Постанова № 39389276, 28.05.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року , о 12-55 годині,Справа № 808/1379/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТОН»

до державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ) була проведена перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по господарських відносинах з придбання у ТОВ «Дніпромолторг» та поставки за межі митної території країни через комісіонера ТОВ «ТД «Моліс», за підсумками якої складено акт. На підставі акту перевірки 12.11.2013 ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001452201 та № 0001472201.

Внаслідок адміністративного оскарження зазначені рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Підставою для нарахування грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток та податок на додану вартість є висновки акту перевірки. Суть порушень норм Податкового кодексу України, на думку ДПІ, полягає у неправомірному включенні до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту, вартості придбаного у ТОВ «Дніпромолторг» товару (молоковмісних сирних продуктів, сиру твердого, сиру сичужного в асортименті), який вподальшому був реалізований на експорт через комісіонера - ТОВ «ТД «Моліс», й вказана господарська операція є нетиповою в контексті діяльності ТОВ «ЮНІТОН».

Вартість придбаних у ТОВ «Дніпромолторг» молоковмісних сирних продуктів, сирів твердих та сичужних в асортименті в розмірі 1261200 гривень є витратами, що прямо пов'язані з придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, тобто, є собівартістю реалізованого товару, й відноситься до витрат операційної діяльності та включається до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Відповідно, сума сплаченого ТОВ «ЮНІТОН» податку на додану вартість в розмірі 252240 гривень включається до складу податкового кредиту.

В Акті перевірки ДПІ посилається на нетиповість реалізації молоковмісної продукції на експорт в контексті діяльності позивача, оскільки основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля металами та металевими рудами, вид діяльності - «оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами» був доданий до відомостей ЄДР 01.09.2012 - через місяць після укладення договору на придбання та їх продаж через комісіонера на експорт. Проте позивач навіть без внесення запису до ЄДР щодо видів основної діяльності мав право здійснювати діяльність щодо оптової торгівлі молочними продуктами.

Також в акті перевірки вказано, що позивач фактично товар не отримував від ТОВ «Дніпромолторг», оскільки товар був вивезений нерезидентом-перевізником з території виробника за межі митної території України. При цьому ДПІ не вказує, які норми законодавства даною обставиною порушує ТОВ «ЮНІТОН».

Щодо встановленої ДПІ обставини порушення умов поставки товару FСА, то ТОВ «ТД «Моліс» отримало товар від ТОВ «ЮНІТОН» до моменту митного очищення даного товару, тому експортна або імпортна операція не відбувалася, вона була вчинена між двома резидентами на митній території України, у зв' язку із цим вказані зауваження є недоречними.

Також підставою для встановлення порушення норм Податкового кодексу України з боку позивача акт перевірки визначає наявність інформації, що виробник товарів (ТОВ «ВО «Моліс») та комісіонер (ТОВ «ТД «Моліс») здійснювали власні експортні операції аналогічної продукції на адресу ТОО «Рокфор» у 2012 році, що, на думку ДПІ, доводить формальний характер нетипового експорту по укладеному договору комісії між позивачем та ТОВ «ТД «Моліс».

Позивач, так само як і ТОВ «ВО «Моліс» та ТОВ «ТД «Моліс», мав право самостійно визначати необхідність придбання та продажу певного виду товару, його вартість, контрагентів тощо. Визначення заборони здійснювати придбання та продаж на експорт товару з огляду на проведення таких саме операцій з боку виробника товарів (ТОВ «ВО «Моліс») та комісіонера (ТОВ «ТД «Моліс») є втручанням ДПІ в господарську діяльність позивача, що є незаконним. Діюче законодавство України не забороняє різним суб'єктам господарювання здійснювати типові правочини щодо аналогічної продукції з однаковим контрагентами. Акт перевірки не містить посилань на норми податкового законодавства, які були порушені платниками податків під час укладення договорів поставки молоковмісної продукції ТОО «Рокфор».

Щодо встановленої в акті перевірки обставини «транзитного руху грошових коштів» від ТОВ «ТД «Моліс» до ТОВ «ЮНІТОН» та вподальшому до ТОВ «Дніпромолторг», то поза увагою ДПІ залишилася та обставина, що вказане перерахування грошових коштів відбувалося на законних підставах на виконання умов договору комісії № 01 від 01.08.2012 та договору поставки товару № 02-08/2012 від 02.08.2012.

Щодо виявлених дефектів в звітах комісіонера, то вказані документи не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на даних яких ґрунтується бухгалтерський та податковий облік, тож вказана обставина не впливає на податковий облік позивача. Вказане стосується і дат інвойсів (рахунків на оплату експортованого товару нерезиденту), зазначених у МД-2.

Сумнівним доказом порушення норм Податкового кодексу України є встановлені ДПІ обставини наявності взаємовідносин між ТОВ «ВО «Моліс», ТОВ «Дніпромолторг» та ТОВ «ТД «Моліс» і без позивача, та їх реєстрація за однією податковою адресою.

Приведені в акті перевірки обставини не можуть бути підтвердженням відсутності господарської мети у позивача під час придбання та подальшого продажу на експорт молоковмісних сирних продуктів, сирів твердих та сичужний в асортименті. Діюче законодавство України не містить законодавчого визначення понять «нетипова реалізація на експорт», «формальність операції з нетипового експорту», «невластивість (не типовість) операції», «нетиповий товар» тощо. Акт перевірки не дає визначення таких понять та посилання на відповідні норми Закону. Вживання в акті термінів та понять, які не містять законодавчого визначення, є незаконним. Податковий кодекс України не містить норм, які б забороняли включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту, вартості придбаних товарів щодо яких здійснено «нетиповий експорт».

Висновок про здійснення спірної господарської операції з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати податкових зобов'язань зроблено ДПІ без врахування того факту, що експортні операції оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Оскільки експортні операції є об'єктом обкладання податком на додану вартість, експортер має законодавчо гарантоване право на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам. ДПІ не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. ДПІ в акті перевірки не наведено об'єктивних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдання шкоди інтересам держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності ТОВ «ЮНІТОН», господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів.

Під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування ПДВ за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, оформленої актом № 1954/2214/23853490 від 23.11.2012, ДПІ також досліджувалися вищевказані операції поставки товару ТОВ «Дніпромолторг» та його продажу на експорт через комісіонера ТОВ «ТД «Моліс», однак порушень встановлено не було. Крім того, в акті зазначено, що, згідно з висновком ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС № 402/7/07-09 від 29.10.12, підтверджено факт здійснення фінансово - господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дніпромолторг».

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2013 № 0001452201 та №0001472201.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує і просить його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, зазначивши в запереченнях, що ТОВ «Дніпромолторг» (постачальник) виписано видаткові накладні в адресу позивача (покупець). Згідно з актом прийому-передачі ТОВ «ТД «Моліс» (комісіонер) прийняв від ТОВ «ЮНІТОН» (комітента) товар для продажу на експорт. Згідно зі звітом комісіонера ТОВ «ТД «Моліс», весь товар повністю проданий на експорт підприємству ТОВ «Рокфор» (Казахстан).

Ланцюг поставки сирів торгової марки «Моліс» від виробника до покупця-нерезидента: ТОВ «Дніпромолторг» надає сировину, ТОВ «ВО «Моліс» виготовляє з даної сировини продукцію та передає її замовнику, ТОВ «Дніпромолторг» продає товар позивачу, позивач продає його ТОВ «ТД «Моліс», яке в свою чергу продає його ТОО «Рокфор».

Фактично переміщення товару між ТОВ «Дніпромолторг» та ТОВ «ЮНІТОН» не відбувалося. Даний товар було передано призначеному ТОО «Рокфор» перевізнику за адресою: м. Дніпрорудне, вул. Степова, 2. Фактично товар було відвантажено зі складу ТОВ «Дніпромолторг» безпосередньо нерезиденту ТОО «Рокфор».

За даними інформаційних баз ДПС України по експортних операціях виробник сирів (ТОВ «ВО «Моліс») здійснює власні експортні операції аналогічної продукції в адресу того ж нерезидента, що і ТОВ «ЮНІТОН» через комісіонера; ТОВ «ТД «МОЛІС» також здійснює експортні операції молоковмісної продукції в адресу ТОО «Рокфор».

З урахуванням зазначених даних фактичний ланцюг поставки сирів торгової марки «Моліс» від виробника до покупця-нерезидента: ТОВ «Дніпромолторг» надає сировину, ТОВ «ВО «Моліс» виготовляє з даної сировини продукцію та передає її замовнику, ТОВ «Дніпромолторг» продає товар ТОВ «ТД «Моліс», який продає його ТОО «Рокфор».

Операції з нетиповим характером руху грошових коштів є формальними, а саме ТОВ «ТД «Моліс» було реалізовано виручку за експортований товар, та в той же день грошові кошти перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «ЮНІТОН», який в свою чергу в цей же день перерахував кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Дніпромолторг».

Викладені в акті обставини підтверджують невластивість (нетиповість) операцій для позивача, а також той факт, що оформлення операцій з «придбання» «нетипової» продукції та її «реалізації» на експорт здійснювалось ТОВ «Юнітон» без господарської мети, а лише з метою одержання безпідставної податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість, за рахунок якого мала зменшитись сума податку, яку підприємство повинно було сплатити від здійснення своєї основної діяльності.

Перевіркою не встановлено наявності розумних економічних або інших причин від вказаних операцій. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту за рахунок інших суб'єктів підприємницької діяльності Перевіркою не встановлено наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг від вказаних операцій.

ДПІ отримано довідку № 756/22-14/37473637 від 13.11.2012 від ДПІ в Орджонікідзевському районі м Запоріжжя про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпромолторг» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ «ТД «Моліс», ТОВ ФІРМА «ДНІПРОКОР», ТОВ «ТД «ПЕТРА-ТРЕЙД», ТОВ «РУБІКОН - ТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ фірма «Промислово-Технологічна компанія», ТОВ «АРОМАЛЕНД», ТОВ «ЮНІТОН», ТОВ «ДІАНА», ТОВ СПІЛЬНЕ ПП «ТІП-ТОП» за серпень 2012 року.

В довідці міститься інформація щодо взаємовідносин з ТОВ «ВО «Моліс», а саме: готова продукція за договором між ТОВ «Дніпромолторг» з ТОВ «ВО «Моліс» визначається родовими ознаками, зберігається на складах готової продукції ТОВ «ВО «Моліс» разом з іншою продукцією останнього, ТОВ «ВО «Моліс» вважається таким, що виконав зобов'язання щодо передачі продукції ТОВ «Дніпромолторг» в момент передачі готової продукції, виготовленої з давальницької сировини або продукції одного й того ж роду та однієї якості. Крім того, ТОВ «Дніпромолторг» надано до звірки декларації виробника (сертифікати якості) та посвідчення про якість та безпеку продукції (сертифікат якості), згідно з якими виробником продукції є ТОВ «ВО «Моліс». Сертифікати якості підтверджують, що продукція відповідає вимогам нормативних документів, ветеринарно- санітарним вимогам, вироблена без ГМО; визначення обов'язкових параметрів безпечності проведено в акредитованих лабораторіях; продукція виробляється згідно з вимогами міжнародних стандартів безпеки та якості.

ТОВ «Дніпромолторг» (продавець) уклав договір поставки товару з ТОВ «ТД «Моліс» (покупець) №81/ДМТ від 01.07.2011, згідно з яким постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є молочна та молоковмісна продукція. Постачальник здійснює поставку товару, як правило, за свій рахунок, адреса поставки товару узгоджується сторонами додатково.

ТОВ «Дніпромолторг» (комітент) уклав договір комісії з ТОВ «ТД «Моліс» (комісіонер) №ДМТ-96 від 01.07.2011, згідно з яким комісіонер зобов'язується за дорученням комітента в інтересах та за рахунок останнього здійснювати від свого імені угоди з продажу продукції. Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає угоди купівлі-продажу з третіми особами. При цьому комісіонер має право реалізовувати продукцію, отриману на комісію, за раніше укладеними ним з покупцями договорами. Передача товару здійснюється за актом прийому-передачі у наступному порядку: місце передачі: склад комітента або склад комісіонера - за погодженням сторін; транспортування: відповідно, або самовивоз, або доставка транспортом комітента до складу комісіонера. За виконання доручення комітент сплачує комісіонерові винагороду.

ТОВ «Дніпромолторг» (продавець) уклав договір поставки товару з ТОВ фірма «Промислово-Технологічна компанія» (покупець) № 04-08/2012 від 04.08.2012. Транспортування товару, згідно з поясненнями ТОВ «Дніпромолторг» (від 19.10.2012 №2012/09), здійснювалось відповідно до умов договору за умовами ЕХW, тобто, ТОВ фірма «Промислово-Технологічна компанія» власними силами та за власний рахунок транспортувало продукцію зі складу постачальника.

Продукція, яка була реалізована ТОВ фірма «Промислово-Технологічна компанія», виготовлена на давальницьких умовах ТОВ «ВО «Моліс». При цьому реалізація молоковмісної продукції на експорт являється нетиповою в контексті діяльності ТОВ «Фірма «Промтехноком».

Реалізація молоковмісної продукції на експорт є нетиповою в контексті діяльності ТОВ «ЮНІТОН». На дату укладання договорів із ТОВ «Дніпромолторг» та із ТОВ «ТД «Моліс» позивач не мав відповідного виду діяльності, згідно з реєстраційними даними. Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля металами та металевими рудами. Згідно з відомостями ЄДР, вид діяльності - «оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами» - був доданий підприємством 01.09.2012 - через місяць після укладання договорів на придбання та їх продаж через комісіонера на експорт.

ТОВ «ЮНІТОН» фактично не отримував товар (сири) від постачальника ТОВ «Дніпромолторг», оскільки товар був фактично вивезений нерезидентом-перевізником «Space-trans», Ltd (Казахстан) з території виробника - ТОВ «ВО «Моліс» за межі митної території України, про що свідчать наступні дані: п. 2.1 договору поставки товару між ТОВ «Дніпромолторг» та ТОВ «ЮНІТОН» № 02-08/2012 від 02.08.2012 (умови поставки товару EXW - «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства);

п. 2 додатків № 1 та №2 до договору комісії між ТОВ «ЮНІТОН» та ТОВ «ТД «Моліс» № 01 від 01.08.2012, інвойс № 906 від 17.08.2012, п.20 митних декларацій № 1120500000/2012/019939 від 06.09.2012, № 112050000/2012/020433 від 13.09.2012 (умови поставки товару FСА «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці);

п. 50 митних декларацій № 1120500000/2012/019939 від 06.09.2012, № 112050000/2012/020433 від 13.09.2012, в яких зазначено принципал «Space-trans», Ltd (Казахстан).

За даними інформаційних баз ДПС України по експортних операціях, виробник сирів ТОВ «ВО «Моліс» здійснює власні експортні операції аналогічної продукції в адресу того ж нерезиденту ТОО «Рокфор», що і ТОВ «ЮНІТОН» через комісіонера.

Крім того, в довідці № 756/22-14/37473637 від 13.11.2012 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпромолторг», отриманої від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, зазначено, що ТОВ «Дніпромолторг» з ТОВ «ТД «МОЛІС» укладено договір поставки товару № 81/ДМТ від 01.07.2011 та договір комісії № ДМТ- 96 від 01.07.2011.

За даними інформаційних баз ДПС України по експортних операціях ТОВ «ТД «МОЛІС» також здійснює експортні операції молоковмісної продукції в адресу ТОО «Рокфор».

Вищевикладене доводить формальний характер нетипового експорту по укладеному договору комісії ТОВ «ЮНІТОН» та ТОВ «ТД «Моліс». Формальність операцій з нетипового експорту підтверджується і транзитним характером руху грошових коштів, а саме:

- 27.08.2012 ТОВ «ТД «Моліс» реалізовано виручку за реалізований на експорт товар на загальну суму 653 670 гривень, та в той же день грошові кошти перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «ЮНІТОН»,

- 27.08.2012 ТОВ «ЮНІТОН» було перераховано суму у розмірі 656 670 гривень на розрахунковий рахував ТОВ «Дніпромолторг»,

- 21.09.2012 ТОВ «ТД «Моліс» було реалізовано виручку за реалізований на експорт товар на загальну суму 703504,5 гривень, та в той же день грошові кошти перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «ЮНІТОН»,

- 21.09.2012 ТОВ «ЮНІТОН» було перераховано суму у розмірі 703504,5 гривень на розрахунковий рахунок ТОВ «Дніпромолторг».

«Транзитний» рух грошових коштів є однією з непрямих ознак наявності погоджених дій між контрагентами.

В ході дослідження документів, наданих до перевірки, було встановлено, що первинні документи містять такі дефекти: в звіті комісіонера від 06.09.2012 відсутні «продукт молоковмісний сирний твердий «Таврійський», масова частка жиру в сухій речовині 45% (ТМ Моліс)», у кількості 1000 кг на загальну суму 4200 доларів США, який, згідно з ВМД № 1120500000/2012/019939 від 06.09.2012, був експортований ТОВ «ТД «Моліс». Крім того, в звіті комісіонера від 21.09.2012 відсутні «продукт молоковмісний сирний твердий «Гетьманський», масова частка жиру в сухій речовині 45 % (круг) (ТМ Моліс)», у кількості 1000 кг, на загальну суму 4500 доларів США, та «продукт молоковмісний сирний твердий «Руський», масова частка жиру в сухій речовині 50% (круг) (ТМ Моліс), у кількості 1000 кг, на загальну суму 4500 доларів США, які, згідно з ВМД № 1120500000/2012/020433 від 13.09.2012, були експортовані ТОВ «ТД «Моліс».

ТОВ «ВО «Моліс» (виробник), ТОВ «Дніпромолторг» (постачальник), ТОВ «ТД «Моліс» (комісіонер) і без взаємовідносин з ТОВ «ЮНІТОН» мали взаємовідносини між собою: зазначені контрагенти позивача зареєстровані за однією податковою адресою: м.Запоріжжя, б.Шевченка, буд.31, та орендують складські та офісні приміщення.

Інвойси (рахунки на оплату експортованого товару нерезидентом), зазначені у МД-2, мають дати раніше, ніж придбання самого товару ТОВ «ЮНІТОН» у постачальника ТОВ «Дніпромолторг».

Зазначені обставини підтверджують невластивість (нетиповість) операцій для товариства, що перевіряється, а також той факт, що оформлення операцій з «придбання» «нетипової» продукції та її «реалізація» на експорт здійснювалось ТОВ «ЮНІТОН» без господарської мети, тому відповідач просить відмовити у позові.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке:

судом встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮНІТОН» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ по господарських відносинах з придбання у ТОВ «Дніпромолторг» та поставки за межі митної території України через комісіонера ТОВ «ТД «Моліс» товару в період з 01.01.2012 по 30.08.2013, результати якої викладено в акті №561/2201/23853490 від 25.10.2013. Перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 264 852 гривні; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 252 240 гривень.

12.11.2013, на підставі вказаного акту, ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001452201 - про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 397 278 гривень, в т.ч. 264 852 гривні за основним платежем, 132 426 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0001472201 - про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 378 360 гривень, в т.ч. 252 240 гривень за основним платежем, на 126120 гривень за штрафними санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження скарга залишена без задоволення, а зазначені рішення - без змін (рішення Міндоходів України №2506/6-99-99-10-01-15 від 10.02.2014).

Судом встановлено, що 02.08.2012 між ТОВ «Дніпромолторг» та позивачем було укладено договір поставки товару № 02-08/2012 (а.с. 85-87), на підтвердження виконання умов якого були оформлені видаткові накладні № ПОД-22575 від 23.08.2012, № ПОД-23058 від 08.09.2012, податкові накладні № 89 від 23.08.2012, № 13 від 08.09.2012 на загальну суму 1513440 гривень, в т.ч. ПДВ в розмірі 252240 гривень. Факт сплати за отриманий товар підтверджено платіжними дорученнями (а.с. 88-96).

01.08.2012 між ТОВ «ТД «Моліс» та позивачем було укладено договір комісії, відповідно до п.1.1 якого ТОВ «ТД «Моліс» зобов'язується за дорученням позивача здійснити правочин з продажу на експорт нерезиденту України продукції українського походження. Угода здійснена ТОВ «ТД «Моліс» від свого імені за рахунок позивача (а.с. 97-99). На підтвердження виконання умов договору - реалізації товару на експорт ТОО «Рокфор» - були оформлені додаток №1 від 15.08.2012, додаток №2 від 23.08.2012, акти прийому-передачі, інвойс, вантажно-митні декларації, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення (а.с.100-121).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п .138.1, абз. 1 пп. 138.1.1. п. 138.1, абз. 1 п. 138.2, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, «витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу».

Згідно з пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу».

Відповідно до абз.абз. 1, 3 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996), «господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.15, 2.16 розд. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №88), «первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення».

Таким чином, операції позивача з поставки товару були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печатками підприємств, що відповідає вищезазначеним вимогам законодавства. Вартість придбаних у ТОВ «Дніпромолторг» молоковмісних сирних продуктів, сирів твердих та сичужних в асортименті в розмірі 1261200 гривень є витратами, що прямо пов'язані з придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, тобто, є собівартістю реалізованого товару, відноситься до витрат операційної діяльності та включається до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Відповідно, сума сплаченого позивачем ПДВ в розмірі 252240 гривень правомірно включена до складу податкового кредиту. Транзитний рух грошових коштів, як зазначено в акті перевірки, відсутній, оскільки платежі здійснювались позивачем та його контрагентами на підставі вищезазначених договорів і є сплатою за отриманий товар, надані послуги.

Крім того, зазначені актом перевірки недоліки (відсутність даних) у звітах комісіонера не є порушенням норм оформлення первинних документів за вищевказаними нормами, оскільки такі звіти не є первинними документами в розумінні норм Закону №996.

Відповідно до п. 3 розд. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України № 984 від 22.12.2010, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Перевіркою встановлено, що реалізація молоковмісної продукції на експорт є нетиповою в контексті діяльності позивача. В акті зазначено, що його основним видом діяльності є «оптова торгівля металами та металевими рудами». Вид діяльності «оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами» був доданий до відомостей ЄДР 01.09.2012 - через місяць після укладення договору на придбання (02.08.2012) та їх продаж через комісіонера на експорт (01.08.2012) (а.с. 27).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом».

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін».

Відповідно до вказаного, юридичні особи вносять до Єдиного державного реєстру дані щодо основних видів діяльності, що не забороняє їм здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Тому позивач мав право здійснювати діяльність щодо оптової торгівлі молочними продуктами без внесення запису до ЄДР щодо видів основної діяльності.

Перевіркою також встановлено, що позивач фактично не отримував товар від постачальника ТОВ «Дніпромолторг», оскільки товар був вивезений нерезидентом - перевізником «Space-trans», Ltd (Казахстан) з території ТОВ «ВО «Моліс» за межі митної території України. Крім того, зазначено, що позивач порушив умови поставки товару FCA.

Відповідно до Правил Міжнародної торговельної палати по тлумаченню термінів «Інкотермс» №23 від 01.01.1990, FCA - «франко-перевізник» означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті. Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибрати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність. Якщо згідно з торговим звичаєм потрібна допомога продавця щодо укладення договору з перевізником (наприклад, у випадку використання залізничного або повітряного транспорту), то продавець може діяти на ризик і рахунок покупця.

Цю умову можна використовувати для будь-якого виду транспорту, в тому числі й комбінованого.

Під перевізником розуміють будь-яку особу, яка за договором перевезення зобов'язується виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею чи автомобільним шляхом, морем, повітрям, внутрішніми (судноплавними) шляхами, або сполучаючи ці способи. Якщо покупець дає вказівку продавцеві поставити вантаж якійсь особі, наприклад, експедиційному агентству, яке не є перевізником, то продавець вважається таким, що виконав своє зобов'язання по поставці товару з моменту, коли він опиниться на зберіганні в цієї особи.

«Місце навантаження (розвантаження)» означає залізничну станцію, товарну станцію, контейнерний термінал або двір, багатоцільовий вантажний термінал або будь-який інший приймальний пункт.

«Контейнер» включає в себе будь-яке устаткування, використовуване для об'єднання вантажу, наприклад, усі типи контейнерів й(або) баржі, незалежно від того, прийняті вони МОС (Міжнародною організацією по стандартизації) чи ні, трейлери, кузови, устаткування типу "ро-ро", рефрижератори, і ця умова стосується усіх видів транспорту.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що ТОВ «ТД «Моліс» отримало товар від позивача до моменту митного очищення товару, господарська операція була вчинена між двома резидентами на митній території України, тому у даному випадку експортна або імпортна операція не відбувалася.

Крім того, як доказ формальності характеру нетипового експорту по укладеному договору комісії між позивачем та ТОВ «ТД «Моліс» в акті перевірки зазначено, що виробник товарів ТОВ «ВО «Моліс» та комісіонер ТОВ «ТД «Моліс» здійснювали власні експортні операції аналогічної продукції на адресу ТОО «Рокфор» у 2012 році.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, «під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність)».

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, «підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку».

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 44 цього кодексу, «підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону».

Згідно з ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Господарського кодексу України, «незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються».

Таким чином, ТОВ «ЮНІТОН», ТОВ «ВО «Моліс» та ТОВ «ТД «Моліс» мали право самостійно визначати необхідність придбання та продажу певного виду товару, його вартість, контрагентів тощо. Визначення заборони здійснювати придбання та продаж на експорт товару з огляду на проведення таких саме операцій з боку виробника товарів (ТОВ «ВО «Моліс») та комісіонера (ТОВ «ТД «Моліс») є незаконним втручанням податкового органу в господарську діяльність позивача. Діюче законодавство України не забороняє різним суб'єктам господарювання здійснювати типові правочини щодо аналогічної продукції з однаковим контрагентами. Акт перевірки не містить посилань на норми податкового законодавства, які були порушені платниками податків під час укладення договорів поставки молоковмісної продукції ТОО «Рокфор».

Крім того, суд вважає, що зазначення в акті перевірки про знаходження ТОВ «ВО «Моліс», ТОВ «ТД «Моліс», ТОВ «Дніпромолторг» за однією податковою адресою не є доказом відсутності правовідносин щодо купівлі-продажу товару позивачем у ланцюгу поставки товару від виробника до кінцевого споживача.

В акті перевірки зазначено, що позивач здійснював операції з придбання «нетипової» продукції та її реалізації на експорт без господарської мети (а.с. 31).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, «господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вищезазначені операції позивача з купівлі та подальшого продажу на експорт молоковмісної продукції є його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 1.4 Методичних рекомендацій щодо здійснення державного контролю за експортними операціями, затверджених наказом ДПА України № 433 від 16.07.2007, «нетиповий екпорт - експортна операція з товарами (послугами), які не є характерними для основного виду діяльності експортера (комітента)».

Акт перевірки не містить посилання на зазначену норму, проте Податковий кодекс України не містить норм, які забороняють включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту вартості придбаних товарів, щодо яких здійснено «нетиповий експорт».

Відповідно до абз. «а» пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, «за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту».

Таким чином, висновок податкового органу про здійснення позивачем спірної господарської операції з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати податкових зобов'язань (а.с. 33) зроблений без врахування вищезазначеної норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII від 16.04.1991 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України».

Згідно зі ст. 82 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення».

Відповідно до пп. «г» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, «об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України».

Оскільки експортні операції є об'єктом обкладання податком на додану вартість, експортер має законодавчо гарантоване право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених постачальникам, в порядку та строки, визначені ст. 200 Податкового кодексу України.

Таким чином, ДПІ не доведено факту несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ «ЮНІТОН», як і не доведено, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів.

Судом встановлено, що ДПІ було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «ЮНІТОН» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, результати якої викладені в акті перевірки №1954/2214/23853490 від 23.11.2012, й цією перевіркою також досліджувалися вищевказані операції поставки товару ТОВ «Дніпромолторг» та його продажу на експорт через комісіонера ТОВ «ТД «Моліс», проте порушень встановлено не було.

Крім того, в даному акті зазначено, що, згідно з висновком ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС №402/7/07-09 від 29.10.2012, підтверджено факт здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «ЮНІТОН» та ТОВ «Дніпромолторг» (арк. акту перевірки 6).

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Відповідачем не доведено правомірність винесених ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.11.2013 №№ 0001452201, 0001472201, тому, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 12.11.2013 державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТОН»:

№ 0001452201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 397 278 гривень, в т.ч. на 264 852 гривні за основним платежем, на 132 426 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0001472201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 378 360 гривень, в т.ч. на 252 240 гривень за основним платежем, на 126 120 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТОН» судові витрати у розмірі 974 (дев'ятиста сімдесяти чотирьох) гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш