усунення від спадщини ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

При таких обставинах, коли судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: