Постанова № 39393415, 13.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2014 року 10 год. 00 хв. № 826/4422/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року № 0006511504, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (далі по тексту - позивач, ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року № 0006511504.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність нарахування відповідачем суми штрафної санкції у розмірі 16 333, 60 грн. за несвоєчасну сплату авансових внесків з податку на прибуток підприємства за лютий 2013 року згідно податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013р. № 0006511504 (форми «Ш»). Оскільки ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» у встановлені чинним податковим законодавством строки був сплачений авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 163 336, 00 грн. (платіжне доручення від 19.02.2013р. № 127) на рахунок УДСК у Печерському районі м. Києва. Дане платіжне доручення від 19.02.2013р. було оформлене у відповідності до вимог встановлених чинним законодавством, зокрема: із заповненням всіх необхідних реквізитів та призначення платежу (зокрема, відповідного коду бюджетної класифікації), із зазначенням рахунку, призначеного для сплати податку на прибуток підприємства. Таким чином, на думку позивача, ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» цілком дотрималося свого обов'язку як платника податку щодо повної і своєчасної сплати податку, а тому, як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013р. № 0006511504 підлягає скасуванню як протиправне.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначені судові засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, та жодних письмових заперечень проти позову і документів до суду не подав.

20 травня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі норми 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 25 жовтня 2012 року ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» направило до податкового органу за допомогою засобів електронного зв'язку Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІІ-и квартали 2012 року (реєстраційний № 9066159630 від 25.10.2012р.) з додатками (далі по тексту - Декларація), про що свідчать квитанції № 2 щодо доставлення документу до районного рівня Державної податкової служби України - Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби. В рядку 14 такої Декларації «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» задекларований показник в сумі 1 473 013, 00 грн.

19 лютого 2013 року ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» (ідентифікаційний код 35141676) платіжним дорученням від 19.02.2013р. № 127 сплатило на рахунок УДКС у Печерському районі м. Києва № 31110009700007 платіж за призначенням «*;11024000; Податок на прибуток. Авансовий внесок за лютий 2013р.» в сумі 163 336, 00 грн. Згідно відміток банку даний платіжний документ був прийнятий до виконання та проведений цього ж дня.

27 лютого 2013 року підприємство сплатило на рахунок УДКС у Печерському районі м. Києва № 31117165700007 платіж за призначенням «*;11024000; Податок на прибуток. Авансовий внесок за лютий 2013р.» в сумі 163 336, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 27.02.2013р. № 524 з відмітками банку про прийняття цього документу до виконання та проведення розрахункової операції.

Цього ж дня ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» подало до канцелярії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої наразі є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, лист від 27.02.2013р. № 251, в якому повідомило податковий орган про помилкове перерахування згідно платіжного доручення від 19.02.2013р. суми авансового внеску у розмірі 163 336, 00 грн. на неналежний розрахунковий рахунок № 31110009700007 та просило податкову інспекцію зарахувати вказану суму коштів на рахунок авансового внеску з податку на прибуток на рахунок 31117165700007 за бюджетним кодом 11024000.

Згодом, 17 грудня 2013 року працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена камеральна перевірка податкової звітності ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» (ідентифікаційний код 35141676) з податку на прибуток з питання своєчасності сплати ним авансового внеску з податку на прибуток підприємств за лютий 2013 року, за результатами якої складений акт від 17.12.2013р. № 606/15-4. Під час проведення такої камеральної перевірки працівником відповідача встановлено порушення підприємством норми п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягає в порушенні строку сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період. А саме по строку сплати 20.02.2013р. податкове зобов'язання з авансового внеску по податку на прибуток підприємств в сумі 163 336, 70 грн., що задеклароване в Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ-и квартали 2012 року (реєстр. № 9066159630 від 25.10.2012р.) фактично було сплачено 26.02.2013р. (кількість днів затримки 6 днів).

17 грудня 2013 року на підставі вказаного Акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за № 0006511504, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 163 336, 00 грн. по авансовому внеску з податку на прибуток, всього на 6 календарних днів, нарахувало підприємству штраф на суму 16 333, 60 грн. (що складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання). В ході детального огляду тексту спірного податкового повідомлення-рішення судом виявлено ряд описок, допущених при його складенні, а саме: невірно вказана сума несвоєчасно погашеного грошового зобов'язання, та невірна зазначена норма Податкового кодексу України, якою визначені строки сплати грошового зобов'язання та/або порушення якої встановлено в ході проведеної перевірки.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.02.2013р. № 1532/10/26-15-10-07-15 та Міністерства доходів і зборів України від 26.03.2014р. № 5345/6/99-99-10-01-02-15, винесених за результатами розгляду первинної і повторної скарг ТОВ «НВП «Укрпромвпроваджен-ня» на податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013р. № 0006511504, дані скарги платника податків були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідно - без змін.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

В силу норм ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, п. 152.1 ст. 152 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одночасно за змістом п. 2 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року. Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Нормою п. 126.1 ст. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкової боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкової боргу.

В ході дослідження наявних матеріалів справи судом встановлено, що причиною винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013р. № 0006511504 було порушення позивачем норм п. 57.1 ст. 57 ПК України, з урахуванням норм п. 2 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, в період з 21.02.2013р. по 28.02.2013р., що полягало у наступному: позивачем були неправильно заповнені реквізити платіжного доручення від 19.02.2013р. № 127, а саме - зазначений новий код бюджетної класифікації 11024000, та одночасно вказаний рахунок (« 31110009700007») - відмінний від належного рахунку для сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств (« 31117165700007»). В результаті цього протягом періоду з 20.02.2013р. по 26.02.2013р. за ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» обліковувалася недоїмка за вказаним податковим платежем.

Разом з тим судом було враховане наступне.

У відповідності до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 38.1 ст. 38 цього ж Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 ПК України).

У відповідності до норм чинного законодавства України сплата податків платником податків здійснюється, зокрема, у безготівковій формі шляхом здійснення переказу коштів через банківську установу.

В розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-III (далі по тексту - Закон № 2346-ІІІ) «переказ грошей» - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 цього Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Також п. 22.6 ст. 22 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що під час ініціювання переказу за допомогою розрахункових документів, до яких згідно п. 22.1 цієї статті Закону відноситься в т.ч. платіжне доручення, обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій

України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

При цьому зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 9.3 ст. 9 ПК України).

Пунктами 4 і 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки та збори (обов'язкові платежі) рахуються зачисленими в дохід Державного бюджету з дня їх зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок», затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002р. № 122, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (п. 2.1 цього Положення).

Також зі змісту пунктів 2.2 і 2.3 Положення про Єдиний казначейський рахунок слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), не залежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів; тому сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб до місцевих бюджетів за місцем проживання фізичних осіб, а не за своєю податковою адресою, не вплинула на обставини зарахування такого податку та виконання податкового обов'язку щодо сплати податку своєчасно та у повному обсязі.

Крім того, з контексту вищевикладених норм права вбачається, що поняття «сплата» і «зарахування» податків і зборів (обов'язкових платежів) законодавцем не ототожнюються. А тому суд погоджується з позицією позивача про те, що платник податку (суб'єкт господарської діяльності), надавши банку платіжне доручення, вважається таким, що виконав свої податкові зобов'язання перед бюджетом у повному обсязі.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В даному випадку, як вбачається з наявних матеріалів справи (а саме: виписки АТ «КБ «Експобанк» (МФО 322294) по особовому рахунку ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» № 26008105332101 за 19.02.2013р.), невірне зазначення платником податку (позивачем) номеру рахунку для «авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств» фактично не призвело до ненадходження відповідної суми податкового платежу до державного бюджету у визначений законом строк.

З огляду на вищевикладене, та з урахуванням наявним матеріалів справи, суд вважає, що факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення відповідачем не доведений.

До аналогічних висновків прийшли Вищий адміністративний суду України в своїх рішеннях: ухвали від 08.08.2013р. № К/9991/38036/12, від 20.08.2013р. № К-35852/10, під час перегляду в касаційному порядку аналогічних справ, та Київський апеляційний адміністративний суду - в ухвалі від 05.09.2013р. № 826/7409/13-а.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013р. № 0006511504 в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17 грудня 2013 року № 0006511504.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова