Постанова № 39393598, 23.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа№ 911/767/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Бережко С.І. -дов. №14-96 від 18.04.2014

від відповідача: Величко М.О. - дов. б/н від 14.05.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Солнєчний луч"

на рішення господарського суду Київської області

від 29.04.2014 (суддя Подоляк Ю.В.)

у справі №911/767/14

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Солнєчний луч"

про стягнення 73878,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (надалі - позивач, ПАТ „НАК „Нафтогаз України") про стягнення із Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Солнєчний луч" (надалі - відповідач, ОСББ „Солнєчний луч") 73878,85 грн., з яких 67098,18, грн. основний борг, 268,39 інфляційні втрати, 1362,98 грн. 3% річних та 5149,30 грн. пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2014 у справі №911/767/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2014 у справі №911/767/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте без з'ясування всіх обставин, що мають суттєве значення, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що на момент подання позову та прийняття рішення у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем була відсутня. При цьому, внаслідок позбавлення відповідача можливості брати участь у судових засіданнях він не мав змоги подати до суду документи, що спростовують вимоги позивача та свої заперечення на заявлений позов.

Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2014 визнав обґрунтованими доводи апеляційної скарги про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 67098,18 грн., який був сплачений позивачем.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.06.2014 підтримала апеляційну скаргу в частині вимог про скасування рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, та визнала обґрунтованим рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповіла інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.12.2012 між НАК „Нафтогаз Україна", як продавецем та ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2145-ТЕ-17, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами судового процесу, на виконання умов договору позивач у період з січня по квітень 2013 року поставив, а ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" прийняло природний газ на загальну суму 120132,18 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 на суму 45509,10 грн., від 28.02.2013 на суму 30514,82 грн., від 30.03.2013 на суму 31191,69 грн., від 30.04.2013 на суму 12916,57 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи. Однак, ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений природний газ в строки встановлені договором в повному обсязі не розрахувалося, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 67098,18 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається до положень ст. 513 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як кредитором, відповідачем, як новим боржником, та ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна", як первісним боржником, укладений трьохсторонній договір про переведення боргу №13/4116 від 15.10.2013, відповідно до умов якого за цим договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу №13/2145-ТЕ-17 від 28.12.2012, укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні (п. 1.1 договору про переведення боргу).

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору кредитор дійсним надає згоду на заміну первісного боржника у зобов'язанні новим боржником та на укладенні цього договору на встановлених у ньому умовах.

Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладення даного договору дорівнює 67098,18 грн. (п. 2.1 договору про переведення боргу).

Пунктом 3.2 договору про переведення боргу встановлено, що новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі - продажу природного разу № 13/2145-ТЕ-17 від 28.12.2012року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, місцевий господарський суд зазначав, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості за поставлений природний газ за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2145-ТЕ-17, яка була переведена на нього згідно договору про переведення боргу №13/4116 від 15.10.2013, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у заявленій до стягнення сумі боргу - 67098,18 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Так, за доводами відповідача заборгованість перед позивачем за договором про переведення боргу №13/4116 від 15.10.2013 у розмірі 67098,18 грн. була сплачена ним платіжним дорученням №153 від 29.11.2013 року, яке долучене до матеріалів справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи скаржника про те, що відповідач з незалежних від нього причин не мав змоги надати вказаний доказ до суду першої інстанції, оскільки участі у судових засіданнях він не приймав. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала про порушення провадження у справі від 07.03.2014 відповідачем отримана не була, та повернена на адресу суду за закінченням терміну зберігання, а ухвала господарського суду Київської області від 08.04.2014 про відкладення розгляду справи на 29.04.2014 була отримана відповідачем лише 14.05.2014, тобто вже після судового засідання, на якому було прийнято рішення у даній справі, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 23.06.2014 представник позивач підтвердив факт сплати відповідачем заборгованості за договором про переведення боргу №13/4116 від 15.10.2013 у розмірі 67098,18 грн., та визнав обґрунтованими доводи апеляційної скарги у цій частині.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сума основної заборгованості у розмірі 67098,18 грн. була сплачена відповідачем до порушення провадження у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вказаної суми слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання та пені колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 3.1 договору про переведення боргу, за цим договором до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 13/2145-ТЕ-17 від 28.12.2012 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення виконання грошового зобов'язання за жовтень 2013 року складають 268,39 грн., три проценти річних з простроченої суми за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 15.02.2013 по 27.11.2013 складають 1362,98 грн.

Здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних правомірно визнані судом першої інстанції такими, що відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 268,39 грн. інфляційних втрат та 1362,98 грн. 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 7.2 договору купівлі-продажу просив суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленого природного газу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожен день прострочення, яка за його розрахунком за загальний період прострочення з 15.02.2013 по 14.11.2013 складає 5149,30 грн.

Розрахунок пені, наданий позивачем, є арифметично правильними, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 5149,30 грн. пені правомірно задоволена місцевим господарським судом.

У судовому засіданні 23.06.2014 представник відповідача визнала обґрунтованим рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповіла інфляційних втрат, 3% річних, пені та не наполягала на задоволенні вимогах апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції у цій частині.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 268,39 грн. інфляційних втрат, 1362,98 грн. 3% річних та 5149,30 грн. пені.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Солнєчний луч" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 29.04.2014 у справі №911/767/14 в частині задоволення вимог про стягненні з відповідача на користь позивача 67098,18 грн. основного боргу має бути скасоване із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Солнєчний луч" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 29.04.2014 у справі №911/767/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Солнєчний луч" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 67098,18 грн. основного боргу.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Солнєчний луч" (08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, 11, код 37909712) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн. 98 коп. 3% річних, 5149 (п'ять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 30 коп. пені, 167 (сто шістдесят сім) грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити."

Стягнути із Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Солнєчний луч" (08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, 11, код 37909712) 829 (вісімсот двадцять дев'ять) грн. 64 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

Матеріали справи №911/767/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк