Рішення № 39392536, 10.06.2014, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 0915/4279/12

Провадження № 2/352/29/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення боргу за договором позики в розмірі 8386,61 доларів США, що еквівалентно 66 634,52 грн. згідно курсу НБУ станом на 17.12.2012 р. та судові витрати. Після збільшення розміру позовних вимог 31.03.2014 р. просив стягнути з відповідачів 10 374,67 доларів США грн. боргу, що еквівалентно 104 879,66 грн. згідно курсу НБУ станом на 21.03.2014 р. та судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 14.02.2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за ким надав відповідачу позику в сумі 6000 доларів США. Підтвердженням отримання коштів відповідачем є розписка від 14.02.2008 року, яка посвідчена двома свідками, продовження договору від 01.02.2010 року, розписка ОСОБА_2 від 08.08.2010 року, продовження розписки від 04.12.2010 року, розписка від 27.06.2011 року, розписка від 27.06.2011 року. В розписці відповідач ОСОБА_2 зазначив, що в разі неспроможності вищевказану суму сплатить ОСОБА_3, який проживає разом з ним. Відповідачі заборгували йому 10 374,67 доларів США грн. боргу, що еквівалентно 104 879,66 грн. згідно курсу НБУ. Відповідач ОСОБА_2 уникає зустрічей з ним та розмов з приводу оплати заборгованості, кошти не повертає.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав повністю з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що сплатив ОСОБА_1 6000,00 доларів США, а тому просить при прийнятті рішення відмовити в позові.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, представника відповідача дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов договору позики, внаслідок чого позикодавець позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за договором позики з позичальника.

14.02.2008 року була підписано договір позики, за яким позивач надав позику відповідачу в сумі 6 000 доларів США. Підтвердженням отримання коштів відповідачем є договір від 14 лютого 2008 року, яка посвідчена двома свідками, продовження договору від 01.02.2010р., розписка ОСОБА_2 від 08.08.2010р., продовження розписки від 04.12.2010р., розписка від 27.06.2011 р., розписка від 27.06.2011р.

В договорі ОСОБА_2 зазначив, що в разі неспроможності вище вказану суму сплатить ОСОБА_3, який проживає разом з ним та підписав даний договір.

Згідно з умовами надання позики ОСОБА_2 зобов'язувався сплачувати 3 % від суми позики щомісячно (135 доларів США до 4 числа наступного місяця).

Згідно розписки від 27.06.2011 року ОСОБА_2 зобов'язується повернути борг по відсотках в сумі 1350 доларів США, який виник станом 04.06.2011 року, основну суму боргу 4500 доларів США в два етапи: 2000 доларів США і 2500 доларів США до 30.08.2011 року, а також повний залишок який зостається до 30.08.2011 року. Відповідач суму позики не повернув.

Статтею 1046 Цивільного Кодексу України визначено зміст договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, в даному випадку - договору позики (розписки) від 27 червня 2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу дії ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем станом на день звернення з позовом до суду проведено розрахунок боргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором позики від 14.02.2008 р., відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості в розмірі 10 374,67 доларів США грн. боргу, що еквівалентно 104 879,66 грн. згідно курсу НБУ станом на 21.03.2014 р., з яких: 4500,00 доларів США, що еквівалентно 45 491,40 грн. по курсу НБУ - основний борг, 5 874,67 доларів США, що еквівалентно 59 388,26 грн. по курсу НБУ - заборгованість по відсоткам за користування позикою станом на 21.03.2014 р.

Будь-яких доказів, які б спростовували наведену позивачем суму заборгованості за вказаним договором позики відповідачами суду не представлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження відповідача стосовно погашення ним боргу за договором позики перед позивачем суд розцінює як голослівні, так як жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт повернення боргу ОСОБА_1 відповідачами суду не представлено.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотав про призначення судово-економічної експертизи.

Ухвалою суду від 27.06.2013 року у справі призначено судово-економічної експертизу, про призначення якої просив відповідач, а ухвалою суду від 25.09.2013 року повторно направлялось для її виконання.

Однак, відповідач двічі ухилився від оплати у зв'язку з чим судово-економічну експертиза не була проведена (а.с. 54,66)

З огляду на зазначені обставини, те, що відповідач обізнаний про розгляд судом даного спору, не оплатив експертизу, хоча у судовому засіданні погодився на проведення такої оплати, суд вважає, що відповідач ухилився від проведення судово-економічної експертизи, розуміючи наслідки такого ухилення, роз'яснені йому судом.

Згідно ч. 1 ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

За таких обставин, враховуючи, що у судовому засіданні сума заборгованості відповідачів не спростована жодними доказами, відповідач ухилився від проведення судово-економічної експертизи, що дає підстави для визнання факту суми заборгованості, суд вважає, що є достатні підстави для визнання суми заборгованості заявленою позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 79 ЦПК України закріплено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Як вбачається з оригіналу квитанції до прибуткового касового ордера № 338 від 17.12.2012р. та № 49 від 11 березня 2014 року позивач поніс 350 грн. на висновок спеціаліста незалежної аудиторської перевірки «Аудит-сервіс ІНК», а тому вказана сума підлягає відшкодуванню зі сторони відповідачів.

Витрати на правову допомогу, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 800 грн. підтверджено документально - квитанцією № 037629 від 17.12.2012 року, а тому вимога про їх стягнення з відповідачів в його користь підлягає до задоволення.

Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1048,80 грн. підлягає стягненню з відповідачів в його користь на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі викладеного, ст. ст. 202, 207, 208, 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України та керуючись ст. ст. 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає по АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає по АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 в користь ОСОБА_1, 10374 (десять тисяч триста сімдесят чотири), 67 доларів США, що в еквіваленті становить 104 879 (сто чотири тисячі вісімсот сімдесят дев»ять) грн. 66 коп.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає по АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає по АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1048 (одна тисяча сорок вісім) грн. 80 коп., 350 (триста п»ятдесят) грн. оплати за проведення висновку спеціаліста та 800 (вісімсот) грн. витрат на правову допомогу, а всього 2198 (дві тисячі сто дев»яносто вісім) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Струтинський Р.Р.