Постанова № 39388348, 05.02.2014, Берестовський районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Червоногвардійський районний суд м. Макіївки)

05.02.2014

Справа № 271/243/14-а

Провадження № 2-а/271/33/14

ПОСТАНОВА

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року

Суд Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області у складі:

Головуючого судді: Кононихіної Н.Ю.

Секретаря: Кулініч Н.О.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду 21 січня 2014 року із позовною заявою про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язання відповідача, як суб'єкта владних повноважень, нарахувати та сплатити недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, за період 18 грудня 2013 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачка у своєму адміністративному позові посилається на те, що вона є матір'ю дитини - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважає, що відповідач всупереч вимогам Конституції України та Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" не доплатив їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку, починаючи з 18 грудня 2013 року. Виплати повинні складати розмір прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років. Просить визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови у перерахунку та виплаті недоплачених сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язати зробити перерахунок та виплатити недоплачені суми з урахуванням фактично виплачених сум, а також стягнути на її користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 грн. та розглядати справу без її участі в порядку скороченого провадження.

Позивачка до судового засідання не з'явилась, але надала заяву, де просила суд слухати справу без її участі, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явилась але надала заперечення проти позову де просила у позові відмовити в повному обсязі.

Вивчивши представлені у справі докази, суддя вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач згідно свідоцтва про народження є матір'ю малолітньої доньки сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим, перебуває на обліку у відповідача з грудня 2011 року та отримує грошову допомогу як незастрахована особа у розмірі 130,00 грн., виплату якої здійснює відповідач, що підтверджується відповідною довідкою відповідача.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

При цьому, з аналізу цієї норми не вбачається, що Кабінету Міністрів України делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Спору про право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку між сторонами немає, але є спір щодо дій відповідача у виплаті зазначеної допомоги у розмірі, не передбаченому законом.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Відповідач у своїх запереченнях на позов посилається на п. 3 розділу VІІІ ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» де вказано, що розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачений ст. 15 цього Закону, визначається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсоткам, з 1 січня 2009 року - 75 відсоткам, з 1 січня 2010 року - 100 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну застраховану особу за попередні шість місяців.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що прийняттям нових законів або внесенням змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає зокрема право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 року № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття13) та Законом України від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими Законами, зокрема положеннями статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до Закону № 2240-III та виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Оскільки ані Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", ні Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", чи Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" не встановлювалось на 2011 р., 2012 р., 2013 рік іншій, ніж у Законі № 2240-III розмір допомоги, колегія суддів вважає, безпідставним застосування до позивача положень постанови КМУ № 1751 "Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми" від 27.12.2001 року.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 25 грудня 2012 року.

За приписами частини другої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Така ж правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.08.2011 року по справі № К/9991/33496/12.

Посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року суддя не може прийняти до уваги при вирішенні даного спору, оскільки саме зазначеним рішенням визначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Проте, ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», ані іншими Законами України не встановлювалось на 2011 рік, на 2012 рік та на 2013 рік інший, ніж у Законі України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» розмір допомоги, а дії Законів про бюджет діяли відповідно, лише у 2009 та 2010 роках, спірні правовідносини з 01.01.2011 року регулюються Законами України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а положення Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року в тій частині, в якій воно суперечить названим законам, застосовуватися не можуть. Отже, з 01.01.2011 року у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірах, передбачених Законами України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника), а відповідно до Постанови Кабінету Міністрі України від 16 січня 2007р. № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» УПСЗН з 2 кварталу 2007р. зобов'язані виплачувати спірну допомогу застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям- інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. А відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, в ратифікованій Україною «Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року», відповідно до п.1 ст.26 , п.1 ст.3 якої «Держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством», « в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».

У зв'язку з вищевикладеним, дії відповідача підлягають визнанню неправомірними за період з 30 березня 2013 року по день винесення рішення, тобто по 02 грудня 2013 року включно.

Статтею 4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного Бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів, тому відповідачу виплату недоотриманих коштів допомоги по догляду за дитиною позивачці необхідно провести за рахунок коштів Державного Бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901/У1 від 05.06.2012 з наступними змінами, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є… державний орган. Частинами 1,2 ст. 3 цього ж Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України «Про державну виконавчу службу», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення на її користь судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору у розмірі 34,41 грн., вважаю такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею судові витрати з Державного Бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування). Таким чином, вважаю за необхідне стягнути на її користь понесені нею та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 34,41 грн. (а.с.4) за рахунок коштів місцевого бюджету м. Макіївки Донецької області.

Згідно ст. 99 КАС України Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка просила поновити строк для звернення до суду, однак суд не вважає зазначені позивачко причини пропуску строку поважними.

Керуючись ст.ст. 3,8,22,46,92 Конституції України, ст. 3,14,15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст. 42,43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", ст.ст. 2,4,8,10,94,158-163,167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради, третя особа: Управління державної казначейської служби України у м. Макіївці Донецької області про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 21 липня 2013 року по 05 лютого 2014 року включно.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради здійснити нарахування ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 21 липня 2013 року по 05 лютого 2014 року включно з урахуванням фактично виплачених сум та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 нараховану Управлінням допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 21 липня 2013 року по 05 лютого 2014 року включно з урахуванням фактично виплачених сум за рахунок коштів Державного Бюджету України.

Стягнути з місцевого бюджету міста Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійка.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Червоногвардійський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Н.Ю. Кононихіна