Постанова № 39393553, 18.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2014 р. Справа№ 911/1053/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від прокуратури - Пушкарьов О.Г., посв. №026705 від 06.06.2014 року,

від позивача - не з'явились, від відповідача - Денисенко М.Д.,

розглянувши апеляційну скаргу

малого приватного підприємства фірма «Ерідон»

на рішення господарського суду Київської області від 06.05.2014 року

у справі №911/1053/14 (суддя Ярема В.А.)

за позовом заступника Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

в інтересах держави в особі Військової частини А1479,

Чернігівська обл., м. Ічня,

до малого приватного підприємства фірма «Ерідон», Київська обл., с. Княжичі,

про стягнення 5323,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року заступник Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини А1479 (далі - позивач) подав до господарського суду Київської області позов до МПП фірма «Ерідон» (далі - відповідач) про стягнення 5323,54 грн., з яких: 576,44 грн. пені, 2373,55 грн. штрафу за порушення строків поставки товару та 2373,55 грн. штрафу за відмову від поставки товару, нарахованих внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №5 від 01.03.2013 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.05.2014 року у справі №911/1053/14 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з МПП фірма «Ерідон» на користь Військової частини А1479 576,44 грн. пені, 2373,55 штрафу за порушення строків поставки товару та 2373,55 грн. штрафу за відмову від поставки товару. Стягнуто з МПП фірма «Ерідон» на користь Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, МПП фірма «Ерідон» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.05.2014 року у справі №911/1053/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що він (в особі представника - Трикашного А.М.) договір №5 від 01.03.2013 року не підписував. Також, скаржник вважає, що застосування до нього одразу двох штрафів суперечить ст. 61 Конституції України.

Прокуратура та позивач не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року у справі №911/1053/14 апеляційну скаргу МПП фірма «Ерідон» на рішення господарського суду Київської області від 06.05.2014 року у справі №911/1053/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 18.06.2014 року.

В судовому засіданні 18.06.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник прокуратури в судовому засіданні 18.06.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне рішення суду залишити в силі. В судове засідання 18.06.2014 року представники позивача не з'явились, позивач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення. Приймаючи до уваги обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.03.2013 року між В/ч А1479 (замовник) та МПП фірмою «Ерідон» (постачальник) було укладено договір №5 (далі - договір, а.с. 12-15), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити продукцію, а замовник забезпечити приймання та оплату продукції, а саме: Ураган Форте 500 в.к. загальною кількістю 297 л. Постачальник зобов'язується поставити продукцію загальною вартістю 33907,90 грн. у строк з 01.03.2013 року по 15.11.2013 року.

Також, 10.06.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №5 від 01.03.2013 року (а.с. 16), згідно якої п. 13 договору викладено в іншій редакції (змінено платіжні реквізити відповідача).

Посилання відповідача на те, що він (в особі представника - Трикашного А.М.) договір №5 від 01.03.2013 року не підписував, колегія суддів відхиляє.

Так, згідно ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У даному випадку пропозиція №11 від 18.02.2013 року (а.с. 17), договір №5 від 01.03.2013 року (а.с. 12-15) та додаткова угода №1 до договору №5 від 01.03.2013 року (а.с. 16) містять відтиск печатки МПП фірми «Ерідон». Представником відповідача не подано до суду жодного документу про втрату, викрадення або незаконне використання печатки МПП фірми «Ерідон».

Разом із цим, п.п. 3.3, 5.3 та 10.1 договору передбачено, що вартість продукції залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Поставка продукції здійснюється постачальником виключно у кількості і в терміни, визначені у п. 1.1 цього договору. Договір діє з дати набрання ним чинності до повного виконання замовником та постачальником зобов'язань за цим договором, але не пізніше 02.12.2013 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи не містять доказів про здійснення відповідачем поставки продукції позивачеві у строки з 01.03.2013 року по 15.11.2013 року (п. 1.1 договору), як і до закінчення строку дії договору - 02.12.2013 року (п. 10.1 договору).

23.12.2013 року позивачем було надіслано відповідачу претензію №1 про сплату передбачених договором штрафних санкції (а.с. 22), відповіді на яку або доказів її виконання матеріали справи не містять.

Посилаючись на те, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, позивач просить суд стягнути з першого 5323,54 грн. штрафних санкцій, а саме:

- 576,44 грн. пені, нарахованої з підстав п. 7.2 договору з 16.11.2013 року по 02.12.2013 року на суму 33907,90 грн., строк поставки якого порушено;

- 2373,55 грн. штрафу, нарахованого з підставі п. 7.2 договору на суму 33907,90 грн., строк прострочки поставки якого становить понад 30 днів;

- 2373,55 грн. штрафу, нарахованого з підставі п. 7.3 договору на суму 33907,90 грн. непоставленого товару у зв'язку з відмовою від його поставки.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України, колегія суддів зазначає, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, висновки господарського суду міста Києва про наявність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України є обґрунтованими, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання саме негрошового зобов'язання.

Як зазначено в п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, п.п. 7.2 та 7.3 договору передбачено, що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості продукції.

За відмову від поставки (недопоставку) продукції постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскільки відповідач свої договірні зобов'язання в частині поставки товару у погоджені сторонами строки не виконав, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачем як штрафних санкції за порушення строків поставки продукції, передбачених п. 7.2 договору (пені та штраф), так і штрафу за відмову від поставки (недопоставку) продукції, передбаченого п. 7.3 договору.

Доводи відповідача про те, що застосування до нього одразу двох штрафів суперечить ст. 61 Конституції України колегія суддів відхиляє. Відповідальність у вигляді стягнення 7% штрафу згідно п. 7.2 та п. 7.3 договору передбачена за різні порушення умов договору - порушення строків поставки та відмову від здійснення поставки, що не суперечить чинному законодавству України.

Враховуючи факт прострочення відповідачем строків поставки продукції позивачеві, відмову відповідача від здійснення поставки, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 576,44 грн. пені, 2373,55 грн. штрафу за порушення строків поставки товару та 2373,55 грн. штрафу за відмову від поставки товару. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та штрафів, здійснені прокурором та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на рішення господарського суду Київської області від 06.05.2014 року у справі №911/1053/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 06.05.2014 року у справі №911/1053/14 залишити без змін.

3. Справу №911/1053/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз