Постанова № 39393286, 06.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2014 року 810/2737/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 43" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона - 43" з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2014 №0000592201 та №0000602201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, оскільки реальність операцій спростовується належними первинними документами. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону. З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.

06 червня 2014 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч.4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона - 43" є юридичною особою, що зареєстрована 03.01.1996, станом на момент перевірки як платник податків перебуває на обліку в Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2013 року посадовою особою Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі наказу від 25.12.2013 №273, а також згідно з п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Пересувна механізована колона - 43" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд" та ТОВ "Фасадрем-Сервіс" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 13.01.2014 №25/22-00/5408199 (надалі - Акт перевірки).

Так, за результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1400842 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 512772 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 904799 грн. (ІІІ квартал 2011 року - 392027 грн.), за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 1348389 грн. (ІV квартал 2011 року - 443590 грн.), за І квартал 2012 року на суму 52453 грн., за І-ІІ квартали 2012 року на суму 52453 грн. (ІІ квартал 2012 року - 0 грн.), за І-ІІІ квартали 2012 року на суму 52453 грн. (ІІІ квартал 2012 року - 0 грн.), за І-ІV квартали 2012 року на суму 52453 грн. (ІV квартал 2012 року - 0 грн.);

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1222467 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 445889 грн., за липень 2011 року на суму 90733 грн., за серпень 2011 року на суму 121725 грн., за вересень 2011 року на суму 128435 грн., за жовтень 2011 року на суму 210735 грн., за листопад 2011 року на суму 112145 грн., за грудень 2011 року на суму 62850 грн., за січень 2012 року на суму 49955 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000592201 від 03.02.2014, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 1400842 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 13113 грн.;

- №0000602201 від 03.02.2014, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів" на суму 1222467 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 388293 грн.

Проте, не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемними правочини між ПрАТ "Пересувна механізована колона - 43" та ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс", а також з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Як вбачається з акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" послуг з транспортного обслуговування, а саме: надання послуг механізмами.

Так, на думку посадової особи відповідача, контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача інформації, наявної у комп'ютерних базах даних та автоматизованих інформаційних системах державної податкової служби та матеріалів перевірки його контрагентів, а саме: Актів перевірок від 12.10.2012 №842/22-10/31663124 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Фасадрем-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011 по 30.09.2012, від 13.07.2011 №8090/23-020/21590036 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Будпроектконтракт" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та від 05.07.2011 №424/23-7/33299988 про проведення аналізу ТОВ "Флексеко Пікбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.05.2011.

Відповідач зазначає, що актами перевірок ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій вказаними підприємствами з контрагентами.

Так, Актом перевірки від 12.10.2012 №842/22-10/31663124 встановлено відсутність ТОВ "Фасадрем-Сервіс" за юридичною адресою та, як наслідок, ненадання ним документів до перевірки, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання основного виду діяльності.

Крім цього, відповідач зазначив, що відповідно до пояснень, відібраних старшим оперуповноваженим спецпідрозділу БКОЗ УСБУ у м. Києві старшим лейтенантом Кіндяковим А.О. у громадянина ОСОБА_2, який є засновником та директором ТОВ "Фасадрем-Сервіс", останній повідомив, що ним у березні 2011 року на пропозицію громадянина ОСОБА_3 за грошову винагороду у присутності нотаріуса було підписано пакет реєстраційних документів ТОВ "Фасадрем-Сервіс" та довіреність на двох осіб.

Через деякий час, громадянин ОСОБА_2 разом із громадянином ОСОБА_4 відвідав дві банківські установи, у яких ним, як керівником ТОВ "Фасадрем-Сервіс", було відкрито банківські рахунки ТОВ "Фасадрем-Сервіс".

У подальшому, за вказівкою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, громадянин ОСОБА_2 відвідував офісне приміщення за адресою вул. Жилянська 87/3, м. Київ де підписував від імені ТОВ "Фасадрем-Сервіс" фінансово-господарські документи, а саме, договори, акти виконаних робіт, накладні, податкові накладні, фінансові відомості, разові довіреності, векселя тощо.

Також податковий орган в Акті перевірки зазначає, що згідно ухвали Подільського районного суду м. Києва від 21.06.2013 встановлено, що ОСОБА_2 вчинив фіктивне підприємництво при придбанні ТОВ "Фасадрем-Сервіс", тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 205 КК України.

Актом перевірки від 13.07.2011 №8090/23-020/21590036 встановлено відсутність ТОВ "Будпроектконтракт" за юридичною адресою, та встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Актом перевірки від 05.07.2011 №424/23-7/33299988 встановлено відсутність ТОВ "Флексеко Пікбуд" за юридичною адресою та встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що господарські операції підприємств не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з чим ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" не могло фактично здійснювати господарські операції.

На думку податкового органу, діяльність вказаних підприємств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність укладених ним угод, як із постачальниками, так і з покупцями та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та визначення валових витрат.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, на підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

Між ПрАТ "ПМК-43" (замовник) та ТОВ "Будпроектконтракт" (виконавець) укладено договір про надання послуг механізмами від 01.03.2011 №4.

Відповідно до вказаного договору виконавець надає послуги з транспортного обслуговування, а саме: надання послуг механізмами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги на умовах даного договору, а також замовник забезпечує використання механізмів за призначенням.

Послуги з транспортного обслуговування були виконанні ТОВ "Будпроектконтракт" в повному обсязі та оплачені, що підтверджується наступними документами:

- рахунками-фактурами від 04.04.2011 №0404, від 06.04.2011 №0406, від 15.04.2011 №0415, від 13.04.2011 №0413, від 08.04.2011 №0408, від 18.04.2011 №0418, від 20.04.2011 №0420, від 27.04.2011 №0427, від 28.04.2011 №0428;

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.04.2011 №86, від 06.04.2011 №6, від 15.04.2011 №96, від 13.04.2011 №94, від 08.04.2011 №90, від 18.04.2011 №98, від 20.04.2011 №101, від 27.04.2011 №107, від 28.04.2011 №108;

- податковими накладними від 04.04.2011 №1, від 06.04.2011 №2, від 08.04.2011 №3, від 13.04.2011 №4, від 15.04.2011 №5, від 18.04.2011 №6, від 20.04.2011 №7, від 27.04.2011 №9, від 28.04.2011 №10;

- платіжними дорученнями від 04.04.2011 №272, від 06.04.2011 №292, від 08.04.2011 №310, від 13.04.2011 №332, від 15.04.2011 №352, від 18.04.2011 №358, від 20.04.2011 №379, від 27.04.2011 №416, від 28.04.2011 №427;

- заявками від 01.04.2011, від 05.04.2011, від 07.04.2011, від 12.04.2011, від 14.04.2011, від 15.04.2011, від 19.04.2011, від 26.04.2011, від 27.04.2011, з яких вбачається, який механізм просили виділити, на скільки годин, на яке число та на який об'єкт будівництва.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ "ПМК-43" (замовник) та ТОВ "Фасадрем-Сервіс" (виконавець) укладено договір про надання послуг механізмами від 01.07.2011 №25.

Відповідно до вказаного договору виконавець надає послуги з транспортного обслуговування, а саме: надання послуг механізмами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги на умовах даного договору, а також замовник забезпечує використання механізмів за призначенням.

Послуги з транспортного обслуговування були виконанні ТОВ "Фасадрем-Сервіс" в повному обсязі та оплачені, що підтверджується наступними документами:

- рахунками на оплату від 31.01.2012 №ФС-190, від 30.01.2012 №ФС-173, від 27.01.2012 №ФС-163, від 23.01.2012 №ФС-54, від 06.12.2011 №ФС-1223, від 01.12.2011 №ФС-1200, від 25.11.2011 №ФС-1123, від 15.11.2011 №ФС-1062, від 02.11.2011 №ФС-1006, від 31.10.2011 №ФС-966, від 26.10.2011 №ФС-937, від 19.10.2011 №ФС-899, від 19.10.2011 №ФС-898, від 12.10.2011 №ФС-864, від 11.10.2011 №ФС-854, від 05.10.2011 №ФС-822, від 29.09.2011 №ФС-748, від 27.09.2011 №ФС-727, від 22.09.2011 №ФС-701, від 19.09.2011 №ФС-680, від 14.09.2011 №ФС-653, від 13.09.2011 №ФС-645, від 07.09.2011 №ФС-612, від 31.08.2011 №ФС-506, від 25.08.2011 №ФС-463, від 28.07.2011 №ФС-233;

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2012 №190, від 30.01.2012 №173, від 27.01.2012 №163, від 23.01.2012 №54, від 06.12.2011 №1223, від 01.12.2011 №1200, від 25.11.2011 №1123, від 15.11.2011 №1062, від 02.11.2011 №1006, від 31.10.2011 №966, від 26.10.2011 №937, від 19.10.2011 №899, від 19.10.2011 №898, від 12.10.2011 №864, від 11.10.2011 №854, від 05.10.2011 №822, від 29.09.2011 №748, від 27.09.2011 №727, від 22.09.2011 №701, від 19.09.2011 №680, від 14.09.2011 №653, від 13.09.2011 №645, від 07.09.2011 №612, від 31.08.2011 №506, від 25.08.2011 №463, від 28.07.2011 №233;

- податковими накладними від 31.01.2012 №190, від 30.01.2012 №173, від 27.01.2012 №163, від 23.01.2012 №54, від 06.12.2011 №10, від 01.12.2011 №1, від 25.11.2011 №51, від 15.11.2011 №34, від 02.11.2011 №14, від 31.10.2011 №119, від 26.10.2011 №62, від 19.10.2011 №42, від 19.10.2011 №43, від 12.10.2011 №22, від 11.10.2011 №20, від 05.10.2011 №5, від 29.09.2011 №91, від 27.09.2011 №80, від 22.09.2011 №60, від 19.09.2011 №48, від 14.09.2011 №36, від 13.09.2011 №32, від 07.09.2011 №21, від 31.08.2011 №35, від 25.08.2011 №22, від 28.07.2011 №25;

- платіжними дорученнями від 28.07.2011 №945, від 25.08.2011 №1139, від 31.08.2011 №1186, від 07.09.2011 №1250, від 13.09.2011 №1297, від 14.09.2011 №1322, від 19.09.2011 №1364, від 22.09.2011 №1402, від 27.09.2011 №1446, від 29.09.2011 №1465, від 05.10.2011 №1501, від 11.10.2011 №1557, від 12.10.2011 №1567, від 19.10.2011 №1616, від 19.10.2011 №1630, від 26.10.2011 №1719, від 31.10.2011 №1772, від 02.11.2011 №1793, від 15.11.2011 №1914, від 25.11.2011 №1985, від 01.12.2011 №2007, від 06.12.2011 №2039, від 23.01.2012 №103, від 27.01.2012 №112, від 30.01.2012 №114, від 03.02.2012 №118;

- заявками від 27.07.2011, від 24.08.2011, від 30.08.2011, від 06.09.2011, від 12.09.2011, від 13.09.2011, від 16.09.2011, від 21.09.2011, від 26.09.2011, від 28.09.2011, від 04.10.2011, від 10.10.2011, від 11.10.2011, від 18.10.2011, від 18.10.2011, від 25.10.2011, від 28.10.2011, від 01.11.2011, від 14.11.2011, від 24.11.2011, від 30.11.2011, від 05.12.2011, від 20.01.2012, від 26.01.2012, від 27.01.2012, від 30.01.2012, з яких вбачається, який механізм просили виділити, на скільки годин, на яке число та на який об'єкт будівництва.

Також, судом встановлено, що між ПрАТ "ПМК-43" (замовник) та ТОВ "Флексеко Пікбуд" (виконавець) укладено договір про надання послуг механізмами від 01.03.2011 №7.

Відповідно до вказаного договору виконавець надає послуги з транспортного обслуговування, а саме: надання послуг механізмами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги на умовах даного договору, а також замовник забезпечує використання механізмів за призначенням.

Послуги з транспортного обслуговування були виконанні ТОВ "Флексеко Пікбуд" в повному обсязі та оплачені, що підтверджується наступними документами:

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.04.2011 №ОУ-0000013, від 13.04.2011 №ОУ-0000012, від 07.04.2011 №ОУ-0000011, від 04.04.2011 №ОУ-0000010;

- рахунками-фактурами від 21.04.2011 №0421, від 13.04.2011 №0413, від 07.04.2011 №0407, від 04.04.2011 №0404;

- податковими накладними від 21.04.2011 №6, від 13.04.2011 №4, від 07.04.2011 №2, від 04.04.2011 №1;

- платіжними дорученнями від 21.04.2011 №389, від 13.04.2011 №334, від 07.04.2011 №301, від 04.04.2011 №273;

- заявками від 01.04.2011, від 06.04.2011, від 12.04.2011, від 20.04.2011, з яких вбачається, який механізм просили виділити, на скільки годин, на яке число та на який об'єкт будівництва.

Суми податку на додану вартість, підтверджені зазначеними податковими накладними, позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні періоди, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних та відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" послуг з транспортного обслуговування, а саме: надання послуг механізмами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вказані послуги придбавались позивачем для виконання договору підряду від 09.12.2009 №31, укладеного між позивачем та Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду належним чином завірені копії договору підряду від 09.12.2009 №31, акту приймання виконаних робіт за грудень 2011 року, актів приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року, за січень 2012 року, підсумкові відомості ресурсів за грудень 2011 року, за липень 2011 року, за січень 2012 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" послуг з транспортного обслуговування.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку, та копії яких наявні в матеріалах справи.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість та визначив валові витрати.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" є нікчемними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Також суд звертає увагу на те, що не може братись до уваги посилання податкового органу на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 21.06.2013, згідно якою встановлено, що ОСОБА_2 вчинив фіктивне підприємництво при придбанні ТОВ "Фасадрем-Сервіс", тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 205 КК України, оскільки в матеріалах справи наявна копія ухвали Подільського районного суду м. Києва від 25.12.2013, якою скасовано за нововиявленими обставинами ухвала Подільського районного суду м. Києва від 21.06.2013

Отже, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс", з підстав відсутності реальності надання послуг, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи, основними видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Таким чином, враховуючи, що предметом спірних правочинів є купівля послуг з транспортного обслуговування, які, як встановлено судом, використовуються позивачем у власній господарській діяльності, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище послуги було використано позивачем у власній господарській діяльності.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання. Відповідно до актів перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на єдиний доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на акти перевірок інших податкових органів.

Поряд із вказаним суд звертає увагу, що зі змісту актів перевірок вбачається, що предметом перевірки були господарські відносин ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" із їх контрагентами. Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагента позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказані акти не є належними та допустимими доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Між тим суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірок про те, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням остатньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Враховуючи наведене суд дійшов до висновку, що спірні правочини не можуть визнаватися нікчемними, оскільки відповідають волевиявленню та внутрішній волі його учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а зміст правочинів не суперечать чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральних засад суспільства.

Окрім того, правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків, не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відтак, оскільки належними та допустимими доказами відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем із ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс", відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними підприємствами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час розгляду справи, кошти сплачені ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" в оплату за отримані послуги, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 03.02.2014 №0000592201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1413955 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, за рахунок операцій з ТОВ "Будпроектконтракт", ТОВ "Флексеко Пікбуд", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму 1222467 грн.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

У ході розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення, договори, заявки, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт отримання послуг за спірними правочиними документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг під час розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей 185, 187, 188, 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїм рішенням відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, його "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливає на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має. зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.02.2014 №0000592201 та №0000602201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 43" (код за ЄДРПОУ 05408199) сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.