Ухвала суду № 39396162, 23.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/4135/14 Справа: № 641/13486/13-ц Категорія: «договірні правовідносини» Головуючий 1 інстанції: Фанда О.А. Доповідач: Малінська С.М.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Даниленка В.М.,

Швецової Л.А.,

при секретарі - Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Харківського району Харківської області про встановлення факту припинення дії договору довічного утримання, анулювання реєстрації та виселення, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його дядько ОСОБА_4 22 лютого 2008 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_5 договір довічного утримання, за умовами якого остання взяла на себе зобов'язання довічно повністю утримувати ОСОБА_4, надаючи йому необхідне харчування, одяг і забезпечувати за ним належний догляд та необхідну допомогу, а ОСОБА_4, в свою чергу, передав у власність ОСОБА_5 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. З 2010 року ОСОБА_4 почав скаржитися на неналежне виконання ОСОБА_5 умов укладеного договору. Доглядати та забезпечувати ОСОБА_4 усім необхідними почав позивач. З 2013 року ОСОБА_5 взагалі перестала приходити до дядька, тому він в телефонній розмові висловлював свій намір розірвати договір довічного утримання, проте не встиг цього зробити, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла. З цього часу договір довічного утримання припинив свою дію, проте після смерті ОСОБА_4 відповідач - син ОСОБА_5. вселився в спірну квартиру, змінив замки та перешкоджає йому, єдиному спадкоємцеві після ОСОБА_4 користуватися квартирою. У зв'язку з такими обставинами, позивач просив встановити факт припинення дії договору довічного утримання з квітня 2013 року; анулювати правову реєстрацію права власності на квартиру, зареєструвавши її за ОСОБА_4; анулювати реєстрацію ОСОБА_3 в квартирі та виселити його із зазначеної квартири без надання йому іншого житла.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2014 року вищевказані позовні вимоги залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Судовим розглядом встановлено, що 22 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_4 передав у власність останньої квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання здійснювати довічний догляд та належне забезпечення ОСОБА_4 на умовах, визначених договором.

Підстави припинення договору довічного утримання передбачені ст.755 ЦК України, в якій зазначено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року набувач померла, а тому є підстави для припинення договору довічного утримання, укладеного між нею та ОСОБА_4 22 лютого 2008 року. Крім того, з 2010 року ОСОБА_5 не виконувала належним чином умови укладеного договору.

Проте, такі посилання не є обґрунтованими, оскільки статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов'язав (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Після смерті ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся її син ОСОБА_3, дочка померлої ОСОБА_6 відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 (а.с.88).

За правилами ст.757 ЦК України обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.

Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом.

Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, яке було передане відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно, у цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.

Таким чином, смерть набувача не є підставою для припинення договору довічного утримання. Права та обов'язки набувача переходять до його спадкоємців, у тому числі право на майно, передане набувачеві відчужувачем.

Не є обґрунтованим і посилання позивача на невиконання ОСОБА_5 з 2010 року умов укладеного договору довічного отримання. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. За тривалий час - з 2008 року по 2013 рік він не поставив питання про розірвання договору довічного утримання (догляду) відповідно до ст.755 ЦПК України.

Таким чином, судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення у справі і підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді