Ухвала суду № 39394000, 27.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Справа № 876/11122/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Кварталбуд" до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю ,,Катерпіллар Файненшл Україна", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

05 квітня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Кварталбуд" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 10 грудня 2012 року за №0003062320.

Постановою від 06 серпня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Франківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про те, що у зв'язку з поверненням товариством позивача техніки, яка була предметом фінансового лізингу, позивач зобов'язаний був оподаткувати зазначену операцію податком на додану вартість.

Крім того, факт припинення відносин фінансового лізингу між ТзОВ ,,Кварталбуд" та ТзОВ ,,Катерпіллар Файненшл Україна" та повернення в липні 2012 року техніки, яка була предметом договорів фінансового лізингу, підтверджений також рішеннями господарського суду Львівської області.

За таких обставин податковий орган вважає правомірним своє податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Кварталбуд" з питань господарських відносин з ТзОВ ,,Катерпіллар Файненшл Україна" за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року оформленої Актом № 1967/22-10/35431993 від 26.11.2012 року, ДПІ у Франківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2012 року за №0003062320, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 872479,27 грн., в т.ч. 581652,85 грн. основного платежу та 290826,42 грн. штрафних санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення підпункту ,,а" пункту 185.1 статті 185, пункту 201.10 статті 201, пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 581652,85 грн., в тому числі за липень 2012 року на суму 581652,85 грн..

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ТзОВ ,,Кварталбуд"(лізингоодержувач) та ТзОВ ,,Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець) уклали ряд договорів фінансового лізингу від 24.06.2010 року № UA 12L-10-01, від 24.06.2010 № UA12L-10-02, від 14.07.2010 № UA 12L-10-06, від 03.08.2010 UA 12L-10-07. На виконання вищезазначених договорів лізингодавець відповідно до актів приймання - передачі обладнання передав лізингоодержувачу техніку - екскаватори в кількості чотири одиниці.

З січня 2012 року ТзОВ ,,Кварталбуд" припинило оплату лізингових платежів та допустило заборгованість по їх сплаті, у зв'язку з чим ТзОВ ,,Катерпіллар Файненшл Україна" відмовився від виконання договорів фінансового лізингу та вжив заходів щодо повернення майна на підставі виконавчих написів нотаріуса, які в подальшому скеровувались до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

У зв'язку з достроковим припиненням договору фінансового лізингу податковий орган донарахував позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 581652,85 грн. та застосував штрафні санкції.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що передача майна відповідно до договору лізингу відбулась на підставі Акту прийому-передачі екскаваторів від 25.07.2012 року.

Розмір податкового зобов'язання з ПДВ податковий орган визначив, виходячи із залишку не сплаченої позивачем суми вартості техніки, отриманої за договором лізингу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ за період, який перевірявся.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181);

- постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу (підпункт 14.1.191).

За змістом підпункту ,,а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з доводами податкового органу про те, що у разі повернення товарів, отриманих за договором лізингу, така операція прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу лізингоотримувачем товару лізингодавцю, тобто така операція є об'єктом оподаткування.

Поряд з цим, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що акт прийому-передачі екскаваторів від 25.07.2012 року, на який посилається податковий орган як на підставу для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при поверненні предмету лізингу, не відповідає вимогам п.1.5.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказам Міністерства юстиції № 512/5 від 02.04.2012 року, оскільки не має відповідних реквізитів.

Крім того, на час проведення перевірки ескаватори, які були предметом лізингу, знаходились на балансі ТзОВ ,,Кварталбуд" , що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 107 за 01.07.2012 р. - 30.11.2012 р..

Також апеляційний суд акцентує увагу та тих обставинах, що за рішеннями господарського суду Львівської області від 29 серпня 2012 року (справа № 5015/2795/12), від 06 вересня 2012 року (справа № 5015/2570/12), від 04 вересня 2012 року (справа № 5015/2574/12), від 18 вересня 2012 року (справа № 5015/2575/12) стягнуто з ТзОВ ,,Кварталбуд" в користь ТзОВ ,,Катерпіллар Файненшл Україна" заборгованість зі сплати лізингових платежів відповідно в сумі 123744,55 грн., 198046,67 грн., 295714,69 грн., 263074,28 грн., а всього на загальну суму 880580,19 грн..

Однак, вказана сума не врахована податковим органом при визначенні розміру залишку не сплаченої позивачем вартості отриманої за договором лізингу техніки, що суттєво впливає на розмір суми ПДВ, яка належить включенню позивачем до своїх податкових зобов'язань.

За таких обставин апеляційний визнає вірними висновки суду першої інстанції про те, що на час проведення перевірки у позивача не виникло зобов'язання з визначення суми податку на додану вартість з операції по поверненню предметів лізингу, оскільки на той час існував спір щодо визначення залишку заборгованості зі сплати лізингових платежів.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі № 813/2644/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим