Постанова № 39396211, 22.05.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 1-16/11

Провадження №1/761/2/2014

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 травня 2014 року місто Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді СЛОБОДЯНЮКА П.Л., при секретарі ОМЕЛЯНЧУК А.О., МАЛКОВОЇ Д.С., АБРОСІМОВІ О.О., КЛОСІ Д.М., ДЕМЕШКО М.В., за участю прокурора МАРТИНЮК О.О., підсудного ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва розглянувши кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Одеса, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 143 КК України (в редакції 1960 року), ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у заволодінні індивідуальним майном громадян шляхом обману та зловживання довірою, вчиненому повторно, що завдало значної шкоди потерпілим; зловживанні службовим становищем, яке виразилось в використанні службовою особою з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах службового становища всупереч інтересів служби, заподіявши істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, спричинивши тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальних збитків, які у двісті п'ятдесят разів і більше перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян; службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому підробленні документів та складанні і видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 143 КК України (в редакції 1960 року), ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Так, згідно обвинувачення, підсудний ОСОБА_1, згідно наказу № 1-к від 04 січня 1997 року, перебуваючи на посаді директора Асоціації "Онікс-Центр" (далі - Асоціація), яка 13.02.1997 зареєстрована Московською районною державною адміністрацією міста Києва, ідентифікаційний код 21566259, за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 5, виконував організаційно-розпорядчі функції, тим самим являючись службовою особою Асоціації, знаючи, що в розпорядженні потерпілого ОСОБА_3 знаходяться грошові кошти потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, переслідуючи мету заволодіння індивідуальним майном вказаних громадян, шляхом обману та зловживання довірою, запропонував потерпілому ОСОБА_3 позичити йому як директору Асоціації "Онікс-центр" гроші, на що потерпілий ОСОБА_3, не здогадуючись про злочинні наміри підсудного ОСОБА_1, за усною домовленістю із потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_7, погодився, при цьому, власниками цих коштів були потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Після цього, 01 січня 1999 року, в приміщенні Асоціації, розташованого за адресою: м. Київ, бул. Шевченка, 3, підсудний ОСОБА_1, з метою заволодіння індивідуальним майном шляхом обману та зловживання довірою, з корисних спонукань, використовуючи дружні стосунки і довіру потерпілих, як службова особа Асоціації, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, вніс завідомо неправдиві відомості в договір позики без номеру від 1 січня 1999 року про те, що Асоціація в особі підсудного ОСОБА_1 позичає у потерпілого ОСОБА_3 як фізичної особи грошові кошти в сумі 6 850 доларів США строком на 6 місяців, тобто до 1 липня 1999 року, з виплатою винагороди в розмірі 15 %. Далі, згідно обвинувачення, підсудний ОСОБА_1 підписав зазначений договір позики, а потерпілий ОСОБА_3, не знаючи про злочинні наміри підсудного ОСОБА_1, також підписав цей договір позики і, будучи впевненим про законність укладеного договору позики, 1 січня 1999 року особисто передав підсудному ОСОБА_1 6850 доларів США, при цьому, з вказаних коштів 3500 доларів США належали потерпілому ОСОБА_8, а 3350 доларів США - потерпілому ОСОБА_7 У подальшому, реалізуючи злочинний умисел, підсудний ОСОБА_1 6850 доларів США, що належали вказаним потерпілим, в касу та на розрахунковий рахунок Асоціації не вніс, а розпорядився ними за власним розсудом, що згідно до курсу НБУ встановленого на 1 січня 1999 року (3,95 гривень України за 1 долар США) складає 27057,5 гривень, чим завдав значну шкоду потерпілим. В наступному, до 01 липня 1999 року підсудний ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення 6850 доларів США не виконав, тому ОСОБА_4 - дружина померлого ОСОБА_7 та ОСОБА_3 звернулись з вимогою до підсудного про повернення ним позичених коштів в загальній сумі 6850 доларів США, на що останній, остерігаючись кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, в цей самий день, в приміщенні Асоціації повернув ОСОБА_4 - дружині померлого ОСОБА_7 через свого заступника 1350 доларів США. Приховуючи свої вищезазначені злочинні дії, підсудний ОСОБА_1, будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, не маючи наміру повертати отримані 1 січня 1999 року шляхом обману та зловживання довірою кошти потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7, для придання своїм діям законного вигляду, вніс до офіційних документів завідомі неправдиві відомості, а саме:

- в договір позики без номеру від 01.07.1999 між ОСОБА_8 як фізичної особи та Асоціацією «Онікс-Центр» в особі ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_8 нібито представляє в розпорядження Асоціації грошові кошти в сумі 3500 доларів США строком на 6 місяців, тобто до 01.01.2000 р. з виплатою винагороди в розмірі 7,5 %, при цьому ОСОБА_3, не знаючи про злочинні наміри ОСОБА_1, за усним дорученням ОСОБА_8 підписав зазначений договір позики. Для придання своїм діями законного вигляду, ОСОБА_1 01.07.1999 повернув лише 1500 доларів США ОСОБА_3 для передачі ОСОБА_8;

- в договір позики без номеру від 01.07.1999 між ОСОБА_4 як фізичної особи (дружина померлого ОСОБА_7) та Асоціацією «Онікс-Центр» в особі ОСОБА_1, про те, що ОСОБА_4 нібито представляє в розпорядження Асоціації грошові кошти в сумі 3500 доларів США строком на 6 місяців, тобто до 01.01.2000р. з виплатою винагороди в розмірі 7,5 %. ОСОБА_4, не знаючи про злочинні наміри ОСОБА_1, підписала зазначений договір позики.

Крім того, як вбачається з обвинувачення, підсудний ОСОБА_1, відповідно до протоколу № 1-99 від 28 грудня 1999 року зборів засновників Асоціації «Онікс-Центр», перебуваючи на посаді голови ліквідаційної комісії Асоціації "Онікс-Центр", тобто будучи службовою особою Асоціації "Онікс-Центр", що виконує організаційно-розпорядчі функції, повторно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету заволодіння індивідуальним майном громадянина, шляхом обману та зловживання довірою, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, скривши факт процедури ліквідації Асоціації, запропонував потерпілому ОСОБА_3 придбати у цій Асоціації трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_2 за 62000 доларів США, після чого, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння індивідуальним майном шляхом шахрайства, достовірно знаючи, що Асоціація знаходиться в стані ліквідації, та те, що у Асоціації немає ніяких договірних відносин з Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної ради України, запевнив потерпілого ОСОБА_3 у наявності цих договірних відносин, пред'явивши договори поставок будівельних матеріалів на об'єкти будівництва в м. Києві, а також низькою ціною зазначеної квартири, пояснюючи це тим, що Асоціація купляє будівельні матеріали дешевше їх відпускної вартості. Далі, 1 січня 2000 року, в приміщенні Асоціації, розташованого за адресою: м. Київ, бул. Шевченка, 3, підсудний ОСОБА_1 з метою заволодіння індивідуальним майном шляхом обману та зловживання довірою, з корисних спонукань, використовуючи дружні стосунки і довіру потерпілого, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, вніс завідомо неправдиві відомості в договір позики без номеру від 1 січня 2000 року про те, що Асоціація «Онікс-Центр» в особі підсудного ОСОБА_1 позичає у потерпілого ОСОБА_3 як фізичної особи грошові кошти в сумі 62000 доларів США строком до 1 липня 2000 року з 12% виплатою щоквартальної винагороди в розмірі 7440 доларів США, після чого, підписав зазначений договір позики. Потерпілий ОСОБА_3, не знаючи про злочинні наміри також підписав цей договір, при цьому, будучи впевненим про законність укладеного договору позики, передав підсудному ОСОБА_1 як директору Асоціації «Онікс-Центр» 62000 доларів США. В наступному, реалізуючи злочинний умисел, підсудний ОСОБА_1, будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, отримані шляхом обману і зловживання довірою від потерпілого ОСОБА_3 62000 доларів США в касу та на розрахунковий рахунок Асоціації не вніс, а розпорядився ними за власним розсудом, що згідно до курсу НБУ встановленого на 1 січня 2000 року (521,63 гривень України за 100 доларів США) складає 323410,6 гривень, чим завдав значну шкоду потерпілому, який дізнавшись про відсутність договірних відносин між Асоціацією та Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної ради України звернувся з вимогою до підсудного ОСОБА_1 про повернення йому зазначених 62000 доларів США. Підсудний ОСОБА_1, остерігаючись кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, 7 квітня 2000 року в приміщенні Асоціації через свого заступника передав потерпілому ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 5000 доларів США. Після звернення потерпілого ОСОБА_3 30 серпня 2000 року до Печерського районного суду м. Києва з цивільним позовом про стягнення з Асоціації «Онікс-Центр» і ОСОБА_1 грошей в сумі 57000 доларів США, підсудний, остерігаючись кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, повернув потерпілому ОСОБА_3 через свого заступника 26 жовтня 2000 року 5000 доларів США. В подальшому, підсудний ОСОБА_1, не маючи наміру повертати в повному обсязі залишену частину коштів, надав своєму заступнику по Асоціації 3000 доларів США для передачі їх потерпілому і попросив його власноручно написати розписку від імені потерпілого ОСОБА_3 таким чином, щоб в подальшому можна було зробити дописки, що нібито ОСОБА_3 отримав не 3000 доларів США, а 30000 доларів США. Далі, згаданий заступник підсудного ОСОБА_1 по Асоціації, будучи неусвідомлений про злочинні дії останнього, 18 листопада 2000 року передав потерпілому ОСОБА_3 3000 доларів США та надав йому для підписання заздалегідь заготовлену розписку, в якій значилось: «Получил от ОСОБА_9 в счет погашення долга 3000 (три тисяч) долларов США». Потерпілий ОСОБА_3, не придаючи значення тексту розписки, поставив на даній розписці підпис, після чого, згадана особа (заступник підсудного ОСОБА_1 по Асоціації), виконуючи прохання ОСОБА_1, вніс дописку в текст розписки, а саме: до цифрового запису « 3000» був дописаний цифровий запис «0» та рукописного запису «три» був дописаний рукописний запис «дцять». Тобто, відповідно до значених дописок, потерпілий ОСОБА_3 нібито отримав не 3000 доларів США, а 30000 доларів США, при цьому, 28 грудня 2000 року підсудний ОСОБА_1 через зазначену особу передав лише 5000 доларів США потерпілому ОСОБА_3

Крім того, як вбачається з обвинувачення, підсудний ОСОБА_1, переслідуючи мету заволодіння індивідуальним майном громадянина, шляхом обману та зловживання довірою, діючи як службова особа Асоціації "Онікс-Центр", зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, скривши факт процедури ліквідації Асоціації «Онікс-Центр», запропонував потерпілому ОСОБА_5 придбати у Асоціації «Онікс-Центр» квартиру біля станції метро «Берестейська» в Києві за 30920 доларів США, після чого, продовжуючи свій злочинний намір направлений на заволодіння індивідуальним майном шляхом шахрайства, достовірно знаючи, що Асоціація «Онікс-Центр» знаходиться в стані ліквідації, та те, що у Асоціації немає ніяких договірних відносин з будівельною компанією, яка будувала біля станції метро «Берестейська» житловий будинок, запевнив потерпілого ОСОБА_5 у наявності цих договірних відносин. Далі, 1 березня 2000 року, в приміщенні Асоціації підсудний ОСОБА_1, з метою заволодіння індивідуальним майном шляхом обману та зловживання довірою, з корисних спонукань, використовуючи дружні стосунки і довіру потерпілого, як службова особа Асоціації "Онікс-Центр", зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, вніс завідомо неправдиві відомості в договір позики без номеру від 1 березня 2000 року про те, що Асоціація «Онікс-Центр» в особі ОСОБА_1 позичає у ОСОБА_5 як фізичної особи грошові кошти в сумі 30920 доларів США строком до 1 вересня 2000 року, з виплатою винагороди 2,5 % в місяць. В наступному, підсудний ОСОБА_1 підписав зазначений договір позики, після чого, реалізуючи злочинний умисел, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, отримані шляхом обману і зловживання довірою від потерпілого ОСОБА_5 30920 доларів США в касу та на розрахунковий рахунок Асоціації не вніс, а розпорядився ними за власним розсудом, що згідно до курсу НБУ встановленого на 1 березня 2000 року (549,73 гривень України за 100 доларів США) складає 169976 грн. 51 коп., завдавши останньому матеріальні збитки, які у двісті і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Після закінчення строку дії зазначеного договору підсудний ОСОБА_1 квартиру потерпілому ОСОБА_5 не надав, грошей йому не повернув, при цьому, потерпілий ОСОБА_5, дізнавшись про відсутність договірних відносин між Асоціацією і будівельною компанією, яка будувала біля станції метро «Берестейська» житловий будинок, звернувся з вимогою до підсудного ОСОБА_1 щодо повернення йому зазначених 30920 доларів США, на що останній, остерігаючись кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, в березні 2001 року в приміщенні Асоціації "Онікс-Центр" вніс завідомо неправдиві відомості в договір позики без номеру про те, що нібито 1 березня 2000 року Асоціація «Онікс-Центр» в особі підсудного ОСОБА_1 позичає у потерпілого ОСОБА_5 як фізичної особи грошові кошти в сумі 30920 доларів США строком до 1 травня 2001 року, з виплатою винагороди 2,5 % в місяць. Після чого, підсудний ОСОБА_1 підписав вищезазначений договір позики.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 заявив клопотання щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Прокурор не заперечував з приводу задоволення вказаного клопотання, а потерпілий ОСОБА_3 при вирішенні цього питання поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали кримінальної справи, суд приходить до наступних висновків.

Підсудний ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 143 КК України (в редакції 1960 року), ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції станом на 2001 рік), які за своєю правовою природою, відповідно до ст. 12 КК України, є відповідно: тяжкими та злочином середньої тяжкості.

З моменту вчинення інкримінованих ОСОБА_1 злочинів минув відповідний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, визначений ст. 49 КК України (десять років).

Що ж стосується обставин перебування ОСОБА_1 у розшуку під час досудового слідства, то такі обставини суд оцінює в контексті положень ст. 5 КК України в частині застосування Закону про кримінальну відповідальність, що поліпшує становище особи, тобто КК України в редакції 1960 року, яким визначалось, що перебіг давності зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин, скриється від слідства або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною. При цьому особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо від часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину (ст. 48). Тобто, на переконання суду, враховуючи, що ОСОБА_1 на етапі досудового слідства скривався протягом декількох місяців, і цей період часу не впливає на сплив десятирічного строку (визначеного ст. 49 КК України) з дня вчинення інкримінованих йому злочинів, на теперішній час, зважаючи, що останній просив звільнити його від кримінальної відповідальності саме з цих підстав, і правових перешкод щодо цього судом не встановлено, включаючи і підстав для перекваліфікації його дій, тому в даному конкретному випадку, на переконання суду, клопотання підсудного підлягає задоволенню.

Зважаючи, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, то цивільні позови заявлені до нього потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_4 слід залишити без розгляду.

Судові витрати по справі, пов'язані з проведенням експертиз - необхідно покласти на рахунок держави.

Речові докази - слід зберігати при справі.

Арешт на майно ОСОБА_1 - необхідно скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11-1, 81, 273, 282 КПК України 1960 року, п. 11 Перехідних положень КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Звільнити ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Одеса, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 143 КК України (в редакції 1960 року), ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України - закрити.

Міру запобіжного заходу у вигляді застави, обрану ОСОБА_1 - скасувати.

Речові докази по справі - залишити в матеріалах справи.

Цивільні позови, заявлені до ОСОБА_1 потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_4 - залишити без розгляду.

Судові витрати по справі - покласти на рахунок держави.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва.

СУДДЯ П.Л. СЛОБОДЯНЮК